Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі - Страница 147

— Як і раніше в одязі, Магістр Рал?

— Ви троє сьогодні прекрасно виглядаєте!

— Ага, — кивнула Кара. — І у нас є справа.

— Яке ще справа?

— Коли у вас з'явиться трохи вільного часу, згадайте, будь ласка, що в Ейдіндріл прибули представники деяких країн Серединних Земель і просять аудієнції у Магістра Рала.

Бердіна потрясла щоденником Коло.

— А я б хотіла, щоб ви допомогли мені ось з цим. Те, що ми з нього почерпнули, нам уже стало в нагоді, і напевно залишилося ще більше корисного в тій частині, що ми ще не перевели. У нас з вами є ще робота.

— Переклад? — Зацікавилася Келен. — Я знаю багато мов. Що це?

— Древнед'харіанський щоденник мага, — відповіла Берліна, надкусив грушу, яку тримала в іншій руці. — Магістр Рал вже розбирається в ньому краще, ніж я.

— Правда? — Протягнула Келен. — Я вражена. Зараз мало хто володіє древнед'харіанською. Я чула, що ця мова дуже важка.

— Ми працюємо над перекладом разом з Магістром Ралом, — посміхнулася Берліна. — По ночах. — Річард кашлянув.

— Пішли роздавати аудієнції. — Він обхопив Келен за талію і потягнув до дверей.

— У Магістра Рала дуже великі руки, — змахнула грушею Бердіна. Тютелька в тютельку підходять до моїх грудей.

— Правда? — Келен блиснула зеленими очима.

— Ага, — кивнула Бердіна. — Одного разу він змусив нас усіх показати йому груди.

— Он як? Усіх вас?

Кара з Раїною незворушно стежили за розмовою, а Бердіна знову кивнула.

Річард прикрив обличчя рукою.

Бердіна відкусила ще шматочок груші.

— Але його великі руки найкраще підходять до моїх грудей.

Келен попрямувала до дверей.

— Ну, мої груди поменше твоїх, Бердіна. — Проходячи повз Раїну, вона уповільнила крок. — Я думаю, до них найкраще підійдуть руки Раїни. — І вийшла з кімнати.

Бердіна пирснула, виплюнувши огризок груші. Губи Раїни розсунулися в посмішці.

Кара від душі розреготалася і шльопнула по спині Річарда, який вже рушив до виходу.

— Вона мені подобається, Магістр Рал! Можете її собі залишити. — Річард трохи помовчав.

— Що ж, спасибі, Кара. Мені, напевно, здорово пощастило, що ви її схвалюєте.

— Це вже точно, — кивнула вона. Річард наздогнав Келен в кінці коридору.

— Як ти дізналася про Раїну з Бердіною? — Келен спантеличено глянула на нього:

— Хіба це не видно одразу, Річард? По їх очах? Ти ж напевно і сам помітив.

— Ну… — Річард озирнувся, щоб переконатися, що Морд-Сіт ще далеко. — Думаю, ти зрадієш, дізнавшись, що Кара сказала, що ти їй подобаєшся і мені дозволено залишити тебе собі.

Келен обняла його за талію.

— Вони мені теж подобаються. Сумніваюся, що ти знайдеш кращих охоронців.

— Це має втішити мене?

Посміхнувшись, вона поклала голову йому на плече.

— Ні, мене.

Річард вирішив за краще змінити тему:

— Гаразд, пішли з'ясуємо, що нам хочуть повідомити представники земель. Від цього залежить наше майбутнє, та й взагалі майбутнє.

Келен, одягнена в біле плаття сповідниці, мовчки сіла в своє крісло, крісло Матері-сповідниці, поруч з Річардом. Зверху на них дивилися Магда Сірусом, перша Мати-сповідниця, і Меріт, її чарівник.

У супроводі усміхненого генерала Болдуїна увійшли представник Ліфану Гартрам, представник Хергборга Теріо і посол Сандара Безанкур. Всі вони були здивовані і зраділи, побачивши поряд з Річардом Мати-сповідницю.

— Моя королева, Магістр Рал, — вклонився генерал Болдуїн.

— Добрий день, генерал Болдуїн! — Посміхнулася йому Келен.

— Панове, — промовив Річард, — сподіваюся, у ваших країнах все добре. Що ви вирішили?

Представник Ліфану посланник Гартрам пригладив сиву бороду.

— Після тривалих консультацій, слідуючи по шляху Галеї і Кельтона, ми прийшли до висновку, що наше майбутнє з вами, Магістр Рал. Ми всі привезли акти про капітуляцію. Беззастережною, як ви і хотіли. Ми бажаємо приєднатися до вас, стати частиною Д'Хари і жити під вашим пануванням.

