У відкритому морі - Капица Петр Иосифович - Страница 42

Севастопольські вулиці заросли травою, ромашками та маками. Головки маків погойдувалися скрізь. Ними рясніли бульвари, стіни зруйнованих будівель, спуски до моря, купи сміття й колючого дроту.

Чижеєв скинув бушлат, стареньку смугасту матроську тільняшку, прив'язав її до флагштока і потягнув за трос.

Вітер надув біло-синю матроську тільняшку, і вона залопотіла в повітрі. Наче змовившись, друзі зняли автомати і дали залп.

Вони салютували чорноморській столиці, салютували героям, які загинули за неї, сповіщали світові про своє повернення.

— Що трапилося?.. Чого стрілянина? — занепокоїлися автоматники, що спочивали в затінку під розбитою стіною. Їх заспокоїв усмішкою регулювальник, що спостерігав з площі дивну поведінку моряків.

— Все в порядку! — сказав він. — Матроси радіють.

Геленджик — Севастополь.

Травень 1944 p. — квітень 1945 p.