Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 312

3 Чи беруть із неї полїнце на який знадібок? чи беруть її хоч на колочок, щоб на йому яку річ повісити?

4 Нї, її кидають на пожир огневі, і як ізожре огонь обидва кінцї її, та й обгорить середина її, чи ж годиться вона ще тодї на який виріб?

5 Ба, як вона ще цїла була, то й тодї не здалась би була нї на який знадібок, на який же виріб здасться вона, як огонь пожер її і вона обгоріла?

6 Тим же то говорить Господь Бог: Як деревину з виноградньої лози подав я на пожир огневі, так само подам йому й осадників Ерусалимських.

7 І поверну лице моє проти них; вони вийдуть із одного огню, а пожере їх другий огонь, і взнаєте, що я - Господь, як оберну проти них лице моє.

8 І зроблю сю країну пустинею за те, що спроневірилась, говорить Господь.

Езекiїль 16

1 І надійшло до мене слово Господнє:

2 Сину чоловічий! вияви Ерусалимові гидоту його

3 Та й промов: Так говорить Господь Бог дочцї Ерусалимській: Корінь твій і кодло твоє - із землї Канаанської; батько твій - Аморій, а мати Гетійка.

4 При народинах твоїх, того дня, як ти родилась, нї пупка тобі не обрізано, нї водою тебе не облито, нї сіллю не натерто анї в пеленки не повито.

5 Нїчиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя хоч одно що з сього тобі зробити; нї, тебе викинуто в поле, - так мало цїновано душу твою того дня, як народилась єси.

6 І йшов я мимо тебе й побачив, тебе покинуту під ноги в крові твоїй, та й сказав тобі: Хоч ти й в крові - жий! Так, я сказав тобі: Живи в твоїй крові!

7 І наплодив я тебе безлїч, як того зілля в полі; й виросла єси й зробилась велика й дойшла дді принадної вроди; позаокруглювались груди в тебе, та й волос виріс густо; тілько ж була ти нага й невкрита.

8 І переходив я попри тебе й побачив тебе, й видко було, що прийшла твоя пора любови. І накинув я полу одежі моєї на тебе, й прикрив наготу твою, й звязав себе з тобою присягою, говорить Господь Бог, та й стала ти моєю.

9 І викупав я тебе в водї, обмив із тебе кров та й намастив тебе олїєю.

10 І вдїг тебе в квітчасту одїж, й обув тебе в сафіянову обув, підперезав тебе висоном і обгорнув тебе шовками.

11 Окрасив тебе приборами: надїв тобі на руки запинки, а на шию намисто,

12 Почепив тобі каблучку до носа й сережки до ушей, та й надїв тобі пишний вінець на голову.

13 І красувалась ти в золотї й сріблї, а твоя одїж була - висон, шовк та взорчаста тканина; а годувалась ти пшеничною мукою та медом, і зробилась прегарною, та й доступила царської величностї.

14 І пронеслась твоя слава між народи через уроду твою; була бо ти звершена в тих пишних прикрасах, що я вложив на тебе, говорить Господь.

15 Ти ж, горда на свою вроду та на велику славу твою, стала блудувати, й щедрила, блудуючи, кожного прохожого, оддаючись йому.

16 І вживала квітчастої одежі твоєї, щоб прибирати свої висоти та й блудувала на них так, як не бувало й не буде.

17 І взяла єси прикраси твої з мого золота й мого срібла, що я понадаровував тобі, та й поробила собі мужеські подобини з них і блудувала з ними.

18 І брала єси квітковане платтє твоє, та й з'одягала їх ним, і покладала перед ними кадило моє й оливу мою,

19 Та й хлїб мій, що я давав тобі, пшенишне борошно, олїю й мід, що ними я годував тебе, - те все покладала ти перед ними в любі пахощі їм; таке то коїлось! - говорить Господь Бог.

20 І брала єси твої сини й дочки твої, що роджала єси менї, та й приносила їм у жертву, - нїби ще не досить було тобі блудування твого.

21 Та ще й так жертвувала їм твої дїти, що проводила їх крізь огонь.

22 І при всїх гидотах твоїх та блудодїйствах твоїх ти й не згадала про часи молодощів твоїх, як була нага й невкрита та покинута на потоптаннє в крові твоїй.

23 А до всього ледарства твого - о, горе, горе тобі! - говорить Господь Бог, -

24 Понабудовувала собі будинки про блудуваннє, построїла хижі на всякому майданї;

25 Та на кожному шляховому роздорожжі споруджувала собі висоти, соромила вроду твою, і розкладала ноги твої кожному прохожому, й не знала годї в блудуванні твойму.

