Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення) - Губерский Л. В. - Страница 157

ГРУБИЙ, ЗРІВНЯЛЬНИЙ КОМУНІЗМ

І КОМУНІЗМ ЯК СОЦІАЛІЗМ, ЩО ЗБІГАЄТЬСЯ З ГУМАНІЗМОМ.

...Але протилежність між відсутністю власностіі власністює ще індиферентною протилежністю; вона ще не береться в її діяльному співвідношенні,в її внутрішньомувзаємовідношенні і ще не мислиться як суперечність,аж поки її не розуміють як протилежність між працеюі капіталом. Ця протилежність може виражатися в першійформі і без наявності розвиненого руху приватної власності (у Стародавньому Римі, в Туреччині і т.д.). У такому вигляді ця протилежність ще не виявляєсебе як зумовлена самою приватною власністю. Але праця, суб’єктивна сутність приватної власності, як щось таке, що виключає власність, і капітал, об’єктивована праця, як щось таке, що виключає працю, – така приватна власністьяк розвинена до ступеня суперечності форма відзначеної протилежності, а тому як енергійна, напружена форма, що спонукає до розв’язання цієї суперечності.

...Ліквідація самовідчуження проходить той самий шлях, що й самовідчуження. Спочатку приватна власністьрозглядається тільки зі свого об’єктивного боку, – але праця все-таки мислиться як її сутність. її формою існування є через те капітал,що підлягає знищенню “як такий” (Прудон). Або ж особливий характерпраці – праця нівельована, роздроблена і через те невільна – мислиться як джерело згубностіприватної власності і її відчуженого від людини існування – Фур’є,який, подібно до фізіократів, знову-таки вважає землеробську працюпринаймні найкращимвидом праці, тоді які за Сен-Сімоном,навпаки, суть справи полягає в промисловій праціяк такій, і він відповідно до цього домагається неподільногопанування промисловців і поліпшення становища робітників. І, нарешті, комунізмє позитивневираження, ліквідації приватної власності; на перших порах він виступає як всезагальнаприватна власність. Беручи відношення приватної власності в його всезагальності,комунізм

1) у його першій формі є лише узагальненнямі завершеннямвідношення приватної власності. Як це завершення він має двоякий вигляд: по-перше, панування речовоївласності над ним таке велике, що він прагне знищити всете, чим, на началах приватної власності,не можуть володіти всі; він хоче насильноабстрагуватися від таланту і т. д. Безпосереднє фізичне володінняуявляється йому єдиною метою життя й існування; категорія робітникане ліквідується, а поширюється на всіх людей; відношення приватної власності залишається відношенням усього суспільства до світу речей; нарешті, цей рух, що прагне протипоставити приватній власності всезагальну приватну власність, виявляється у зовсім тваринній формі, коли він протиставляє шлюбові(який, справді, є певною формою виключної приватної власності) спільність дружин,де, виходить, жінка стає суспільноюі всезагальноювласністю. Можна сказати, що ця ідея спільності дружинрозкриває таємницюцього ще зовсім грубого і непродуманого комунізму. Подібно до того як жінка переходить тут від шлюбу до загальної проституції так і весь світ багатства, тобто предметної сутності людини, переходить від виключного шлюбу з приватним власником до універсальної проституції з усім суспільством. Цей комунізм, який скрізь заперечує особистістьлюдини, є лише послідовне вираження приватної власності, яка є цим запереченням. Загальна і конституйована як влада заздрістьявляє собою ту приховану форму, якої набуває користолюбствоі в якій воно себе лише іншимспособом задовольняє. Всяка приватна власність як така відчуває – принаймніпо відношенню до багатшоїприватної власності – заздрість і жадобу нівелювання, так що ці останні становлять навіть сутність конкуренції. Грубий комунізм є лише завершенням цієї заздрості і цього нівелювання, яке виходить з уявленняпро певний мінімум. У нього – певна обмеженаміра. Що така ліквідація приватної власності аж ніяк не є справжнім освоєнням її, видно саме з абстрактного заперечення всього світу культури і цивілізації, з повернення до неприродноїпростоти бідноїлюдини, яка не має потреб і яка не тільки не піднеслася над рівнем приватної власності, але навіть і не доросла ще до неї.

Для такого роду комунізму спільність є лише спільність праціі рівність заробітної плати,яка виплачується общинним капіталом, общиноюяк всезагальним капіталістом. Обидві сторони взаємовідношення піднесені на ступінь уявлюваноївсезагальності: праця– як призначення кожного, а капітал– як визнана всезагальність і сила всього суспільства. У відношенні до жінки,як до здобичі і служниці суспільного любострастя, виражена та нескінченна деградація, в якій, людина перебуває у відношенні до самої себе, бо таємниця цього відношення знаходить своє недвозначне,рішуче, відкрите,явне вираження у відношенні чоловікадо жінкиі в тому, як мислиться безпосереднє, природнеродове відношення. Безпосереднім, природним, необхідним відношенням людини до дини є відношення чоловіка до жінки.У цьому природномуродовому відношенні відношення людини до природи є безпосередньо її відношення до людини, а її відношення до людини є безпосередньо її відношення до природи, її власне природнепризначення. Таким чином, у цьому відношенні виявляєтьсяв чуттєвомувигляді, у вигляді наочного фактуте, наскільки стала для людини природою людська сутність, або наскільки природа стала людською сутністю людини. На підставі цього відношення можна, виходить, судити про ступінь загально культури людини. З характеру цього відношення видно, якою мірою людинастала для себе родовою істотою,стала для себе людиноюі мислить себе такою. Відношення чоловіка до жінки є найприроднішевідношення людини до людини. Тому в ньому виявляється, в якій мірі природнаповедінка людини людською,або в якій мірі людськасутність стала для неї природноюсутністю, в якій мірі її людська природастала для неї природою.З характеру цього відношення видно також в якій мірі потребалюдини стала людськоюпотребою, тобто в якій мірі іншалюдина як людина стала для неї потребою, в якій мірі сама вона, у своєму найіндивідуальнішому бутті є разом з тим суспільною істотою.

Таким чином, перше позитивне скасування приватної власності, грубийкомунізм, є тільки форма проявумерзенності приватної власності, яка хоче утвердити себе як позитивна спільність.

2) Комунізм ?)ще політичного характеру, демократичний або деспотичний; ?)із скасуванням держави, але в той же ще незавершений комунізм, який усе ще перебуває під впливом приватної власності, тобто відчуження людини. І в тій і в другій формі комунізм уже мислить себе як реінтеграцію повернення людини до самої себе, як знищення людського само відчуження; але оскільки він ще не усвідомив позитивної сутності приватної власності і не збагнув ще людськоїприроди потреби то він теж ще перебуває в полоні у приватної власності і заражений нею. Правда, він збагнув поняття приватної власності але не зрозумів ще її сутності.

Комунізмяк позитивнескасування приватної власності– цього самовідчуження людини– і через те як справжнє привласнення людськоїсутності людиною і для людини; а тому як повне, свідоме і з збереженням усього багатства досягнув того розвитку, повернення людини до самої себе як людини суспільної,тобто людяної. Такий комунізм, як завершений натуралізм, = гуманізмові, а як завершений гуманізм, = натуралізмові; він є справжнєрозв’язання суперечності між людиною і природою, людиною і людиною, справжнє розв’язання спору між існуванням і сутністю, між опредмечуванням і самоутвердженням, між свободою і необхідністю, між індивідом і родом. Він – вирішення загадки історії, і він знає, що він є це вирішення.