Чіткість (ЛП) - Харінгтон Кім - Страница 37

- Я розумію, чому в тебе зуб на екстрасенсів,- сказала я.- Але ж ти знаєш, що я не обманюю людей, які приходять до мене, правда? Я ніколи не брехала їм.

- Я визнаю, що ти - інша, але все таки не вірю у такі речі. Сподіваюсь це не завадить нам... - він подивився на Джастіна, а потім на мене. - Бути друзями.

- Звичайно ні,- сказала я.

- Я повинен був сказати тобі раніше, але не можу витримати розмов про неї. Це надто боляче. І мій тато хотів почати все з початку. Але після нашої сварки я вирішив, що тобі корисно буде побачити все з моєї точки зору. Ось чому я і прийшов сьогодні.

Я поклала руку, щоб змусити його замовкнути.

- Почекай.

Гебріел розкинув руки.

- Що я сказав?

- Точка зору. Ось що.

Я встала і сплела пальці між собою, моє серце скажено билось, коли відповідь стала на місце.

Джастін сказав.

- Клер, про що ти говориш?

- Ось що мене турбувало. Я неправильно зрозуміла видіння. Це було не видіння Стівена.

Гебріел і Джастін подивились один на одного.

- Що?

- Мої видіння завжди з точки зору людини, яка їх переживала.

Я подумала про видіння вбивства Вікторії Хаппел. Я не бачила, як її застрелили, а відчула це.

Джастін швидко піднявся, зрозумівши.

- Тож, якщо ти бачила обличчя Стівена у видінні, то він не міг переживати його. Це було видіння когось іншого.

Я кивнула.

- Хтось інший відчував ту злість та ненависть. Хтось, хто дивився. Хтось, хто також торкався поясу Сесіль.

Розуміння вразило мене, немов грім.

- Це була Сесіль,- сказала я. - В цьому є сенс. Це була її сукня. Ми бачили це на плівці. Вона вийшла, забравши з собою Стівена, а потім якимось чином повернулась. Сесіль Клейворт і вбила Вікторію Хаппел.

- Цікава теорія,- сказав Гебріел.

Моя голова повернулась до нього.

- Чому?

- Саме вона зателефонувала і сказала, що бачила Пері на місці злочину.

- Сесіль була таємничим свідком?

Я вже збиралась запитати Гебріела, чому він не сказав мені, але зрозуміла, що коли Пері забрали під варту, він перестав би ділитись інформацією зі мною.

- Вона сказала, що бачила як жертва покидала "Смакоту" разом з Пері, рука-в-руку, - сказав Гебріел.

- Що було правдою,- кивнув Джастін. - Вона просто могла виконувати обов'язок і допомагати розслідуванню.

- Або вона могла вказати напрямок, який їй був потрібен,- сказала я.

- Мені не віриться, що вона вбивця,- сказав Джастін. - Стріляти в Біллі та Джоні, щоб закрити їм рота? Вона надто манірна та правильна для цього.

- Вона також - холодна сучка,- сказала я. - Всі знають це. - Я схопила Гебріела за руку. - Це вона. Я знаю це. Ти маєш сказати батьку, щоб допитав її.

- У нас немає доказів,- сказав Гебірел.

- А які докази були у вас, коли ви взяли мого брата і обшукували дім?

- У нас був свідок, що бачив його з жертвою у ніч вбивства.

- А тепер я буду свідком, який бачив Сесіль Клейворт з жертвою у ніч вбивства!

- Тут немає мотиву!

Він був правий. Хоча я і була переконана в тому, що Сесіль вбила Вікторію, але не розуміла чому вона це зробила. Що її так розізлило? Бачити, як твоєму сину дають відкоша, таке розізлить кожну матір, але не підштовхне до вбивства. Я знову подумала про видіння, про думки, що Вікторія зруйнувала все те, заради чого Сесіль так довго старалась. Це було не просто вбивство. Тут була прихована якась історія. Якби лише Сесіль викликали у відділок і допитали, то поліція могла отримати інформацію від неї. Або вона могла і зламатись та зізнатись.

- Я чула її думки. Відчувала емоції. Будь чесним, Гебріел,- розпачливо сказала я. - Знаю, ти вважаєш мої видіння не вартими нічого. Але дай мені лише один шанс, щоб довести власну правдивість.

Мені було все одно чи бачив Джастін, але я вхопила руки Гебріела в свої і стисла їх.

- Прошу.

- Мій тато ніколи не запідозрить нікого і не випише ордер на арешт, спираючись лише на екстрасенсорне видіння,- сказав Гебріел.

Джастін підійшов до нас.

