Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 184

9 І зібрав усього Юду й Бенямина та живучих із ними виселенцїв із Ефраїма і Манассії, й Симеона, бо багато Ізрайлитян попереходило до його, як побачили, що Господь, Бог його, з ним.

10 І зібрались у Ерусалим третього місяця на пятнайцятому року царювання Асиного;

11 І принесли того дня жертву Господеві з здобутку, який привели, з товару сїмсот а овець сїм тисяч;

12 І відновили завіт, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх із усього серця свого й з усієї душі своєї;

13 А кожний, хто б не став шукати Господа, Бога Ізрайлевого, повинен був умерти, чи малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.

14 І клялись перед Господом голосно й з (радісними) викликами та при гуку труб і рогів.

15 І радїли всї Юдеї задля сієї клятьби, бо клялись із усього серця свого й з усією щиростю шукали його, а він дозволив їм знайти себе. І дав їм Господь спокій з усїх боків.

16 І Мааху, матїр свою, відставив царь Аса від царської шани за те, що вона поставила ідола в гаю. І звалив Аса її ідола і порубав на куснї й спалив в долинї Кедрон.

17 Хоч висоти не були знесені в Ізраїлї, але серце Асине було віддане Господеві поки віку його.

18 І внїс він присьвяти отця свого й що він самий присьвятив, в дом Божий, срібло, золото й посуд.

19 І не було війни до трийцять пятого року царювання Асиного.

2-а Паралипоменон 16

1 Трийцять шестого року Асиного царювання вирушив Бааса, царь Ізраїлський, на Юдею й почав утверджувати Раму, щоб нїхто нї відходив від Аси, царя Юдейського, нї приходив.

2 Тодї взяв Аса срібло та золото з скарбівень дому Господнього та дому царського, й послав до Бенадада, царя Сирийського, що жив у Дамаску, кажучи:

3 Нехай стане вмова між мною й тобою, як була між моїм отцем і твоїм отцем; оце я посилаю тобі срібла та золота: візьми та покинь твою спілку з Баасою, царем Ізраїлським, щоб він відступився від мене.

4 І послухав Бенадад царя Аси, й послав військових начальників, що були в його, проти міст Ізраїлських, і вони спустошили Йон і Дан, та Авелмаїм, і всї запаси в городах Нефталїєвих.

5 Як перечув про це Бааса, то й перестав утверджувати Раму, й залишив свою роботу.

6 А царь Аса зібрав усїх Юдеїв, і вони повивозили з Рами каміння та деревню, що вживав Бааса до утверджування, й укріпив із їх Гиву та Масфу.

7 В той час прийшов віщий Ананїй до Аси, царя Юдейського, й сказав йому: За те, що ти поклав надїю на царя Сирийського, а не на Господа, Бога твого, спаслось військо царя Сирийського від твоєї руки.

8 Чи ж не були Етіопії та Ливії в білшій силї, та з колесницями, й многочисленими їздецями? Але позаяк ти покладав надїю на Господа, то він віддав їх у руку твою,

9 Бо ж очі Господнї обіймають усю землю, щоб піддержувати тих, що їх серце цїлковито йому віддане. Ти нерозсудливо зробив тепер. За се будуть від сього часу в тебе війни.

10 І розсердився Аса на пророка, й вкинув його в тюрму, бо розгнївався за се на його; тїснив Аса в той час і многих із народу.

11 А дїї Асині, перші й останні, записані в книзї про царів Юдейських та Ізраїлських.

12 І став Аса нездужати на ноги трийцять девятого року свого царювання, а хороба його дійшла до верхнїх часток тїла; але він в своїй слабостї шукав не Господа, а лїкарів.

13 І спочив Аса з батьками своїми, й помер сорок першого року царювання.

14 І поховали його в гробовищі, що його спорудив собі в містї Давидовому; й зложили його на ліжку наповненому пахощами й усякими добірними мастями, й спалили їх для його велику силу.

2-а Паралипоменон 17

1 І став царем замість його син його Йосафат; і був він сильний супроти Ізрайлитян.

2 І поставив він військо по усїх міцних містах в Юдеї, і посадив урядників в Юдейському краю і в містах Ефремових, котрі забрав Аса, його батько.

3 І був Господь із Йосафатом, бо ходив він переднїйшими дорогами Давида, отця свого, й не шукав Баалів,

4 Але шукав Бога батька свого, й поступав по заповідях його, а не по вчинках Ізрайлитян.

5 І зміцнив Господь царство в руцї його, й давали всї Юдеї дари Йосафатові, й було в його багато добра й слави.