— Хоча ми тут, щоб капітулювати, — заговорив посол Безанкур, — і приєднатися до Д'Хари, ми все ж продовжуємо сподіватися, що Мати-сповідниця схвалить наше рішення.

Келен довго дивилася на чоловіків, що стояли перед нею.

— В майбутньому, а не в минулому належить жити нам і нашим дітям. Те, що перша Мати-сповідниця і її чарівник зробили колись на благо свого народу, в той час було необхідно. І зараз я, Мати-сповідниця Серединних Земель, разом з моїм чарівником Річардом повинна подбати про добробут свого народу. Ми повинні зробити все для зміцнення нашої землі, але, так само як Магда Сірусом і Меріт, ми хочемо миру для всіх народів. Наша сила і мирне майбутнє залежать від Магістра Рала. Новий курс встановлений. Моє серце і мій народ слідують йому. Як Мати-сповідниця я є частиною цього союзу і вітаю ваше приєднання до нього.

Річард відчув, як вона непомітно стиснула на мить його руку.

— У нас як і раніше буде Мати-сповідниця, — сказав він. — Ми потребуємо її мудрості та керівництва, як потребували завжди.

Кілька днів по тому, ясним весняним ранком, Річард з Келен рука об руку йшли по вулицях міста, спостерігаючи за тим, як відновлюють постраждалаавшіе після битви будинку. Річарду раптом прийшла в голову одна думка. Він повернувся до Келен.

Сонечко пригрівало, і прохолодний вітерець приємно холодив шкіру.

— Знаєш, я зажадав капітуляції всіх Серединних Земель, але ж навіть не знаю, скільки їх і як вони називаються!

— Он як? Схоже, мені доведеться багато чому тебе навчити! — Відповіла Келен. Тобі доведеться постійно тримати мене поруч з собою.

Річард не зміг стримати посмішку.

— Ти потрібна мені. Тепер і завжди. — Він погладив її по щоці. — Повірити не можу, що ми нарешті разом! — Він подивився на свій ескорт, що складався з трьох жінок і двох чоловіків. — Коли б ми тільки могли залишитися наодинці!

— Це натяк, Магістр Рал? — Вигнула брову Кара.

— Ні, наказ.

— Вибачте, — знизала плечима Кара, — але ми ніяк не можемо йому підкоритися.

Ви потребуєте захисту. Чи знаєте ви, Мати-сповідниця, що нам іноді доводиться говорити йому, яку ногу переставити наступною?

Келен безпорадно зітхнула і подивилася на двох гігантів, які височіли позаду Кари.

— Докас, ти подбав про те, щоб на наші двері поставили засув?

— Так, Мати-сповідниця.

— Відмінно! — Посміхнулася Келен. Вона повернулась до Річарда, — Пішли додому. Я втомилася.

— Спочатку вам доведеться вийти за нього заміж, — заявила Кара. — Наказ Магістра Рала. Жодна жінка не може увійти в його кімнату, крім дружини.

— Я сказав «крім Келен», — Річард метнув на неї спопеляючого погляд, — а не дружини. Ніхто, крім Келен.

Кара глянула на ейдж, що висів у Келен на шиї. Це був ейдж Денни.

Річард віддав його їй в тому місці між світами, куди їх обох віднесла Денна. Він став свого роду талісманом, і жодна з Морд-Сіт не сказала ні слова з цього приводу, хоча, зрозуміло, всі вони помітили його відразу ж, як тільки вперше її побачили. Річард підозрював, що він означав для них так само багато, як і для нього з Келен.

Гордовитий погляд Кари повернувся до Річарда.

— Ви зобов'язали нас захищати Мати-сповідницю, Магістр Рал. Ми всього лише намагаємося захистити честь нашої сестри.

Келен посміхнулася, зауваживши, що Кара зуміла нарешті допекти Річарда, що Морд-Сіт вдавалося вкрай рідко. Річард подумки порахував до десяти, щоб заспокоїтися.

— І ви прекрасно з цим справляєтеся, але вам не варто так хвилюватися. Даю слово, що вона дуже скоро стане моєю дружиною.

Келен провела пальцем по його спині.

— Ми обіцяли Племені Тіни, що весілля відбудеться у них в селі і обряд проведе Птахолов, а я одягну сукню, зшиту для мене Везелен.

Ця обіцянка багато для мене значить. Ти не станеш заперечувати, якщо ми одружимося в Племені Тіни?

Не встиг Річард запевнити її, що для нього це теж дуже важливо, як їх оточила юрба дітвори. Хлопчаки тягнули його за руки, благаючи піти подивитися, як він обіцяв.