Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 427

3 Нехай чоловік оддає жінцї, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.

4 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тїлом не має власти, а жінка.

5 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згодї на (який ся) час, щоб пробували в постї та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим.

6 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.

7 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.

8 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.

9 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.

10 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком.

11 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.

12 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.

13 І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.

14 Осьвячуєть ся бо чоловік невіруючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато дїти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.

15 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог.

16 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?

17 Тільки, як кожному удїлив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.

18 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.

19 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих.

20 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.

21 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.

22 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.

23 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людськими.

24 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом.

25 Про дїв же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.

26 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.

27 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.

28 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся дїва, не згрішила; та горе по тїлу мати муть такі; я ж вас щаджу.

29 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;

30 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;

31 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.

32 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві;

33 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.

34 Єсть (також) ріжниця між жінкою і дївицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.

35 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.

36 Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.

37 Которий стоїть твердо в серцї, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дївицю свою, добре робить.

38 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.

39 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.

40 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.

1-е до коринтян 8

1 Що ж до ідолських посьвятів, зна- ємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов збудовує.

2 Коли ж хто думає, що він знає що, то нїколи ще нїчого не знав, як треба знати.

3 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.

4 Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иншого Бога, тільки один.

5 Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);

6 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.

7 Нї, не у всїх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся.

8 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.

9 Гледїть же, щоб нїколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.

10 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидиш у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?

11 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.

12 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.

13 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.

1-е до коринтян 9

1 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?

2 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.

3 Оце моя відповідь тим, хто судить мене.

4 Хиба ми не маємо власти їсти і пити?

5 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?

6 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?

7 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?

8 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон?

9 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?

10 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотит?е , (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.

11 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем?

12 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як небудь благовістя Христового.

13 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.

14 Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.

15 Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив.

16 Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!

17 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.

18 За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.

19 Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:

20 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;

21 беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;

22 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.

23 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.

24 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.