Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі - Страница 191

Зедд повернувся до вартового кордону і пробурмотів коротке заклинання, що розриває пута. Чейз тут же взявся, крекчучи, розтирати опухлі кисті.

— Зедд, — прошепотів він, — в ім'я всіх пророцтв, поясни мені, що відбувається? Що вона робить?

Келен провела пальцями по огортаючій її хмарі. Вона гладила й пестила її, всіма порами вбираючи в себе тремтливе світло. Здавалося, вона купається в блакитному сяйві, так само приймаючи життя і смерть, любов і ненависть. Демміні Насс та Другий стежили за нею, не рухаючись з місця. Перший зник. Келен спрямувала погляд кудись удалину. Вона перебувала в іншому Світі і бачила те, чого не дано розгледіти нікому. Чарівник зрозумів, що перед її очима зараз Річард. Келен хотіла назавжди запам'ятати в пам'яті улюблений образ.

— Це називається Кон Дар — кривава лють. — Зедд повільно перевів погляд на стража кордону. — На таке здатні небагато. Лише найсильнішим Сповідницям дозволено закликати на допомогу магію смерті. А Келен взагалі не повинна була знати, що це таке.

На чолі у Чейза зібралися зморшки. Він здивовано подивився на Чарівника.

— Чому?

— Цю таємницю їй не міг відкрити ніхто, крім рідної матері. Тільки матері дана влада навчити доньку того, як закликати Кон Дар — криваву лють, магію, відому з незапам'ятних часів. Давню, як сам рід Сповідниць. Кон Дар — лише частина магії, якою великі чарівники наділили Сповідниць, її тіньова, оборотна сторона. Мало хто наважується вдаватися до Кон Дар. Далеко не всі сповідниці знають про її існування. Але ті, що знають, найсильніші, мають право в належний час передати цю владу дочкам. Я чув від Еді, що Келен рано осиротіла. Коли матері не стало, дівчинка була занадто мала. Ніхто не міг посвятити її в таємницю Кон Дар. І все ж Келен зуміла це зробити. Нічого не знаючи, не пройшовши навчання, вона повністю підпорядкувала собі давню магію завдяки одному лише вродженому дару. Келен не відає, що творить. У книгах пророцтв сказано: «Останній в роду сповідниць буде дана велика сила». Але якщо я правильно витлумачив наступні рядки, які звучать дуже загадково і туманно, то, звернувшись до магії Кон Дар, Келен може накликати на себе велике лихо.

— Ну а чому ж вона так довго терпіла знущання? Чому відразу не викликала цю, як там її, кровну помсту?

— Криваву лють. Сповідницям не дозволено закликати Кон Дар у власних інтересах, навіть якщо мова йде про життя і смерть. Вона зробила це в ім'я Річарда, коли дізналася, що Даркен Рал вбив його. Звернулася до Кон Дар в гніві і розпачі. Друже мій, боюся, ми уникли однієї біди лише для того, щоб потрапити у іншу. Куди більш страшну.

— Чому?

— Кон Дар викликають для того, щоб здійснити відплату. Таке траплялося й раніше. Майже завжди результат був один: сповідниці гинули. З цієї хвилини все її життя присвячене одному — помсті. Келен спробує повернути даровану їй владу проти Даркена Рала.

— Але, Зедд, ти ж сам казав, що проти Рала Келен безсила. — В голосі Чейза прозвучало здивування. — Вона ж не може торкнутися його!

— Так воно і було. До сих пір. Не знаю, що буде тепер. Сумніваюся. Тим не менш вона спробує. Келен у владі Кон Дар, кривавої люті, і відтепер власне життя її не хвилює. Вона все одно торкнеться Даркена Рала, навіть якщо це вб'є її. Вона, не замислюючись, знищить будь-кого, хто встане у неї на шляху. Будь-кого! — Зедд наблизив обличчя до вартового кордону і додав, чітко вимовляючи кожне слово: — У тому числі і нас.

Келен лягла на траву. Вона підтягла коліна до підборіддя, опустила голову і обхопила руками плечі. Сяйво ще щільніше огорнуло Мати-сповідницю. Вона повільно випросталась, зітхнула і підвелася з землі, розколовши блакитне марево, як яєчну шкаралупу. Гола, стояла вона посеред галявини. Кров сочилася з її ран, зламана рука мляво висіла вздовж тіла. Губа розпухла.

Але не тому обличчя її було спотворено болем. Келен страждала від інших, невидимих ран. І коли вона нарешті впоралася з собою, обличчя перетворилося в застиглу маску. Всі людські почуття відступили перед обов'язком Сповідниці.

