Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі - Страница 49

— Важко спрямовувати?

— Зрозуміло. Вони приходять сюди, відірвані від звичного способу життя, і потрапляють туди, де все їм незнайоме. Вони можуть виявляти непокору, і тоді з ними дуже нелегко справлятися. Це відбувається тому, що вони бояться. І ми повинні поставитися до цього з розумінням і бути терплячими.

— Бояться? Бояться сестер? І Палацу?

— А хіба тобі не було страшно, коли ти вперше потрапила сюди? Хоча б трохи?

— Так — але зовсім небагато. Адже я мріяла про те, щоб жити в Палаці. Це було найбільшим моїм бажанням.

— А новачки — вони ніколи не мріяли про це. Їх дар представляється їм прокляттям. Твій дар ріс разом з тобою, він — частина тебе, ти відчувала його з народження. Але дар чарівника проявляється несподівано, незалежно від бажання того, хто ним володіє. А Рада-Хань здатний буквально запалити дар, і це почуття для них незвично. Воно їх лякає. А страх змушує їх чинити опір. Чинити опір нам. Твоя робота, робота послушниці третього ступеня, полягає в тому, щоб домогтися від них слухняності перш, ніж сестри візьмуться за їхнє навчання. Це необхідно для блага самих майбутніх чарівників. І ось тут-то правила найчастіше виявляються безсилі. Адже новачки не підозрюють ще ні про які правила. Слідуючи звичним стереотипам, ти ризикуєш не впоратися. Іноді буває недостатньо навіть нашийника. Ти повинна вміти скористатися всім, чим наділив тебе Творець. Ти повинна вміти робити найнесподіваніші кроки, щоб утримати майбутнього чарівника в покорі. В цьому полягає останнє, справжнє випробування. Ті послушниці, які не витримають його, будуть вигнані з Палацу.

Паша широко розкрила очі:

— Я ніколи про це не чула! Сестра знизала плечима:

— Отже, наша розмова тобі знадобилася. Я рада, що Творець обрав саме мене, щоб тобі допомогти. Можливо, інші не були достатньо зацікавлені в твоїх успіхах і дещо втратили. Якщо тебе дійсно приставлять до нового учня, тобі краще з усіма питаннями звертатися до мене.

— О, так! Дякую вам, сестра. Зізнаюся, мене турбує думка про те, що навчання новачка може виявитися нелегким. Мені завжди здавалося, що це — приємний обов'язок, тому що я вважала, що вони жадають знань…

— Всі люди різні. Деякі слухняні, як дитя в колисці. Іншим потрібно доводити право керувати ними. У стародавніх хроніках я читала, що іноді дар пробуджується ще до того, як ми знайдемо чарівника і одягнемо йому на шию рятівний Рада-Хань.

— Ні! Адже це жахливі муки! Раптово пробуджений дар повинен лякати їх, особливо коли поруч немає сестер Світу.

— Без сумніву. І страх робить їх некерованими, як я вже говорила. В хроніках я прочитала навіть про випадок, коли маючий дар відмовився від першої підстави.

Паша в жаху піднесла долоню до рота:

— Але… адже це означає, що… Одна з сестер… Сестра урочисто кивнула:

— Така ціна, яку всі ми повинні бути готові заплатити. На нас лежить велика відповідальність.

— Але чому батьки не переконали його прийняти пропозицію?

Сестра нахилилася до неї і знизила голос:

— В хроніках сказано, що він вже був дорослим чоловіком.

— Дорослим? — Паша недовірливо глянула на співрозмовницю. — Якщо навіть дитину важко наставляти… То що вже сказати про дорослого чоловіка?

Сестра відповіла їй багатозначним поглядом:

— Ми тут для того, щоб служити Творцеві. Все, чим Він наділив нас, дано нам саме з цією метою, хоча не завжди можна сказати заздалегідь, що і коли знадобиться. Послушниця, яка працює з новачком, повинна скористатися всім, чим Він наділив її. Адже нашийника, як я вже говорила, часом недостатньо, а правила частенько бувають марні. — Вона помовчала. — Так ти як і раніше бажаєш стати сестрою Світу? Навіть знаючи, що тобі може дістатися новачок, працювати з яким буде незмірно важче, ніж з будь-яким звичайним вихованцем?