- Збреши тоді.

- Що, пробач?- Гебріел випустив мої руки.

- Якщо тобі важлива Клер, а я думаю важлива, тоді збреши,- обличчя Джастіна було рішучим. - Скажи батьку, що знайшов свідка, який бачив Вікторію та Сесіль в ресторані того вечора. Немає потреби згадувати видіння.

Гебріел поглянув на мене, а я благала очима.

- Хіба що ти не довіряєш Клер,- сказав Джастін. - Хіба що ти думаєш, що вона брехуха і шахрайка, як і решта, на кого ти потрапляв. Якщо ти думаєш так, то не роби нічого. А якщо віриш в неї, як я, то зробиш правильний вибір.

Гебріел дивився на килим.

- Я повинен подумати про це.

- Прошу, Гебріел,- сказала я.

- Я зателефоную тобі,- він повернувся і пішов.

Я вертілась всю ніч, дивлячись сни про те, як Сесіль Клейворт переслідує мене в лісах з високо піднятим ножем та злою посмішкою на її обличчі. Я все ще не могла зрозуміти чому Сесіль стала на дорогу вбивства. Відчувалось, що в мене є всі шматочки, але я не можу розмістити їх у правильному порядку. Можливо, я намагалась поставити один з них на неправильне місце.  Але в своєму серці я знала, що Сесіль вбила Вікторію. Сила емоцій в тому видінні переконала мене в цьому.

Мій мобільний задзвонив на нічному столику. Я потягнулась до нього, думаючи що зараз середина ночі, але годинник показував восьму ранку.

- Гебріел?- сказала я, потираючи очі.

Мабуть, він прийняв рішення. Я сподівалась, що воно було правильним і він вирішив довіряти мені.

- Ні, це Джастін.

Я зітхнула. Гебріел не вірив мені. Він не сказав своєму батьку. Я повинна була знайти інший спосіб, щоб довести вину Сесіль і врятувати брата. Я повинна була почати все з початку.

- Хороші новини,- сказав Джастін. - Детектив Тоскано тільки-но повіз Сесіль Клейворт до відділку.

Я сіла в ліжку.

- Серйозно?

- Я телефоную з татового офісу. Він обіцяв піднятись і розповісти мені деталі того, що буде. Я зателефоную тобі, коли щось дізнаюсь.

- До чорта, - сказала я.- Я буду там скоро.

Вчора я розповіла мамі про своє видіння з Сесіль і тепер бігла в її кімнату, щоб розповісти хороші новини. Мама сиділа в ліжку і розминала шию. Її очі розширились на моє поспішне вторгнення.

- Що тебе так розворушило?- сонно запитала вона.

- Сесіль Клейворт допитують у відділку зараз. Джастін сказав, що ми можемо піти і чекати на новини разом з ним у офісі його тата.

Мама підірвалась з ліжка і почала ходити по кімнаті.

- Все може скінчитись,- сказала вона, витягуючи сарафан з шафи і притуляючи його до грудей. Вона дивилась на мене збудженим поглядом.

- Нам розбудити Пері?- спитала я.

- Ні, нехай спить. Останніми днями він не дуже добре спав вночі. Ми розповімо йому новини пізніше, коли він прокинеться.

Я дала їй декілька хвилин на збори, а потім передала ключі від авто Пері, оскільки в її авто все ще не було однієї шини. Дорога була розмитою для мене і ми дістались туди, до того, як я помітила. Сонячне проміння відблискувало від вікон мерії. Я відчувала ніби все ставало на свої місця. Все мало змінитись на краще. Мама, мабуть, прочитала мої думки, адже вона взяла мене за руку і посміхнулась, коли ми йшли по сходах до офісу мера.

Джастін привітався.

- Доброго ранку, Клер. Доброго ранку, пані Ферн.

Моя невпевнена посмішка стала широкою, коли Джастін підбадьорливо кивнув мені.. Я відчувала себе легкою настільки, що могла полетіти, якби не тяжіння.

- Твій тато знизу у відділку?- спитала мама.

- Так. Він підніметься і розповість нам новини, коли зможе.

Я почула швидкі кроки на сходах, а повернувшись побачила Нейта, що запихався.

- Я знав, що знайду вас тут,- сказав він. - А де Пері?

- Спить,- сказала я.- Ми розбудимо його, коли будуть новини. Сподіваюсь, що вона зізнається і це все скінчиться.

Я взяла Нейта за руку і вивела його в хол, лишивши маму і Джастіна в офісі.

- Послухай,- сказала я.- Не думаю, що тобі і далі треба копати історію про Тоскано. Це не те, що ти думаєш.