Темпонавти - Заєць Володимир - Страница 20

ТАКА ДОВГООЧІКУВАНА ЗУСТРІЧ

Професор Муд Рець хоч і був повнуватий, але моторний і невтомний у суперечках. Часто зазнавали від нього поразки найвитриваліщі суперники. До того ж професор мав добре поставлений голос трагічного актора… У щоденнику для майбутніх мемуарів Муд Рець подвійним шифром занотував: “Часто важить не те, про що ти говориш, а те, як ти говориш”.

Ас Пірант звично здригався, коли знаменитий голос брав форте, й покірно згоджувався, киваючи головою.

— Затямте! — професор підносив догори товстий, як огірок, палець. — Розумні істоти, хоч би де вони жили, мають бути схожі на людину. Зрозуміло?

— Чудова думка, — без ентузіазму притакнув Ас.

— Чудова! — обурився Рець. — Я не хочу назвати себе генієм, це інші мене так називають, але думка ця воістину геніальна. Затямте одне: рівні умови породжують однакові організми. Наприклад, істоти, що живуть у грунті, мають подібні форми. Черв’як, приміром. Яку форму має черв’як?

— Черв’якувату, — механічно промовив Ас Пірант, тупо дивлячись, як ворушаться губи.

— Г-м-м, — затнувся професор. — Довгасту форму мають вони, друже мій. Ну, гаразд, спробуймо другий приклад. Організми, що живуть у воді, мають обтічну форму. Приміром, ссавець кит і риба скумбрія. Ще назвіть водяного мешканця.

— …Рак, — мрійливо мовив Ас.

— Чому рак? Чому?!

— А я люблю раків, — зніяковіло заусміхався Ас Пірант.

— Любите раків, — злагіднів професор. — Гаразд, не відхиляймося вбік. Щоб довести справедливість теорії, потрібна суперечка. Ви повинні мені заперечувати, щоб народилася істина. Зрозуміли? Отож заперечуйте.

— Ну, я і так вірю.

— Ні, ні! Заперечуйте, будь ласка.

— Ні, я не можу. Не буду.

— Не смійте мені заперечувати! — вигукнув Рець. Його очі кресали блискавиці. — Заперечуйте.

— Так що мені робити?

— Заперечувати мені по суті питання! — рикнув професор.

Ноги в Ас Піранта ослабли, й він майже впав у світне силове поле, що правило за фотель. Він насилу зібрав думки, що розлетілись, як табунець горобців, і повільно заговорив:

— Гаразд, спробую заперечити. Форма тіла розумної істоти залежить не так від умов її специфічної діяльності, як від середовища, де вона живе. Якщо вся планета оточена океаном, то розумна істота, пристосована до пересування у водяному середовищі, матиме форму риби. А як…

Він поглянув на Реця й зупинився на півслові.

— Далі, зловісно запропонував професор і забігав по іскристій поліхлортетраеміламідоаміно — і ще там щось — дисульфіднобутиратній підлозі.

Ас приречено зітхнув і провадив далі:

— А якщо планету оточує дуже щільна атмосфера? Цілком може бути, що розумна істота матиме крила для переміщення у просторі. Навпаки, якщо атмосфера така розріджена, що метеорити бомбардують поверхню планети, розумна істота може бути твердим панциром.

— Заперечували ви на моє прохання, та надто багато почуття вкладали у свої докази, — з недобрим усміхом зауважив Рець. — Ви міркували, як учень Дем Ократа Поліетиолога. Чому б вам не перейти до нього.

Думки у Піранта закружляли, сплуталися. “Що ж це таке? Невже вижене? Як же завершити роботу?”

— А у Дем Ократа Поліетиолога місць нема! — вихопилося незалежно від його волі.

На щастя, професор не розчув.

— Зарубайте собі на носі! Життя може зародитися лише в умовах, що нагадують земні — за гравітацією, і за газовим складом, і за співвідношенням суші й води. Ці умови народять організми, подібні до земних, отож розумна істота буде схожа на людину. Та, я бачу, ви сумніваєтесь у моїх словах. Що ж, тоді вирішено. Теоретична частина вашої роботи майже завершена, час переходити до її практичної частини — пошуків розумного життя поза Землею. І гарненько затямте мої слова: чуже життя буде схоже на земне. Дуже схоже!

— Але чому все-таки?! — не стримався Ас Пірант.