— О так! Звичайно, сестра! Це випробування буде послано мені самим Творцем, але я доведу, що гідна свого покликання. Я зроблю все, що в моїх силах. Я використаю все, чого мене вчили, і все, чим наділив мене Творець. Я готова до того, що мій підопічний буде родом з дивних земель, де існують дивні звичаї, до того, що він буде наляканий, до того, що з ним буде нелегко. І я готова придумати свої власні правила, щоб домогтися успіху. — Вона соромливо глянула на сестру. — А якщо ви дійсно будете мені допомагати, то, спираючись на вашу мудрість, я подолаю будь-які труднощі.

Сестра з посмішкою кивнула:

— Я дала слово і допоможу тобі, з чим би ти не зіткнулася. — Вона задумливо насупилася. — Можливо, побачивши твою красу, наш новий учень побачить за нею красу самого Творця. Не виключено, що саме таким способом ти зумієш вказати йому шлях до Світла.

— Це була б для мене велика честь, сестра.

— В цьому, моя люба, ти абсолютно права. А тепер іди до своєї наставниці і скажи їй, що в тебе занадто багато вільного часу. Нехай з завтрашнього дня підшукає тобі якусь роботу. Скажи їй, що останнім часом ти надто часто дивишся у вікно.

Паша схилила голову і зробила кніксен.

— Так, сестра, — покірно сказала вона. Сестра посміхнулася, піймавши її погляд:

— Я теж чула про те, що три сестри вирушили на пошуки людини з даром. Правда, повернуться вони не скоро, але, коли повернуться, я нагадаю абатисі, що ти перша в списку і готова до відповідального завдання.

Звичайно, якщо сестри дійсно когось привезуть.

— О, дякую, сестра! Спасибі!

— Ти красива дівчина, Паша. В тобі втілилася велика майстерність Творця.

— Дякую вам. — Цього разу Паша не почервоніла.

— Дякуй Творцеві.

— Я буду дякувати Йому в своїх молитвах. Сестра, а до того, як сестри повернуться, не могли б ви знайти час ще раз поговорити зі мною? Допомогти краще зрозуміти, для чого призначив мене Творець.

— Якщо хочеш.

— Звичайно, хочу. Дуже хочу!

Вона поплескала Пашу по щоці:

— Зрозуміло, моя дорога, зрозуміло! А тепер — марш до своєї наставниці.

Я не люблю, коли майбутні сестри не можуть знайти собі кращого заняття, аніж дивитися у вікно.

— Так, сестра. — Паша з посмішкою вклонилася і пішла до дверей, але раптово зупинилася і обернулася до сестри. — Сестра… Боюся, я не знаю вашого імені…

— Іди!

Паша здригнулася.

— Так, сестра.

Паша квапливо вийшла, поправивши по дорозі збитий килим. Сестра дивилася їй услід, із задоволенням відзначивши про себе, які стрункі у дівчини ніжки і як плавно погойдуються при ходьбі її стегна.

«Виріс і став чоловіком».

Зібравшись з думками, вона продовжила свій шлях по Палацу, спускаючись все нижче і нижче з поверху на поверх. Незабаром дерев'яні панелі на стінах змінилися голим каменем, а затишні світильники поступилися місцем чадячим смолоскипам, а коли сестра минула поверхи, відведені під кімнати для прислуги і майстерні, зникли і смолоскипи. Вона запалила на долоні вогненну кульку і, освітлюючи нею дорогу, продовжувала спускатися далі.

Тут, на нижньому рівні Палацу, було холодно і повно пилу. Дійшовши до потрібного приміщення, вона запалила факел, що висів біля входу, і відчинила важкі двері. У маленькій кімнаті не було нічого, за винятком ще одного факела, купи соломи та двох чарівників на ній. В повітрі стояв неприємний запах цвілі.

Коли вона увійшла, чарівники, похитуючись, піднялися на ноги. Обидва були в довгих балахонах, що вказували на їх високий ранг. Чарівники нерозумно посміхалися і, судячи з усього, були в устілку п'яні. Вирішили відсвяткувати свою останню ніч у Палаці, з роздратуванням подумала вона. Останню ніч в товаристві сестер Світу. Останню ніч з Рада-Хань на шиї.

Ці двоє потрапили до Палацу ще хлопчиськами і майже в один і той же час. З тих пір вони стали друзями. Сем Вебер був невисокий, у нього було просте відкрите обличчя, світле кучеряве волосся і м'який спокійний погляд. У порівнянні з іншими рисами обличчя його підборіддя здавався надмірно великим. Другий, Невілл Ренсон, був вищим, волосся мав чорне, завжди стриг його коротко і намагався стежити за зачіскою. Він носив коротку, акуратну борідку, в якій вже почала пробиватися сивина. Очі у нього були майже такі ж темні, як волосся, а риси обличчя — більш жорсткі, ніж у товариша.