День на роздуми - Зима Александр Викторович - Страница 78

— Мене цікавлять не тільки гроші, сер, — сказала Катя. — Я не можу більше сидіти в пустелі й кожної хвилини оплакувати свій талант, що так і залишиться десь під барханом на Ранчо Доута.

— О, — голосом ошуканця мовив Оулт. — Я дав можливість зберегти ваш талант для вашої держави? Тоді годилося б переглянути ставки нашої угоди, місіс.

— Ви завжди програвали, Роджерс, — жартівливо сказала Тійока.

— Я програвав жінкам, і тому доля мені прощає.

— Не просто жінкам, а красуням, — підказала Тійока й підсіла ближче до Каті, поцілувала її біля вуха. — Вродливим талантам, Роджерс.

— Заради такого програшу варто стерпіти всі злигодні непривітного життя бізнесмена, — погодився сам із собою Оулт, мимоволі підраховуючи новий зиск. Прибуток його цілком задовольняв, якщо не рахувати ще деякі надходження з таємних рахунків державних установ за доручену операцію «Багата наречена», яку Оулт з допомогою Тійоки проводив досить успішно. — Після фінансових битв краса жінки особливо чарівна, — ніби потішив себе надією Оулт і запевнив Катю: — Що б не сталося з Роджерсом, ви отримаєте свій заробіток сповна. Тут діє закон бізнесу.

— Ну чому мене доля обійшла талантом? — поскаржилася Тійока.

— Ви більше ніж талант, — тихо сказав Роджерс і несподівано відчув, як запаленіли щоки. — Ви — геніальна фея спокуси.

— Тепер я вірю, що ви мене любите, Роджерс, — заусміхалася Тійока, намагаючись усе перевести на жарт.

XLVI

Джім Френк цього разу приїхав до Президента на його рибальський хутір у ролі інструктора з рибальського спорту. Тому одягнувся відповідно до своєї посади: був у шкіряних чоботях-витяжках, у яких можна цілий день бродити й не боятися промочити ноги; у грубому сірому светрі, зеленій куртці й м’якому капелюсі з чималими крисами, що прикривали очі від яскравого осіннього сонця. Можна було скористатися захисними окулярами, але Президент не любив, коли хтось у його присутності ховав очі за напівпрозорим склом чи темними дзеркальцями.

На хуторі знали про Джімів приїзд, бо за останнім поворотом на шляху, що починався від траси й вів у ці мальовничі переліски над берегом широкої затоки, саме там, звідки виднівся червоний дах невеликої вілли, Френка чекали двоє джентльменів у плямистих комбінезонах.

Френк пригальмував спортивний автомобіль і пред’явив посвідчення на ім’я Теодора Фокснера — головного спеціаліста фірми «Спортатлантік».

— Президент чекає вас на березі. Поспішайте…

Джім проскочив автомобілем повз віллу й зупинив його біля причалу, де стояв Президент у точнісінько такому ж костюмі, як і Френк. «Боїться навіть тут потрапити любителю-снайперу на перехрестя оптичного прицілу. Береги тут під пильною охороною, але ж навколо ліси й горби… Хоча нас, для певності, можуть покласти обох, — подумав Френк. — І спершу можуть поцілити в мене. Тоді Президент встигне впасти на дно човна або плигнути v воду, сховатися за бортом, доки прибуде власна охорона. Справді, шанс є, і Президент мудро вчинив з одягом».

— Як доїхали, Джім?

— Радий, що не запізнився, мій Президент.

— Ви не заперечуєте, Джім. проти мого капелюха?

— А чому б вам, мій Президент, не звинуватити мене в необачності?

— В тому, що на мені, як і на вас, зелений капелюх, винна осінь. Ми сумуємо за барвами літа, Джім. Але колись нам приємно буде згадати й сірі попелища осінніх багать.

Френк заздалегідь знав сценарій сьогоднішньої риболовлі, тому по-діловому вмостився на веслярській лаві.

— Мої іхтіологи радили виплисти туди, де плесо вужчає, - підказав Президент і глянув на вузенький, наче палуба підводного човна, острів з кількома могутніми осокорами. Тепер, коли облетіло листя, вражала сила маслакуватого гілля, що захарастило півнеба й було схоже на щойно викуту арматуру незрозумілої висотної скульптури.

Джім простежив за поглядом Президента.

— Архітектура природи завжди ідеальна, — сказав Френк.

