Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 377

2 за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї.

3 І ходив він по всїй околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів,

4 як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустинї: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.

5 Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними;

6 і побачить усяке тїло спасеннє Боже.

7 Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?

8 Принесїть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю ?обо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дїтей Авраамові.

9 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають.

10 І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем?

11 Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай надїлить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить.

12 Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити?

13 Він же каже до них: Нїчого більш над те, що звелено вам, не вимагайте.

14 Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою.

15 Як же були в непевностї люде, і всї говорили в серцї своїм про Йоана, чи не Христос він,

16 озвавсь Йоан до всїх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужнїщий від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;

17 котрого лопата в руцї Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим.

18 І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям.

19 Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод,

20 додав ще й се до всього, й запер Йоана в темницї.

21 Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо,

22 і злинув Дух сьвятий, у тїлесному видї, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я.

23 А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифів, Ілиїв,

24 Маттатів, Левиїн, Мелхиїн, Янаїв, Йосифів,

25 Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв,

26 Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифів, Юдин,

27 Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв,

28 Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів,

29 Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн,

30 Симеонів, Юдин, Йосифів, Йонанів, Єлиякимів,

31 Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів,

32 Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів,

33 Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин,

34 Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів,

35 Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин,

36 Каінанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,

37 Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів,

38 Єносів, Ситів, Адамів, Божий.

Вiд Луки 4

1 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,

2 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв.

3 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.

4 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.

5 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.

6 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її.

7 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.

8 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.

9 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз:

10 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,

11 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю.

12 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого.

13 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.

14 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него,

15 І навчав Він по школах їх, славлений од усїх.

16 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.

17 І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:

18 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

19 проповідувати рік Господень приятний.

20 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него.

21 Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших.

22 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?

23 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї.

24 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.

25 По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї;

26 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї.

27 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.

28 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,

29 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.

30 Він же, пройшовши серед них, пійшов,

31 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.

32 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.

33 І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,

34 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.

35 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому.

36 І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять?

37 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї.

38 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.

39 І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.

40 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.

41 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.

42 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.

43 Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.

44 І проповідував по школах Галилейських.

Вiд Луки 5

1 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

2 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.

3 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.