26 Блудувала єси з Египтїями, сусїдьми твоїми, довгорослими, й множила без кінця блудодїйства твої, доводючи мене до гнїву.

27 Тим же то простиг я руку мою проти тебе та й поменшив призначене тобі на прожиток, та й оддав тебе на самоволю ненавидниць твоїх, дочок Филистійських, що й самі соромляться розпустної дороги твоєї.

28 І блудувала єси з Ассирийцями, та й не наситилась, розпустувала з ними, та й не вгоноблялась.

29 І додавала нову розпусту в землї Канаанській з крамарями Халдеями, та й тим іще не вдовольнилась.

30 Яке ж утомлене мало бути серце в тебе, говорить Господь Бог, як ти все те коїла, як та непринуздана блудниця!

31 Коли будувала собі розпустничі хижі на кожному роздоріжжі й ставила підвисшення на кожному майданї, була ти не звичайною блудницею, - бо ти не приймала блудничої плати, -

32 Але була перелюбною жін>

33 Усїм блудницям платять; ти ж сама давала гостинцї полюбовникам твоїм, і підкупувала, щоб вони звідусюди приходили до тебе на блудодїйство.

34 Ти в твоїй розпустї поводилась в супереч усїм жінкам, бо не тебе шукали, а ти сама платила, тобі ж плати не давано.

35 Тим же то послухай, блуднице, слова Господнього!

36 Так говорить Господь Бог: За те, що ти розкидала гроші свої, і в розпустї твоїй відкривалась нагота твоя перед полюбовниками твоїми, та перед усїма гидкими ідолами твоїми, й що оддавала їм кров дїтей твоїх, -

37 За се я позбіраю всїх полюбовників твоїх, що з ними ти розпустувала й їх любила, - вкупі з тими, що їх ненавидїла єси, - зберу їх звідусїль, і розкрию перед ними наготу твою і взрять вони ввесь сором твій.

38 І судити му тебе судом на зрадливих жінок і кроворозливниць, і наведу на тебе кроваву кару лютої ревнивостї;

39 І подам тебе їм на поталу, й порозбурюють вони розпустничі хижі твої й підвисшення твої, і зорвуть із тебе одїж твою, й заберуть прикраси твої, та й покинуть тебе нагою й невкритою.

40 І скличуть проти тебе громаду та й побють тебе каміннєм, й порубають тебе мечами своїми.

41 І пустять на пожар будинки твої, й зроблять суд над тобою в очах многих жінок; і положу конець блудуванню твойму й не будеш уже давати дарунків.

42 І зжену на тобі досаду мою, й відступить від тебе пересердє моє, й втихомирюсь і більш не буду лютувати.

43 За се, що не спогадала єси про часи молодощів твоїх і роздосадувала мене всїма тими вчинками, - оберну я поступки твої на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила вже гріха після всїх гидот твоїх.

44 Ось, кожен, хто приповістями говорить, може сказати про тебе: Яка мати, така й доня.

45 Ти - дочка, вдалась у матїр твою, що покинула чоловіка свого й дїтей своїх; ти - сестра сестер твоїх, що покинули чоловіків своїх і дїток своїх. Мати ваша Гетійка, а батько ваш - Аморій.

46 Старша ж сестра твоя - се Самария з дочками своїми, що живе на лїво від тебе, а менша сестра твоя, що живе на право од тебе, - се Содома з її дочками.

47 Та ти й не по їх дорогах ходила й не їх гидоти коїла; того було в тебе ще мало: ти витворяла ще гірше нїж вони в усїх путях твоїх.

48 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог: сестра твоя Содома з її дочками не чинила такого, як ти з твоїми дочками чинила.

49 Ось, у чому була беззаконна Содома, сестра твоя, з її дочками: в гординї, в немірностї й в дармованнї, та й ще, що вона бідолашньому й злиденньому помічної руки не подавала.

50 Вони розгордїли й чинили гидоти передо мною, а я побачивши се, відкинув їх.

51 Самария ж не нагрішила й половини того, що ти; ти переважила їх у гидотах твоїх; у прирівняннї до твоїх мерзот показались ті сестри твої праведнїйшими за тебе.

52 Неси ж соромоту твою й ти, що ганила сестер твоїх; ти бо переважила їх гидотами твоїми, й мерзотами твоїми, які ти творила, оправдила єси їх.

53 Та я відкличу полонь їх, заверну полонених потомків Содоми й дочок її, та полонених Самариї й дочок її, а з ними й твоїх полонених.