— Колись дерева понівечить буря, як усе на цім світі нівечить жорстокий час, — зауважив Президент. І Джім зрозумів, що треба переходити до ділової частини зустрічі: якщо Президент починав за чимось шкодувати, то була перша ознака прихованого роздратування. — Зараз дерева схожі на схему вибуху чималого заряду. Вам не здається? — запитав Президент і, не чекаючи коментарів, продовжив: — Ми досі не створили пам’ятника звичайному вибухові нейтронного, атомного чи водневого заряду. А це ознака нашого століття. Найістотніша. Це ступінь прогресу. Адже ми нічого так не боїмося і нічим так не пишаємося, як вибухом бомби чи ракети. Вибух має велику притягальну силу. Ви помітили, навіть дітей манить звук пострілів? Діти найбільше люблять ту іграшку, яка стріляє. Хоча б холостими набоями. Але вона обов’язково має гучно стріляти й вивергати багато диму.

— Добре спостерігати за своїми вибухами на чужій стороні, - сказав Джім. — Але сьогодні з’явився страх за всепланетний вибух.

Президент здригнувся, ніби хто його сіпнув за руку:

— Коли ви голосували за мою кандидатуру, то покладали надію, що я буду захищати Сполучені Штати Америки від усякої війни…

— Я радий, що приїхав до вас саме сьогодні, мій Президент.

— Відколи я познайомився з місіс Мері, я почав заздрити вам, Френк.

— Іноді мені здасться, що у Мері нема ні душі, ні серця — лише холодний розум. Я побоююся своєї дружини, мій Президент. Особливо тепер, коли вона так легко добула те, заради чого я розробляв операцію «Діоген»… Містер Острожний передав нам код збурення гравіталу лише з тих міркувань, що його відкрив покійний Малькольн. Містер Острожний вважає, що американці мають право на відкриття хвилі Малькольна.

— Ви так її нарекли, Джім?

— Ні, містер Острожний.

— А він, бачу, непоганий пропагандист наших ідей, Френк. Ви якось запросили б його на полювання чи рибальство. Що він більше любить?

— Ні те, ні друге. Його шеф містер Урбан запеклий рибалка, а містер Острожний уподобав полювання на гриби.

— Ви навіть це знаєте?

— Я знаю майже все про всіх великих учених. До того ж їх не так багато на планеті. Боюся, за це я колись потерплю.

— Не перебільшуйте страхів, Джім, і переходьте ближче до справ.

— Операція «Багата наречена» розпочалася. І досить успішно.

— Гадаю, Штати скоро поповняться досить талановитою американкою?

— З цим не варто квапитися: ми полюємо не за актрисою, а за фізиком, мій Президент. А містер Острожний належить більше до геніальних фанатів, ніж до тверезих геніїв.

— Тверезих геніїв не буває. Згадайте Хілду Брайнт. До речі, ви давно її провідували?

— Там зараз гостює Мері.

— Мері й Хілда останнім часом не миряться. Ви попросіть Мері, щоб вона не тиснула на Хілду. Не зайве знати, що Хілда має своїх опікунів. Чи потрібна якась допомога від мене?

— На випадок, якщо «Багата наречена» не дасть бажаного результату, ми змушені будемо вдатися до операції «Провокатор». Для цього потрібна яхта «Гілея» і вілла на острові Білих черепах. Бажано, щоб морська служба взяла під свій захист острів, яхту і акваторію моря бодай на десяток миль навколо острова.

— Гаразд. Там працюватиме наша експедиція аквалангістів, направимо два підводні човни середнього класу. Мене цікавить головне: чи передбачимо наслідки удару, якщо спровокуємо хвилю гравіталу в реальних умовах океану? І чи можливо зупинити хвилю в потрібний момент?

— Два експерименти, проведені Острожним з Тонако, пройшли успішно. Хвилю було нейтралізовано на відстані одного розгону підземних полігонів. Гадаю, однаковий принцип і для бойового експерименту з хвилею Малькольна.

— Нам важливо захопити лідерство й утримати якомога довше в цілковитій таємниці. Людству доведеться відмовитися від ядерної зброї. Це факт незаперечний. Скільки б ми не опиралися, але ні ви, ні я не захочемо, на зразок Гленда, ховатися під землю або горіти в променях ядерного сонця. Залишається лазерна космічна зброя. Але наша планета — надто мала мішень для зоряних воєн, мій любий. Сьогодні відкриття Острожного стає чи не єдиною перевагою в стратегії наземних воєн. І тому ефект гравіталу не повинен вийти за межі Штатів. Усі, хто до цього причетний, залишаються нашими надійними друзями. Ми не дозволимо їм думати про гроші й жити в тісноті малогабаритних квартир. — Президент голосно розсміявся. — Підкажіть Оулту, що японці страшенно ревниві, а Кукудзі перебуває під особистою охороною Президента Америки. Нехай подумає про це, перш ніж захоплюватися юною Тіійокою.