6 А коли серце його стало сьмілїйше на стежках Господнїх, тодї заборонив він висоти й дуброви в Юдеї.

7 І послав він третього року свого царювання князїв своїх Бенхаїла й Обадію, й Захарію, й Натанаїла та Михея, щоб навчали народ по містах Юдиних,

8 А з ними левітів: Шемаю й Нетанїю, й Зевадїю, й Азаїла, й Шемирамота, й Йонатана, і Адонїю, і Товію, й Тов-Адонїю, а з ними Елишаму і Йорама, сьвященників.

9 І вони вчили в Юдеї, маючи при собі книгу закону Господнього, й обходили всї міста в Юдеї й навчали народ.

10 І був страх Господень на всїх царствах країв, що навкруги Юдеї, й не воювались з Йосафатом.

11 І Филистії приносили Йосафатові дари, а на податки срібло; так само й Араби приганяли йому баранів сїм тисяч сїмсот та козлів сїм тисяч сїмсот.

12 І підносився Йосафат все висше в гору й побудував в Юдеї твердинї та міста запасові.

13 Багацько було в його запасу по містах Юдейських, а в Ерусалимі людей войовничих та хоробрих.

14 І оце спис їх по їх поколїннях, що були в Юди старшинами над тисячами: Адна начальник, а в його добірних мужів триста тисяч;

15 Побіч його Йоханан начальник, а в його двістї вісїмдесять тисяч;

16 За ним Амасія Зіхрієнко, присьвятивши й себе Господеві, а в його двістї тисяч мужів хоробрих.

17 У Бенямина: дужий воін Елїяда, а в його узброєних сагайдаком та щитом двістї тисяч;

18 За ним Егозавад; і в його сто вісїмдесять тисяч узброєних воінів.

19 Оце ті, що служили цареві, окрім тих, що їх царь розставив по утверджених городах у всїй Юдеї.

2-а Паралипоменон 18

1 І мав Йосафат велике багацтво й славу; і поріднився він із Ахабом.

2 І пійшов він у кілька років до Ахаба в Самарию; й порізав Ахаб про його та про людей, що були при йому, багато овець та волів, і намовляв його йти на Рамот Галаадський.

3 І говорив Ахаб, царь Ізраїлський, Йосафатові, цареві Юдейському: Пійдеш зо мною на Рамот Галаадський? І відказав той йому: Як ти, так і я, - як твій народ, так і мій народ; ійду з тобою на війну!

4 І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Спитай сьогоднї, що скаже Господь.

5 І зібрав царь Ізраїлський пророків чотириста чоловіка й сказав їм: Чи йти нам війною на Рамот Галаадський, чи понехати се? Вони сказали: Йди, а Бог віддасть його в цареву руку.

6 Та сказав Йосафат: Чи нема тут ще ГосЗй однього пророка? Спитаємо й в його.

7 І відказав царь Ізраїлський Йосафатові: Є ще один чоловік, щоб через його можна запитати Господа, але я не люблю його, бо він не пророкує менї доброго, а завсїди пророкує лихе; - се Михей Емблаєнко. І сказав Йосафат: Не говори бо так, царю.

8 І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Побіжи швидко за Михеєм Емблаєнком.

9 Царь же Ізраїлський та Йосафат, царь Юдейський, седїли, кожний на свойму престолї, одягнені в царські ризи; вони седїли на майданї коло воріт Самариї, а всї пророки віщували перед ними.

10 І зробив собі Седекія Хенааненко залїзні роги і сказав: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, доки не вигубиш їх.

11 І всї пророки пророкували те ж саме, кажучи: Йди на Рамот Галаадський; пощаститься тобі, і віддасть його Господь в руку цареві.

12 Посланець же, що пійшов кликати Михею, казав йому: От пророки в один голос віщують добро цареві; нехай би й твоє слово було таке ж, як кожного з їх; виречи й ти на добре.

13 І сказав Михей: Як жив Господь, - що скаже менї мій Бог, те я виречу.

14 І прийшов він до царя, і сказав до його царь: Михею, чи йти нам войною на Рамот Галаадський, чи здержатись? І відказав той: йдїть, буде вам вдача, й вони будуть віддані в ваші руки.

15 І сказав до його царь: Ще раз заклинаю тебе, щоб ти не говорив менї нїчого, окрім правди, іменем Господнїм!

16 Тодї сказав Михей: Я бачив усїх синів Ізрайлевих, розсипаних по горах, неначе вівцї, що нема в їх пастуха, - і рече Господь: Нема в їх пана; нехай кожний вернеться в мирі до своєї господи.