Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі - Страница 143

— Але у нас теж є щити, — заперечив юнак. — Вони даремно повикидали свої аргон, а ми зможемо пронизати списами їх самих.

— Воїни передових загонів, — нагадала Келен, — Самі рослі і здорові. У самих маленьких з них руки приблизно вдвічі сильніші, ніж у вас. Наконечники ж аргонів дуже гострі. При досить сильному кидку вони можуть пробити ваші щити і застрягти в них, так що їх потім не витягнеш.

Вона зауважила, що воїни, які тільки що самовпевнено посміхався, тепер спохмурніли.

— Тепер, — продовжувала Кален, — коли аргони застрягли в ваших щитах, вам доводиться кидати списи і оголювати мечі, щоб розрубати держаки. Але держаки окуті залізом, і вам не вдається їх розрубати. Ворожі списи важкі, і їх тупі кінці торкаються землі. Д'харіанці ж уміють бігати майже з тією ж швидкістю, як летить спис. Тепер, діставшись до вас, вони зможуть, стрибаючи на держаки списів, які застрягли в ваших щитах, змусити вас падати на коліна, і тоді ви беззахисні перед їх важкими бойовими сокирами.

Воїни розгублено перезиралися. Упевненості у них явно поменшало.

— Не думайте, що я видумую все це, — сказала Келен. — Я бачила, як д'харіанці розгромили добре навчене військо, яке у кілька разів перевершувало їх числом, саме таким способом. Всього за годину вони переламали ситуацію і здобули перемогу. Д'харіанська атака списоносців з аргонами майже так само спустошлива для противника, як і справжня кавалерійська атака, але тільки д'харіанців в таких боях бере участь значно більше, ніж вершників при кавалерійській атаці. Що ж до їх кінноти, то вона зовсім не схожа на звичайну.

Вам краще і не знати, що це таке. Військо Імперського Ордена втратило приблизно половину своїх людей під час різанини в Ебінісі, а зараз вони у себе в таборі пиячать і співають пісні. А ви, втративши половину ваших людей, змогли б веселитися? Я знаю, ви впевнені, що можете перемогти військо, яке в десять разів перевершує вас за чисельністю. Я також знаю, що це дійсно можливо.

Але ті, хто може це зробити, як раз і є д'харіанці — що мають величезний досвід і прекрасно навчені. Повірте, я ціную вашу мужність і вашу хоробрість, але з д'харіанцями сили у вас далеко не рівні. Поки не рівні. Ви не зможете розгромити військо, навіть вполовину менше, якщо воно вміє битися так, як уміють д'харіанці. Правда, я не хочу сказати, що ви не можете їх перемогти.

Просто ви повинні це зробити по-іншому, не так, як ви думали це зробити. Я вірю в вас, і я маю намір навчити вас, як домогтися успіху. Я буду керувати вами в першому бою, щоб ви знали, як почати справу. Імперський Орден можна перемогти! Вас же я більше ніколи не буду називати «хлопчиками». Ви — справжні чоловіки. Ви звикли вважати себе воїнами вашої країни, Галеї. Але я вважаю вас зараз воїнами Серединних Земель. Адже не тільки вашу країну, а й усі Серединні Землі збирається підкорити Імперський Орден. І я буду з вами, щоб допомогти вам зупинити цих загарбників.

Галейці, натхненні промовою Келен, стали кричати, що вони готові зробити це. Вона стояла і слухала їх клятви битися до кінця. Але справа доносився незадоволений гомін. Потім в натовпі почалася бійка. Видно, тут були ті, хто хотів висловитися, але їхні товариші намагалися їм перешкодити.

— Якщо ви хочете брати участь в, цій боротьбі, — сказала вона, — то повинні беззаперечно мені коритися. Але на перший раз я дозволяю всім бажаючим вільно висловити все, що вони думають. Якщо у когось є заперечення, говоріть зараз, тому що іншого випадку може не бути.

Один воїн, якого стоячий поруч намагався утримати за руку, вирвав її і кинув на Келен гнівний погляд:

— Ми — чоловіки! Ми не дозволимо жінкам командувати нами на полі битви.

— Але ж вами правила королева Цірілла! — Здивовано вигукнула Келен.

— Вона — наша королева, і ми боролися за неї.

Але вона не командувала нашим військом. Це повинен робити чоловік.

— Як твоє ім'я? — Запитала Келен.

— Вільям Мослі. — Він гордо підняв голову. — Мене і моїх товаришів вчив військової справи сам принц Гарольд!