Келен повернулася до Другого і простягнула до нього руку. Той стояв у дюжині футів від сповідники.

Беззвучний грім струсонув повітря. У Зедда занили кістки.

— Пані! — Вигукнув Другий, падаючи на коліна. — Що накажеш? Що тобі завгодно?

Келен окинула його холодним поглядом.

— Мені завгодно, щоб ти помер. Негайно.

Другий сіпнувся і впав замертво. Келен зробила крок до Демміні Насса. Той стояв, схрестивши руки, і, посміхаючись, дивився на сповідники. Вона з різким рухом приклала долоню до його грудей. Не відводячи руки, Келен підняла очі. Погляди їх зустрілися.

— Дуже вражаюче, сука. Але не тільки ти скористалася своєю владою. Магістр Рал надійно захистив мене заклинаннями. Ти все одно не зможеш торкнутися мене. А зараз я з превеликим задоволенням дам тобі урок. Ти його заслужила. — З цими словами Насс міцно вхопив Келен за волосся. — Повернися. Живо!

На обличчі сповідники не відбилося жодних емоцій. Вона не вважала за потрібне продовжувати розмову.

Над лісом знову прокотився беззвучний грім. Очі Насса широко розкрилися. Нижня щелепа відвисла.

— Пані! — Ледве чутно вимовив він.

— Послухай, Зедд, — злякано зашепотів страж кордону на вухо Чарівникові, — як у неї це виходить?! До того, попереднього, вона навіть не доторкнулася! І потім, сповідниця, після того як скористалася своєю владою, повинна відпочити і відновити сили!

— Тільки не в цьому випадку. Келен — у владі Кон Дар.

— Стій тут і чекай, — наказала сповідниця.

Легко ступаючи по траві, вона попрямувала до друзів і простягнула Зедду скалічену руку.

— Залічи її, будь ласка. Мені дуже потрібно.

Зедд відвів погляд від застиглих зелених очей і обережно взяв Сповідники за руку, тихо бурмочучи слова розради. Він спробував відвернути Келен від болю, міцно стиснув руку і потягнув, ставлячи кістку на місце. Сповідниця не видала жодного стогону. Навіть не здригнулася. Зедд сумнівався в тому, що вона взагалі хоч щось відчула. Його пальці ніжно обхопили місце перелому, і через них в Келен стало вливатися чарівне тепло. Холод болю палючим потоком ринув в жили Зедда. Чарівник зціпив зуби.

На мить біль стала настільки гострою, що в нього перехопило дихання. Страждання Келен захлиснуло Чарівника і з'єдналося з його власним стражданням, завдаючи нестерпної муки, погрожуючи затопити свідомість. Він виніс і це. Нарешті Зедд відчув, що уламки кістки зрослися. Він прошепотів заклинання, покликане захистити і зміцнити ще слабке місце до тих пір, поки все не заживе остаточно. Чарівник прибрав руки. Келен підняла голову. Холодна лють, яка стояла у неї в очах, злякала Зедда.

— Дякую тобі, — м'яко сказала вона. — Зачекайте тут.

Келен повернулася до Демміні Насса, який покірно стояв там, де було велено. По його обличчю текли сльози.

— Наказуй, моя пані, я готовий коритися.

Не звертаючи уваги на прохання Насса, Келен простягнула руку до його ременя і відстебнула ніж. Іншою рукою вона взяла важку булаву з шипами.

— Зніми штани. — Келен почекала, поки Насс виконав вказівку. — На коліна!

Зедд здригнувся, почувши її рівний, позбавлений інтонацій голос. Він мовчки дивився, як недавній мучитель покірно схиляє перед нею навколішки.

Чейз згріб в жменю край балахона Чарівника.

— Зедд, ми повинні зупинити її! З полоненими так не поступають. Вона ж його зараз вб'є! Нам конче потрібна інформація. Спочатку треба його допитати. Нехай цей тип розповість те, що нас цікавить, а потім вона може робити з ним все, що їй заманеться.

Зедд кинув суворий погляд на стража кордону.

— Не можу з тобою не погодитися, але ми безсилі щось змінити. Якщо ми посміємо втрутитися, Келен вб'є нас, не роздумуючи. Два кроки в її сторону ти ще зробиш, але третій виявиться для тебе фатальним. Коли Сповідниця закликає магію кривавої люті, урезонити її неможливо. Це все одно що намагатися приборкати бурю на морі.

Чейз випустив з рук балахон Зедда, відвернувся й похмуро схрестив руки на грудях. Залишалося одне: змиритися з неминучим. Келен простягнула Насс булаву.