Відпочинок на Ортені. - Конотопець Наталя - Страница 15

Ортенець наїжачив плавники, зібрався у тугий клубок, щоб зустріти свого ворога у всеозброєнні. І раптом закалатав сигнал виклику Десятки. Й від кожного сухого слова того повідомлення його радість вмирала, бо кожне з них звучало для нього остаточним присудом. Виявляється, Земля вже знає про самовільну мандрівку Арсена; на місце його можливого перебування вирушив земний Уповноважений у справах космічної моральності, особа,, яку за всіх обставин потрібно залишити недоторканою...

Слова обірвалися, ортенець 56334 знав, що за ними має бути найстрашніше - присуд Інформатора.

- Ти не виправдав довіри Десятки - ти заслуговуєш забуття.

Так звучала ця остання, почута ним музикальної краси фраза рідною мовою. Чекати чогось іншого вже не було рації. Він добре знав, що сказане означає даровану йому можливість умерти так, як того заслуговує колишній член Десятки, якого покарав Інформатор, як відступника, як такого, хто завинив перед Ортеною. Він утратив право на безсмертя.

І вирок Інформатора оскарженню не підлягає. Ортенець 56334 сховав у складки тіла непотрібні тепер плавники-мечі і з найбільшою швидкістю, на яку тільки був здатний, шугонув у Вогняний потік. Останнє, що зафіксувала його свідомість, був маленький човник, який швидко виринув з Вогняного потоку і пішов назустріч тому, що наближався від міста.

© НАУКА І СУСПІЛЬСТВО. - 1982. - №№2-4.

© КОНОТОПЕЦЬ Н. І. Відпочинок на Ортені: Фантастична повість та оповідання. - К.: Радянський письменник, 1984. - 184 с.