— Тому, — переконливо пояснив професор. — Ясно? Готуйте політ.

— Дозвольте взяти ракету з третьої серії? — безнадійно, про всяк випадок, поцікавився Ас.

— Ні! — поквапливо заперечив Рець. — Моєї ракети не займайте. Візьміть четверту від дірки в паркані. Оту, з погнутою дюзою. Тільки надто багато пального не беріть.

І Ас Пірант вирушив у розвідувальний політ до далекого кульового скупчення.

Ракета мчала нуль-просторовим тунелем, миттю долаючи сотні кілопарсеків. На околиці скупчення ракета реалізувалась у звичному вимірі, ніби чарами вродившись із порожнього простору. І, о диво, па екрані локатора з’явилась яскрава цятка. Прилади показали, що тіло попереду за курсом складається з металу і розмірами не відрізняється від ракети Ас Піранта. Відстань до невідомого об’єкта за космічними мірками була зовсім невелика — близько тридцяти кілометрів.

— Ура! — вигукнув Ас, неспроможний стримати радість. — Це космічний корабель. Напевне, це інопланетний корабель!

Він швидко набрав на клавіатурі код, створений спеціально на такий випадок. І відразу з корабля Ас Піранта вихопилися радіосигнали. І чужий корабель відгукнувся. Його сигнали миттю розшифрувала бортова ЕОМ. То був вираз величезної радості з приводу такої довгоочікуваної для обох цивілізацій зустрічі і згода на негайне стикування.

Незабаром кораблі зістикувалися. Повітря планети Ялмез було цілком придатне для дихання людини, особливо хвороботворчих бактерій у ньому не було, і космонавти вирішили зустрітися у рубці ялмезького корабля.

Пророцтво великого Муд Реця збулося: інопланетянин був схожий на людину. Та Ас Піранта вразив ступінь схожості цієї істоти та сучасних людей. У далекому минулому Землі люди різних рас більше відрізнялись одне від одного, ніж Ас Пірант від ялмезянина.

З допомогою стимуляторів церебральної активності та особливих сугестопедичних прийомів Ас ще до стикування вивчив чужу мову й тепер без труднощів міг спілкуватися з носієм неземного розуму.

— Вітаємо тебе, о брате по розуму! — врочисто проголосив він заздалегідь підготовану фразу й раптом затнувся. Зблизька інопланетянин, як дві краплі води, був схожий на веснянкуватого Студ Ента — легендарного ледаря та прогульника. Та Ас Пірант швидко опанував себе, зміркувавши, що Студ Ента й на гарматний постріл не підпустили б до космодрому та й конструкція корабля була явно не земна.

Вони поручкались і відразу ж заходилися жадібно, перебиваючи одне одного, розпитувати про чуже життя.

— У нас чотири океани. Близько тридцяти процентів площі планети займає суходіл, — казав ялмезянин.

— Як схоже на нашу Землю! — захоплено вигукнув Ас. — У нас чотири океани, а суходіл займає двадцять дев’ять і дві десятих процента.

— …Наука в нас є і мистецтво. До мистецтва належить музика, література, скульптура, театр, кіно та проміжні форми. Освіта в нас вища гуманітарна та вища технічна.

— Все, все, як у нас! — знову вигукнув Пірант.

— Спілкуємось, як ви вже знаєте, з допомогою в особливий спосіб змодульованих звукових хвиль… Є в нас голографічне телебачення… Родини у нас моногамні…

— І в нас усе так само, — зі значно меншим ентузіазмом сказав Ас.

— …Живе на нашій планеті репрезентоване фауною та флорою.

— Дуже цікаво, — тамуючи позіхання, промовив Пірант.

— У космосі ми переміщуємося, використовуючи нуль-просторову інверсію.

— Теж схоже, — Ас уже не міг стримати розчарування. — Все схоже — аж жах бере. Навіть нецікаво.

Вони помовчали, потім Пірант зі слабкою надією спитав:

— А футбол? Футбол у вас є? Нема напевне!

— Що це, футбол?

Ас Пірант пояснив. Ялмезянин широко всміхнувся.

— Є в нас така гра. Я уболіваю за команду “Лікос”. Лікос — це такий хижий птах.

— А я за “Сокіл” уболіваю, — понуро мовив Ас.

Вони знову промовчали.

— Це добре, що ми зустрілися, — вичавив із себе Ас, щоб урвати гнітючу мовчанку.