Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі - Страница 105

Келен душили ридання: вона закрила очі, але це не допомогло: вона все одно бачила мертвих, тому що видіння народжувалося у неї в голові.

— Це, — сказав дух, — те, що буде, якщо не повернути вітрам те, що було вкрадено.

— Що я повинна зробити? — Прошепотіла Келен крізь сльози.

— Вітри були осквернені. Те, що їм було довірено, вкрадено. Вітри вирішили, що шлях буде вказано тобі. Я тут, щоб показати тобі наслідки цього осквернення і благати тебе від імені моїх живуть нащадків виконати свій обов'язок, коли прийде час.

— І яка ціна?

— Мені не назвали ціну, але я попереджаю тебе, що немає шляху уникнути розплати. Має бути так, як буде тобі відкрито, або загинуть всі. Я прошу, щоб коли вітри вкажуть шлях, ти пройшла по ньому, інакше трапиться те, що я тобі показав. По щоках Келен струмували сльози.

— Я пройду по ньому.

— Дякую, дитя. Є ще одне, що я повинен тобі повідомити. У нашому світі, де тепер мешкають душі тих, хто покинув ваш світ, є існуючі в світлі Творця, і ті, хто назавжди укритий від його сяйва тінню Володаря.

— Ви хочете сказати, що є злі і добрі духи?

— Це спрощення, яке дуже далеке від істини, але ближче всього до неї, наскільки це можливо для твого розуміння. У нашому світі все знаходиться в рівновазі. Вітри повинні дозволяти всім креслити свій шлях.

— Ви можете сказати мені, яким чином магія була вкрадена у вітрів?

— Шлях був — зрада.

— Зрада? Хто ж був зраджений?

— Володар.

Келен сиділа, як уражена громом. Вона відразу згадала про сестру Темряви, яка була в Ейдіндріле: сестра Амелія. Напевно це вона.

— Сестра Тьми зрадила свого господаря?

— Шлях цієї душі в Храм Вітрів повинен був лежати через Зал Зрадника. Це єдиний шлях. Так було зроблено в якості обережності. Щоб пройти через Зал Зрадника, людина повинна зрадити повністю і остаточно те, у що вірить. Соноходець знайшов пророцтво, яке міг використати, щоб завдати поразки своєму супротивнику, але, щоб запалити цю пожежу, він потребував магії вітрів. Соноходець придумав спосіб змусити цю душу зрадити її господаря, Володаря, і при цьому виконати його доручення. Він узяв на себе роль її господаря в цьому світі і, використовуючи подвійну залежність, змусив її зрадити основного господаря. Вона одержала здатність пройти Зал Зрадника, але залишитися вірною соноходцю. Таким чином соноходець порушив захист і отримав те, що хотів. Ті, хто послав храм в світ духів, проте, враховували можливість непередбачених обставин. Червоний місяць був знаком того, що їх план приведений у дію.

Слово «зрада» невимовною тягарем лягло на серце Келен.

— А ми повинні вступити в Храм таким же шляхом?

Дух помовчав, немов зважував її душу.

Після того як Храм Вітрів осквернений, цей шлях закритий, і повинен використатися інший. Але це не твоя турбота; вітри будуть диктувати вимоги з урахуванням дотримання рівноваги. П'ять духів, які охороняють вітри, вкажуть шлях.

— Поважний дідусь, як місце може диктувати якісь вимоги? За вашими словами виходить так, ніби вітри — живі.

— Я більше не існую в світі живих, але все ж, коли мене викликають, можу передавати вказівки через завісу.

У Келен крутилася голова від безплідних спроб зрозуміти. Як шкода, що поруч немає Річарда. Він би задав правильні питання. Вона боялася прогавити щось важливе.

— Але, поважний дідусь, ви можете робити це. тому що ви — дух. Ви жили колись. У вас є душа.

Дух почав зникати.

— Кордон, завіса, була пошкоджена, Я не можу залишатися більше. Скріни, стражі кордону між світами, тягнуть мене назад. Через осквернення вітрів рівновага була порушена, і ми не можемо з'явитися на раду, поки її не відновлено. — Дух зник, але Келен крикнула в пустоту:

— Дідусю, я повинна дізнатися більше! Чи дійсно чума пов'язана з магією?

Здалеку долинув голос:

— Магія вітрів могутня. Щоб її використати повністю, потрібні великі знання. Блискавка, випущена чарівником, несе в собі магію, але у вогні, який розгорівся після її удару в сухе дерево, немає ніякої магії. Чума була розпочата магією, але тепер це просто чума, як бувало й раніше, — і все ж породжена магією.

