Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі - Страница 116

Натан посміхнувся і відважив театральний уклін.

— Сестра Йоделла. Сестра Вілламіна. Як я радий нашій зустрічі. А я — Магістр Рал. Навіть для вас, сестра Йоделла.

— Магістр Рал, — з насмішкою сказала сестра Йоделла. — Так ми і повірили.

Натан махнув рукою юнакам.

— Вінсент, П'єр! Дуже радий знову бачити вас, хлопчики. Прийшли за порадою?

Чи, може… хочете урок?

— Як і раніше злегка не в собі, старий? — Запитав один з них.

Посмішка Натана зникла. Він клацнув пальцями. Юнак з криком упав на підлогу.

— Я сказав тобі, П'єр, я — Магістр Рал. — У голосі Натана почулася смертельна загроза. — Не випробовуй мого терпіння більше.

Сестра Вілламіна насупилась і, коли П'єр піднявся, щось йому прошепотіла.

Натан зробив жест.

— Чи не хочете увійти, дами? І хлопчики нехай теж заходять.

Кларисса подумала, що вони дійсно зовсім ще хлопчики. На вигляд кожному було не більше двадцяти. Всі четверо обережно увійшли і встали в рядок.

Натан закрив двері.

— Досить небезпечно, На… Магістр Рал, дозволити нам ввійти, — сказала сестра Йоделла. — От уже не думала, що ти будеш так необережний після того, як умовив якусь дурну сестру зглянутися над тобою і зняти з тебе Рада-Хань.

Натан ляснув себе по коліну і вибухнув сміхом. Його гості навіть не посміхнулися.

— Небезпечно? — Перепитав він, відсміявшись. — Чому ж я повинен вас побоюватися? І, до речі, майте на увазі, що Рада-Хань я зняв з себе сам. Я думаю, зараз саме час повідомити вам, що, поки ви наївно вважали мене чокнутим старим, я вивчав речі, яких вам ніколи не зрозуміти. У той час як всі сестри…

— Переходь до суті, — прогарчав сестра Йоделла.

Натан підняв вказівний палець.

— Суть, мої дорогі, полягає в тому, що я не бажаю шкоди ні вам, ні вашому вождю, але я можу ткати мережі, яких ви не в змозі навіть зрозуміти, не кажучи вже про те, щоб порвати. Я впевнений, що ви виявили прості щити які я помістив там і сям, але є ще більше тих, яких ви не відчуваєте. Якщо ви… — Сестра Йоделла втратила терпіння і знову перебила його — Ми прийшли сюди не за тим, щоб слухати лепет старезного діда. Ти вважаєш нас дурепами? Ми виявили всю магію, про яку ти тут так ефектно поширювався, і я можу сказати тобі, що всі твої щити та мережі я можу зруйнувати рухом пальця, навіть не відриваючись від тарілки супу!

Вінсент відіпхнув двох сестер в сторони.

— Я ситий по горло балаканиною цього висушеного старого осла. Він завжди занадто багато про себе уявляв. Саме час йому дізнатися, з ким він має справу!

Натан не зробив ніякого руху, щоб захиститися, коли Вінсент звів руки. Очі Кларисси стали круглими від страху, тому що пальці юнаки зазміїлися, а обличчя його перекосилося від злості. Кларисса в жаху прикрила долонею рот, коли з рук Вінсента зірвалася блискавка в напрямі Натана.

Тужливе завивання пронеслося по кімнаті. Блискавка розсипалася, потім Кларисса відчула глухий удар, від якого здригнулася підлогу, і блиснула сліпуча спалах.

Коли настала тиша, Вінсент зник.

На тому місці, де він стояв, Кларисса побачила тільки купку білого попелу.

Натан підійшов до вікна і дістав з-за штори мітелку. Він відкрив двері і вимів попіл в коридор.

— Дякую за візит, Вінсент. Шкода, що тобі пора йти. Дозволь мені показати тобі вихід.

Посміхаючись, Натан закрив двері і повернувся до своїх решту гостей.

— Отже, як я вже говорив, ви зробите останню помилку в своєму житті, якщо будете мене недооцінювати. Ваші курячі мізки все одно не в змозі осягнути того, на що я здатний, навіть якщо я вам це продемонструю. — Натан насупився так, що навіть Клариссі стало не по собі. — А тепер проявіть належну повагу і вклоніться Магістрові Ралу.

З великим небажанням всі троє вклонилися.

— Що тобі треба? — Випроставшись, поцікавилась сестра Йоделла. Її голос втратив значну частину своєї різкості.

— Ви можете передати Джегану, що я зацікавлений в світлі.

