Сповідь відьом. Тінь ночі - Гаркнесс Дебора - Страница 173

Отець Габбард, король вампірів Лондона

Енні Крипт, молода відьма, яка дещо вміє, але мало може

*Сюзанна Норман, повитуха й відьма

*Джон і Джефрі Нормани, її сини

Гуді Альсоп, вітровідьма з громади Гарлікгайт церкви Святого Якова

Кетрін Стрітер, вогневідьма

Елізабет Джексон, водовідьма

Марджорі Купер, землевідьма

Джек Блекфраєрс, спритний і дотепний сирота

*Доктор Джон Ді, вчений муж, власник великої бібліотеки

*Вільям Сесіл, лорд Берглі, лорд Головний Скарбник Англії

*Роберт Деверьо, граф Есекс

*Єлизавета Перша, королева Англії

*Елізабет (Бесс) Трокмортон, фрейліна королеви

Розділ 4: Імперія: Прага

Кароліна і Тереза, вампірки і служниці

*Тадеуш Гаєк, лікар його величності

*Оттавіо Страда, бібліотекар та історик імператора

*Рудольф Другий, імператор Священної Римської імперії та король Богемії

Фрау Губер, австрійка, і синьйорина Россі, італійка, — жінки з Малої Страни.

*Йоріш Хофнагель, художник

*Еразм Габермель, виробник математичних приладів

*Сеньйор Мізероні, ювелір

*Сеньйор Пассетті, танцмейстер його величності

*Джоана Келлі, жінка, яка опинилася далеко від дому

*Рабі Єгуда Лев, мудрець

Авраам бен Елія Хелмський, проблемний чаклун

*Давид Ганс, астроном

Герр Фукс, вампір

*Мельхіор Майзель, заможний комерсант із Гебрейського кварталу

Лоберо, угорський пес, якого часто плутають зі шваброю, можливо, просто угорська вівчарка породи коммондор

*Йоганн Пісторіус, чаклун і теолог

Розділ 5: Лондон: Блекфраєрс

*Вілем Славата, дуже молодий амбасадор

Луїза де Клермон, вампірка й сестра Метью де Клермона

*Пан Слефорд, який наглядає за бідолахами в Бедламі.

Стівен Проктор, чаклун

Ребека Вайт, відьма

Бріджет Вайт, її мати

Розділ 6: Світ Новий — Світ Старий

Сара Бішоп, відьма й тітка Діани Бішоп

Ізабо де Клермон, вампірка й мати Метью де Клермона

Софі Норман, демон

Маргарет Вільсон, її донька, відьма

Інші персонажі з різних часів

Рима Хаєн, бібліотекарка з Севільї

Емілі Мазер, відьма й партнерка Сари Бішоп

Марта, економка Ізабо де Клермон

Феба Тейлор, дуже правильна й розумна дівчина, яка трохи знається на мистецтві

Маркус Вітмор, син Метью де Клермона, вампір

Верен де Клермон, вампірка

Ернст Нойман, її чоловік

Пітер Нокс, відьмак і член Конгрегації

Павел Сковайся, працівник бібліотеки

*Герберт Оріякський із департаменту Кантал, вампір та спільник Пітера Нокса

*Вільям Шекспір, писар та підроблювач документів, який також пописує п’єси

Слова подяки

Дуже багато людей допомагали цій книзі з’явитися на світ.

По-перше, це сталося завдяки моїм завжди поблажливим і завжди щирим першим читачам: Карі, Франу, Джил, Лізі та Олів. А особлива подяка Маржі за те, що заявила, що їй, буцімто, все одно немає чого робити, і запропонувала проглянути рукопис своїм гострим письменницьким оком якраз тоді, коли я мучилася з завершальним редагуванням.

Керол де Санті, моя редакторка, відіграла роль повитухи під час процесу написання, бо знає (буквально), де зариті всі собаки. Дякую тобі, Керол, за готовність завжди надати допомогу своїм гострим пером і чутливим та співчутливим слухом.

Неповторна команда видавництва «Viking Press», яка алхімічно перетворює стоси друкованих аркушів на прекрасні книги, не перестає дивувати мене своїм ентузіазмом та професіоналізмом. Особлива подяка моїй випускаючій редакторці, Морін Саджен, чиє гостре орлине око не поступається гостроті зору Августи. Дякую моїм видавцям у всьому світі за все, що вони зробили (і продовжують робити) для того, щоб познайомити Діану та Метью з новими читачами.

Мій літературний агент, Сем Столофф з агенції «Frances Goldin», залишається моїм найстійкішим прихильником. Дякую тобі, Семе, за те, що дав перспективу, і за те, що виконуєш кулуарну роботу, яка забезпечує мені можливість писати. Подяки заслуговує і мій кіноагент, Річ Грін з агенції «Creative Artists», який став незамінним ресурсом порад і доброго гумору навіть у найскрутніших обставинах.

Моя асистентка, Джил Хоу, захищала мій час та мою душевну рівновагу з шаленством мого вогнедишного дракона. Без неї я в буквальному сенсі не змогла б закінчити цю книгу.

Ліза Хальтунен, як і минулого разу, підготувала мій рукопис до здачі. Навряд чи мені вдасться засвоїти хоч малу дещицю тих граматичних правил, якими оперує вона, і я довіку вдячна їй за те, що вона й далі погоджується доводити до ладу мою прозу й пунктуацію.

Патрік Ваймен надав проникливі поради щодо перипетій середньовічної та воєнної історії, які спрямовували персонажів — і сюжет — у несподіваних напрямках. Хоча Керол і знає, де зариті собаки, Патрік розуміє, як вони туди потрапили. Дякую тобі, Патріку, за те, що допоміг мені побачити Гелоугласа, Метью та, перш за все, Філіпа у новому світлі. Дякую також Клеопатрі Комненос за відповіді на мої запитання стосовно грецької мови.

Мені також хотілося б висловити вдячність представникам клубу вільних лучників «Pasadena Roving Archers», які допомогли мені збагнути, наскільки це важко — посилати стрілу в ціль. Скотт Тімонс з «Areal Solutions» познайомив мене з Фоккером та іншими прекрасними хижими птахами на базі відпочинку «Terranea Resort» у Каліфорнії. А Ендрю з магазину фірми «Apple» що в районі Тисяча Дубів врятував і авторку, і її комп’ютер від потенційно безповоротної поломки: вони просто розплавилися б через високу температуру в найвідповідальніший момент процесу написання книги.

Цей твір присвячений історику Лейсі Болдвіну Сміту, у якого я навчалася як студентка-випускниця і який надихнув тисячі студентів своєю пристрастю до Англії доби Тюдорів. Коли б він не розповідав про Генріха Восьмого чи про його дочку Єлизавету Першу, завжди створювалося таке враження, що він щойно з ними обідав. Одного разу він дав мені стислий список фактів і попросив уявити, як би я скористалася ними, якби писала хроніку, життєпис того чи іншого святого або середньовічний роман. Наприкінці одного з моїх вкрай стислих оповідань він написав: «А що трапилося потім? Треба подумати про написання роману». Мабуть, саме тоді були посіяні зерна трилогії про Діану та Метью.

І останнє, але від того не менш важливе. Я щиро вдячна моїй безмежно терплячій родині й не менш терплячим друзям (а вони знають, про кого йдеться), які майже не бачили мене під час мого тимчасового перебування в 1590 році й радо вітали мене, коли я повернулася до сьогодення.