Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі - Страница 88

— Дозволь мені приготувати тобі чашечку чаю. Коли Зедд повернувся з димлячої чашкою, вона як і раніше сиділа не рухаючись, поклавши руки на стіл. Він вклав чашку їй в руки і сів навпроти. Зедд не квапив Еді, розуміючи, що їй потрібно зібратися з силами, щоб продовжити розповідь.

Нарешті вона знову заговорила:

— Це бути в той день, коли мені виповнилося дев'ятнадцять. Ми з Пелом поїхали за місто. Я бути вагітна. — Вона підняла чашку обома руками і зробила ковток. — Ми бродили по полях, придумували ім'я майбутній дитині, трималися за руки і… Ну, ти знаєш, яка дурна любов в цьому віці…

На зворотному шляху нам довелося пройти мимо млина. Я пам'ятаю, як ще здивувалася, що на млині нікого не бути. Зазвичай там завжди хтось бути.

— Еді на мить заплющила очі і зробила ще один ковток. — Але як виявилося, люди там бути. Захисники Пастви. Вони чекали нас.

Зедд знав, про кого йде мова. У великих містах на зразок Нікобара були добре навчені люди, які полювали на проклятих. Викорінювали зло, як тільки його побачать. В інших країнах такі люди називалися інакше, але суть від цього не змінювалася. Про докази вони, як правило, не дбали.

Єдине, що від них вимагалося, — пред'явити труп. Якщо вони говорили, що вбитий був проклятим, значить, так воно і є. У невеликих містах Захисниками були звичайно відверті гвалтівники та вбивці. Населення їх панічно боялося. І не без причини.

— Вона розтягнули нас… — Її голос зірвався, але лише на мить, — по різних кімнатах в підвалі млина. Там бути темно і пахло пилом. Я не знала, що відбувається з Пелом. Я ледь могла дихати від страху. Матрін Гален говорити, що я і Пела бути проклятими. Він сказав, що я відмовилася вийти заміж за того, за кого мені було запропоновано, бо, за задумом Володаря, мені потрібно було бути в Шорі. Цього літа на місто обрушилася епідемія, і багато хто помер. Матрін сказав, що хворобу напустили ми з Пелом. Я говорити, що це не так, і на доказ повторила клятву. Вона покрутила в руках чашку і поставила її на стіл.

— Пий, це тобі допоможе, — сказав Зедд, доторкнувшись до її руки. Він додав в чай листя морошки. Вони надавали заспокійливу дію.

Еді зробила великий ковток.

— Матрін Гален сказав, що ми з Пелом бути проклятими, і на цвинтарі повно доказів того.

Він говорив, що йому потрібно тільки одне: наше визнання вини. Інші Захисники бурчали, як гончі серця, готові розірвати мене на частини, як кролика. Я дуже боялася за Пела. Вони били мене, і я знала, що Пела б'ють ще гірше, тому що вони хочуть змусити його назвати мене проклятою. Для них це бути найбільше задоволення: змусити людину обмовити того, кого він любить. Я все заперечувала, але вони навіть не слухали. — Вона підняла голову і подивилася Зедду в очі:

— Вони не хотіли слухати.

— Що б ти не казала тоді, — спокійно кивнув Зедд, — це не мало значення. Це все одно що намагатися вмовити сталевий капкан відпустити твою ногу.

— Я знаю. — Під маскою спокою клекотів гнів. — Я могла б зупинити їх за допомогою дару, але це бути проти всього, чого мене вчили, проти всього, у що я вірила. Мені здавалося, що цим я лише доведу самій собі, що вони мають рацію. Я думала, це бути злочином проти Творця. В ту хвилину я відчувати себе такою безпорадною, як якщо б у мене зовсім не бути дару. — Вона допила чай. — Мої крики не могли заглушити криків Пела, що доносилися з сусідньої кімнати.

Зедд приніс гарячий чайник і знову наповнив її чашку.

— Ти нічого не могла вдіяти, Еді. Не треба себе винити.

