Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 256

15 Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тодї користь, що завдавав собі працї на вітер?

16 А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!

17 От же що здалось менї добрим: їсти й пити та солодко вживати добра з працї своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.

18 І коли дав кому Бог багацтво й достаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се - дар Божий.

19 Не довго буде він памятати днї життя свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.

Екклезiаст 6

1 Ще одно лихо бачив я під сонцем, а його не трохи між людьми:

2 Буває такий чоловяга, що Бог дає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нїчому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ!

3 Коли б у такого чоловіка була цїла сотня дїтей, і він жив лїта многі, - та й ще умножились днї життя його, а як душа його не втїшається добром, та не було б йому й похорону, то я скажу: щасливший над його плод, перед часом народжений;

4 Сей бо нагло прийшов та й відійшов у темряву, й не знане імя його;

5 Він навіть не видїв і не знав сонця і він спокійнїйший, нїж той.

6 А той, хоч би прожив дві тисячі років, не веселившись добром сво- їм, - хиба ж не все пійде в однакове місце?

7 Вся праця в людини - для її рота, а душа її не насичуєсь.

8 Чим же переважує розумний дурного? або такий тихий, що вміє обходитись із людьми?

9 Однакже лучше бачити перед очима, нїж тільки жадати. І тут марнота та й утома духа.

10 Що є на сьвітї, тому дано імя, й знають, що се - чоловік та й що годї йому правуватись із дужчим.

11 Багато таких річей, що прибільшують марноту; та що лучше чоловікові?

12 Хто ж знає, що добре про чоловіка в часї марного життя omanого, що проходить, як тїнь? І хто скаже йому, що буде послї його під сонцем?

Екклезiаст 7

1 Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин.

2 Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.

3 Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим.

4 Серце мудрих - у сумному дому, а серце дурних - у веселому.

5 Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних;

6 Бо реготаннє дурневе - се тріск тернини під казаном. Се теж марнота.

7 Коли мудрий тїснить других, - стається дурним, та й подарунки псують серце.

8 Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться.

9 Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться.

10 Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм.

11 Мудрість із достатком - річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце;

12 Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є.

13 Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив?

14 У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі - розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати.

15 На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй;

16 Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити?

17 Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу?

18 Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.

19 Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї.

20 Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;

21 Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить;

22 Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим.

23 Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене.

24 Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить?

25 Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, -

26 І дознався, що гірше, нїж смерть - се женщина, бо вона - сїть; серце в неї капкани, а руки - ланцюги. Хто добрий перед Богом, - урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею.

27 От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним!

28 А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї.

29 Тільки се я знайшов, що Бог сотворив чоловіка правим, та люде пустились на всякі вигади.

Екклезiаст 8

1 Хто рівен премудрому - а все ж таки хто розуміє значіннє річей? - Мудрість у чоловіка розяснює лице його й перемінює насуплениер вид його.

2 Я кажу: Чини волю царську, а се - задля присяги перед Богом.

3 Не квап оддалятись од його; не будь упрямим в ледачому дїлї; бо він, що схоче, все може зробити.

4 Слово царське потужне; хто зважиться сказати йому: Що ти робиш?

5 Хто певнить накази, той не дознає лиха; серце в мудрого знає й час і спосіб;

6 Про всяку бо річ є час і спосіб, тільки чоловікові лихо з тим,

7 Що він не знає, що станеться, а хто ж скаже йому, як воно станеться?

8 Нїхто не властен над духом, щоб здержати дух, і нема в його сили проти дня смертї, нема й пільги в службі віськовій, і провина не вирятує винуватого.

9 Все це я вбачав, звертаючи ввагу на те, що дїється під сонцем. Буває часом, що один чоловік панує над другим чоловіком на шкоду йому.

10 Так бачив я, що ховали чесно безбожників, приходили й відходили з сьвятого місця, й забувано їх у містї, де вони так поводились. Та й се марнота.

11 Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякаєсь серце людське, чинити зло.

12 Та хоч грішник сто раз коїть лихе й тріває в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почуває почесть перед лицем його;

13 А безбожному не буде щастя й, немов би тїнь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога.

14 Ще ж, буває й ось така марнота на землї: Праведних постигає те, що заслуговали б учинки безбожних, а з безбожними дїється таке, що заслуговали б учинки праведних. І сказав я: та й се - марнота!

15 От і вхвалив я веселощі; бо нема нїчого лучшого чоловікові під сонцем, як їсти, пити й веселим серцем уживати; се ж супроводить його в працї в днях життя його, що дав йому Бог під сонцем.

16 Як звернув я серце моє на те, щоб зрозуміти мудрість і розгледїти все, що дїється на землї, де то чоловік нї в день нї в ночі не має сну, -

17 Тодї спізнав я по всїх дїлах Божих, що людина не второпає того, що дїється під сонцем. Скільки б нї силкувався чоловік дослїдити, він все таки не здолїє виглибити того; і коли б який мудрець сказав, що він знає, то таки він не може того дослїдити.

Екклезiаст 9

1 На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.

2 Усьому й усїм - одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.

3 Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.

4 Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;

5 Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;

6 І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.