— А мене вчив король Вайборн, його батько, — відповідала Келен. — Король був і моїм батьком. Адже я однокровна сестра вашої королеви і принца Гарольда!

Келен почула, як хвиля подиву пронеслася по натовпу. Не зводячи очей з Мослі, вона підняла руку, вимагаючи тиші. Коли все стихло, вона заговорила знову:

— Але це — ще не причина для того, щоб вами командувати. Однак як воїни ви повинні виконувати накази ваших командирів і вашої королеви, а також накази Вищої Ради Серединних Земель. А Вища Рада підпорядковується наказам Матері-сповідниці, тобто моїм. Моє прізвище — Амнелл, як і у вашої королеви.

Але головне — це те, що я Мати-сповідниця в Серединних Землях. А це означає, що за моїм наказом ви повинні йти у вогонь і в воду. Хіба тобі це незрозуміло, воїн?

Мослі, підбадьорюваний деякими з товаришів, відповів:

— Ти вправі наказувати нам, але це не означає, що ти знаєш, що слід робити.

— У мене немає часу розповідати вам зараз про мій військовому досвіді, зітхнула Келен. — Я багато чого могла б вам повідомити про страшні бої, в яких мені довелося брати участь, як і про своє вміння вбивати. Розкажу вам тільки, що сталося цієї ночі. Щоб врятувати ваші життя, я одна відправилася в табір Імперського Ордена. Д'харіанці бояться нічних створінь і духів, тому у них в таборі був свій чарівник, щоб захищати їх і допомагати їм. Якби ви з вашою впевненістю в тому, що ви знаєте, як воювати, напали б на табір супротивника, чарівник заздалегідь дізнався б про це, простежив би ваш шлях, а може бути, навіть знищив всіх вас силою своєї магії!

Мослі продовжував опиратися і злобно дивився на Келен, але деякі його приятелі явно стривожилися. Одна справа — боротися проти звичайного ворога, інша — проти чарівників.

Командир Райан виступив вперед:

— Мати-сповідниця вбила цього чарівника! — Багато воїнів зітхнули з полегшенням. — Якби не вона, ми знайшли б смерть у першому ж бою, навіть не встигнувши вступити в бій з противником. І я маю намір коритися всім, кому клявся у вірності: моїй батьківщині, моїй королеві, Серединний Землям і Матері-сповідниці.

— Я — галейський воїн! — Закричав Мослі, що не бажав слухати доводів розуму. — Я — не воїн Серединних Земель! Я маю намір захищати свою країну, а не всяких там кельтонців. — Почулися схвальні вигуки. — Цей, як їх там, Імперський Орден, чи що, йде зараз до нашого кордону. Селліон — прикордонне місто, і велика частина його, по той бік річки, — вже на кельтонській землі, а не на нашій! З якого дива ми повинні вмирати за цих кельтонців?!

У натовпі воїнів знову спалахнула суперечка. Командир почервонів від люті.

— Мослі, ти ганьбиш… — Почав Райан. Келен жестом показала, щоб він зупинився. — Чому ж? — Запитала вона. — Мослі тільки висловлює те, в чому він переконаний, як я і просила. Ви повинні зрозуміти мене. Я не наказую вам зараз йти на війну. Я прошу вас захистити життя ні в чому не винних жителів Серединних Земель. Десятки тисяч ваших товаришів уже впали на цій війні. І я знаю: більшість учасників цієї війни загине. Я не наказую вам неодмінно брати участь у війні, але якщо ви вирішили воювати, то командувати вами буду я. І мені тут не потрібні люди, які не вірять в нашу справу. Так що всі повинні зараз вирішити для себе, залишаються вони тут чи ні. Але пам'ятайте: на війні — як на війні. Всім, хто буде битися з ворогом, доведеться виконувати накази командирів. А в Серединних Землях немає влади вище моєї. Тому всі, хто залишиться, будуть мені беззаперечно коритися, а непокора буде каратися нещадно. Зараз ставка в боротьбі занадто велика, щоб терпіти тих, хто не хоче виконувати накази. Ви повинні виконувати мої накази, навіть ризикуючи загинути: адже тільки так можна врятувати життя багатьох людей. Я ніколи нічого не наказую, не маючи на те серйозних підстав, хоча у мене не завжди є час для пояснень. Ви повинні вірити своїм командирам і виконувати їх накази. Келен обвела поглядом присутніх. — Вибирайте, з нами ви чи ні. Але вибір свій ви повинні зробити зараз, раз і назавжди!