— Вони хотіти, щоб я назвала Пела проклятим, — сказала Еді, дивлячись, як Зедд наливає чай і собі. — Я відмовилася. Я говорила, що вони можуть убити мене, але не змусять вимовити цих слів. Матрін нахилився до мене впритул. До цих пір у мене перед очима стоїть його посмішка. Він сказав: «Я тобі вірю, дівчинко. Але це не має ніякого значення, тому що нам і не потрібно, щоб ти назвала ім'я проклятого. Це повинен зробити Пела. Він повинен назвати твоє ім'я. Ти бути проклятою». Його підручні міцно схопили мене. Матрін намагався влити мені в горло якусь рідину. Я стиснула зуби, але він затис мені ніс, і я бути змушена проковтнути або задихнутися. Я хотіла задихнутися, але, мимоволі розтулила зуби. Рідина обпалила мені горло, немов розплавлений метал. Я не могла говорити. Я не могла навіть кричати. Я не могла взагалі видати ні звуку. Це бути неймовірна біль. Я ніколи не думала, що така буває. Потім мене відтягнули до Пела і посадили навпроти. Матрін схопив мене за волосся так, що я не могла поворухнутися.

Моє серце ледь не розірвалося, коли я побачила, що вони зробити з Пелом.

Його лице було білим, як сніг. Вони відрубали йому майже всі пальці. Один за іншим. — Її власні пальці обхопили чашку, а погляд став відсутнім. — Матрін сказав Пелу, що я зізналася. Сказав, що я назвала його проклятим. Пела дивився на мене, і очі його бути розширеними.

Я хотіла крикнути, що це неправда, але не могла видати ні звуку. Я хотіла похитати головою, але Матрін тримав мене міцно. Пела сказав, що він їм не вірить. Вони відрубали йому ще один палець. Вони говорили, що роблять це тільки тому, що я назвала його проклятим. Тільки по моєму слову. Пела у жаху дивився на мене, його трясло, але він продовжував повторювати, що не вірить. Вони сказали йому, що я просила вбити його, бо він бути проклятий. Але Пела знову сказав, що не вірить їм. Він сказав, що любить мене. Тоді вони сказали, що якщо я його обмовила, то маю відмовитися від своїх слів, і нас відпустять. Але я цього не зроблю, сказали вони, тому що Пела бути проклятий, і я хотіти його смерті. Пела почав благати мене відмовитися від своїх слів. Він викрикував моє ім'я. Він просив мене сказати хоч що-небудь. Але я не могла. Моє горло бути спалено. А Матрін тримав мене за волосся, і я не могла навіть похитати головою. Пела дивився на мене великими очима. А я мовчала. «Як ти могла, Еді? — Запитав він нарешті. — Як ти могла назвати мене проклятим?» Потім він заплакав. Матрін зажадав від нього назвати проклятою мене. Він сказав, що в такому випадку вони повірять йому, а не мені, тому що у мене є дар, а його відпустять. Пела прошепотів: «Я не скажу цього навіть заради порятунку життя. Навіть незважаючи на те що вона мене зрадила».

Ці слова розірвали мені серце.

Еді і раніше дивилася в нікуди, але свічка в дальньому кутку раптово перетворилася на безформний шматок воску. Зедд відчував виходячі від чаклунки хвилі магії.

— Матрін перерізати Пелу горло, — буденно сказала вона. — Він відрізав йому голову і підніс до мого обличчя. Він сказав: Дивись, що відбувається з тими, хто служить Володарю. Він сказав: дивись гарненько, бо це останнє, що ти бачиш. Його підручні закинули мені голову, і Матрін вилив мені на очі обпалюючу рідину. Я осліпла. І в цей момент в мені щось зламалося. Мій Пела помер. Помер з думкою про те, що я його зрадила. Я сама бути на порозі смерті. Раптово я зрозуміла, що це моя вина. Мій коханий помер, тому що я вирішила тримати клятву. Найдурнішу клятву.

Він поплатився життям за безглузде марновірство. Але тепер мені було все одно; моя душа спорожніла. Я вивільнила свою силу, вивільнила гнів. Я порушила клятву не заподіювати шкоди людям. Я не могла бачити, але я могла чути. Я чула, як розтікається кров по кам'яних стінах. Я вдарила в усі сторони. Я вбивала будь-яку живу істоту в кімнаті, будь то чоловік або миша. Я не могла бачити, я просто била по найменшому прояву життя, яке відчувала. Я бути впевненою, що нікому не вдалося втекти. У якомусь сенсі я бути навіть рада, що осліпла, інакше, боюся, не змогла б довести справу до кінця. Потім, спотикаючись, я обійшла кімнату, на дотик перераховуючи тіла. Одного не вистачало. Я поповзла в місто, до бабусі Ліндел. До сих пір не знаю, як мені вдалося дістатися. Напевно, мене вів дар.

Побачивши мене, бабуся бути в люті. Перше, що вона зробила, — запитала, чи не порушила я клятву.

— Але ж ти не могла говорити. Як же ти відповіла? Еді посміхнулася крижаною посмішкою.