— У світлі? — Сестра Йоделла відкинула назад свої темне волосся. — Що дає тобі право так говорити? — Натан задер голову.

— Я — Магістр Рал. І скоро стану Владикою Д'хари. Я буду правити всім Новим світом. А я вважаю, що Джеган вирішив воювати з Новим світом.

Очі сестри Йоделли звузилися.

— Що ти маєш на увазі, кажучи, що скоро станеш Владикою Д'хари?

— Ви просто скажіть Джегану, що його сміливий план збирається закінчитися повним успіхом; скоро він усуне нинішнього Магістра Рала. Хоча Джеган зробив одну помилку. Він забув про мене.

— Але… але… — Забурмотіла сестра Йоделла, — ти ж не Магістр Рал.

Натан нахилився до них з хитрою посмішкою:

— Якщо Джеган досягне успіху, що я як пророк можу передбачати, я стану Магістром Ралом. Я — Рал і народжений з даром. Всі д'харіанці стануть пов'язані зі мною узами. Як ви знаєте, ці узи не дозволяють соноходцу за допомогою його таланту завоювати Новий світ. Джеган зробив помилку. — Натан постукав П'єра по голові. — Він використовував пророків-недоучок, таких, як цей дурний пуголовок. — П'єр почервонів.

— Я не пророк-недоучка!

Натан окинув його зневажливим поглядом:

— Дійсно? Тоді чому ти не попередив Джегана, що, використовуючи пророцтво, щоб усунути Річарда Рала, він поставить сам себе в ще гірше становище, тому що я стану наступним Магістром Ралом, Владикою Д'хари і, по суті, всього Нового світу? Річард нічого не знає про магію — а я знаю про неї багато. Дуже багато. — Натан навис над П'єром. — Запитай Вінсента. Справжній пророк збагнув би небезпеку, що таїться за моїми простими щитами. А ти?

Сестра Вілламіна підняла руку. П'єр відступив, і, як здалося Клариссе, як раз вчасно, тому що Натан, схоже, збирався створити ще одну купку білого попелу.

— Що ви хочете, Магістр Рал? — Запитала сестра Вілламіна.

— Джеган може або вислухати мої умови, або нажити собі нові неприємності. Набагато більш серйозні, ніж зараз має Річард Рал.

— Умови? — Підозріло простягнула сестра Йоделла.

— Нинішній Магістр Рал молодий і дивиться на речі надто ідеалістично; він ніколи не здався б Джегану. Я старше, і в мене більше досвіду. Я розумію, що війна, в якій гинуть тисячі, — величезна дурість. Заради чого? Тільки заради права проголосити себе вождем. Річард — молодий і дурний, він не знає, як використовувати свою могутність. Я — не молодий, але й не дурний, і, як ви переконалися, знаю, як використовувати свій дар. Я готовий дати можливість Джегану розважитися владою над Новим світом.

— А ціна?

Натан недбало клацнув пальцями.

— Я просто хочу дещо, деяких дрібниць для себе особисто — в обмін на мою допомогу.

Я буду Владикою Д'хари. Під його владою, звичайно. Я буду його намісником в Д'харі. Ніхто, крім Джегана, не буде стояти наді мною. Досить дешево, я вважаю.

Юний П'єр, все ще білий як аркуш паперу, намагався стати невидимим за спинами у двох жінок. Зате дві сестри, навпаки, розквітли на очах. На їхніх обличчях з'явилися зацікавлені посмішки.

— Як Джеган може дізнатися, що вам можна довіряти?

— Довіряти? Він думає, я настільки ж дурний, як юний Магістр Рал? Я бачив, у що перетворився Ренвольд. Якщо я не буду правити Д'харою, як того захоче Джеган, і платити йому щедру данину, він завжди може нас знищити. Але війна задоволення дороге. Особисто я віддаю перевагу залишатися багатим.

Сестра Йоделла ввічливо посміхнулась.

— А до тих пір? Чим ви можете підтвердити свої наміри?

— Так ви вимагаєте гарантій? — Натан потер підборіддя й подивився в стелю. — На північ звідси стоїть д'харіанська армія. Близько сотні тисяч мечів.

Вам ніколи не знайти їх без моєї допомоги, поки вони самі не обрушаться на експедиційний корпус Джегана. Коли нинішній Магістр Рал буде усунутий, командування перейде в мої руки. Як тільки це станеться, я здам цю армію Джегану. У д'харіанців великий досвід по частині грабежу. Вони легко увіллються в армію Джегана.

— Здати армію, — задумливо промовила сестра Йоделла.