— Чума лютує в Ейдіндрілі і тут. Вона залишиться тут?

— Ні.

Джеган не розумів, що коїть. Чума могла вбити його з то кой ж легкістю, як всіх інших.

— Вона вже почалася в інших місцях? — Сяйво духа згасало, як світло лампи, в якій скінчилося масло.

— Так, — прошелестів ледь чутний шепіт. А вони сподівалися, що зуміють обмежити чуму Ейдіндрілом. Марні надії! Всі Серединні Землі, весь Новий світ буде охоплений пожежею, запаленим від тієї іскорки магії з Храму Вітрів.

Вдалині, в Підземному світі, Келен почула м'яке відлуння сміху іншого духа.

Від зловтішного хихикання у неї по шкірі пробіг мороз.

Келен прокинулася. Старійшини стояли навколо неї. Старійшина Брегіндерін нахилився й подав їй руку, щоб допомогти встати.

Взявши його руку, вона побачила під глиною зрадницькі плями у нього на ногах.

Вона подивилася в його усміхнене обличчя. До заходу він буде мертвий.

Савідлін простягнув їй одяг. Келен, незважаючи на бруд, раптово відчула себе голою. Вона поспішно натягнула штани, в той же час дорікаючи себе за те, що турбується про такі дрібниці перед обличчям катастрофи, що насувається.

— Спасибі тобі, що ти прийшла, Мати-сповідниця, — сказав Птахолов.

— Ми знаємо, що це повернення додому не таке радісне, про яке ми всі ми мріяли, — Ні, — прошепотіла Келен, — ні. Моє серце співає, тому що я знову бачу своїх людей, але пісня обтяжена сумом. Ви знаєте, шановні старійшини, що і Річард, і я зробимо те, що повинні. Ми не зімкнемо очей, поки не зупинимо хворобу.

— Ви думаєте, що зможете зупинити чуму? — Запитав Сурін.

Келен вже застебнула сорочку. Савідлін поклав руку їй на плече.

— Мати-сповідниця і Річард-з-характером допомагали нам і раніше. Ми знаємо їхні серця. Наш предок сказав, що це чума, викликана магією. Мати-сповідниця і Шукач теж володіють великою магією. Вони будуть робити те, що повинні.

— Савідлін правий. Ми будемо робити те, що повинні. — Савідлін посміхнувся їй.

— А потім, коли ви покінчите з цією напастю, повернетеся додому, до своїх людей, як збиралися. Моя ж Везелен, бажає бачити свою подругу, Мати-сповідницю одягнену в плаття, яке вона для неї пошила.

Келен проковтнула власний крик.

— Ніщо не доставить мені більшої радості, ніж побачити своїх людей здоровими і щасливими.

— Ти друг всім нашим людям, дитя, — сказав Птахолов. — Ми почекаємо весілля, коли ви закінчите з духами і магією.

Келен оглянула старійшин. Вона не думала, що ці люди разом з нею бачили картину смерті і уявляють собі справжню природу епідемії, яка обрушилася на них. У них бували повальні напади лихоманки, але вони ніколи не чули про чуму.

— Поважні старші, якщо ми не впораємося… якщо ми…

Її голос зламався. Птахолов прийшов їй на виручку:

— Якщо вам не вдасться домогтися успіху, дитя, ми знаємо, що це буде не тому, що ви не зробили все, що могли. Якщо є шлях, ви знайдете його. Ми віримо в вас.

— Спасибі, — прошепотіла Келен.

Сльози знову затуманили їй очі. Вона змусила себе високо тримати голову.

Вона тільки даремно злякала б цих людей, якби показала їм свої страхи.

— Келен, ти повинна вийти заміж за Річарда-з-характером. — Птахолов тихо хихикнув. — Він уникнув весілля з жінкою Племені Тіни, але я все одно доб'юся свого. Ти — жінка Тіни. Він одружується на жінці Тіни.

Келен не знайшла в собі сил відповісти йому усмішкою.

— Ти залишишся до ранку? — Запитав Савідлін. — Везелен буде рада тебе побачити.

— Вибачте мене, поважні старійшини, але, якщо я хочу врятувати наших людей, я повинна повертатися негайно і розповісти Річарду, що мені вдалося дізнатися з вашою допомогою.

44