Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі - Страница 148

Іншою рукою дівчина приставила до горла Кларисси ніж.

Келен якраз встигла почути останню частину розмови і впізнала голос, яким говорила та жінка з дакрилом. Слівце «дорогенька» було їй теж відмінно знайоме. Вона чула цей голос з вуст Марліна — чарівника, який був присланий, щоб убити Річарда. Це був голос Джегана.

Перед її уявним поглядом виник амулет Річарда. Це означає тільки одне і в той же час, все: вбивати.

Одного разу покликаний до боротьби, ти повинен вбивати. Все інше вторинне.

Вбивати.

Батько вчив Келен майже того ж самого. Убий, або вб'ють тебе. Ніколи не відступай. Ніколи не чекай. Нападай.

Річард був на межі смерті. У неї не було часу на роздуми. Вона була покликана. Вбивай.

Одним текучим рухом вона кинулася вперед, на ходу вихопила з піхов одного з солдатів короткий меч, пірнула вперед, перекотилася через голову і перш, ніж хтось встиг зрозуміти, що відбувається, вдарила мечем.

Вона повинна зупинити Амелію перш, ніж та увіллє магію в дакрил, інакше Натан помре. Клинок блиснув подібно блискавки і обрубав сестрі Амелії руку по лікоть.

Подальше вона сприймала як болісно-уповільнений танець і бачила одночасно всіх його учасників. Сестра Амелія з криком упала навзнак, але меч Келен наздогнав її в падінні і пронизав наскрізь. Верна повернулась, тримаючи в руці свій дакрил, до здивованої жінки у неї за спиною. Юнак кинувся на третю зрадницю. Натан простягнув руки до Кларисси. Його крик пронизав ніч.

Кларисса рвонулася йому назустріч. Дівчина, яка тримала її за волосся, зловісно оскалилася, і ніж ковзнув по горлу Кларисси.

Келен побачила, як бризнула кров, і в той же час в ночі блиснули дві блискавки. Одну метнув Натан, іншу — юний чарівник.

Дакрил Верни знайшов свою мету. Дівчина з ножем зникла у вогненнім спалаху, а тіло Кларисси впало на землю.

Все було скінчено перш, ніж хтось встиг усвідомити, що сталося.

Натан зробив крок уперед, але Келен випередила його і опустилася на коліна поряд з Клариссою. Побачивши рану, вона ледь утрималася від крику.

Келен схопилася на ноги і перегородила Натану дорогу.

— Занадто пізно, Натан. Вона тепер з духами. Не дивися. Будь ласка, не дивись. Я бачила в її очах любов до тебе, Натан. Будь ласка, тобі не треба бачити її зараз. Запам'ятай її такою, якою вона була.

Натан кивнув.

— У неї було добре серце. Вона врятувала багато людей. Він підняв руки і направив долоні до тіла Кларисси.

Чарівне сяйво охопило загиблу. Воно був настільки яскраве, що тіла не було видно в його сяйві.

— З цього світла в Світло. У добру путь до світу духів, — прошепотів Натан.

Коли вогонь згас, залишилася лише жменька попелу.

Натан втомлено опустився на землю.

— А решту нехай приберуть стерв'ятники. Верна сховала дакрил назад в рукав. Один із солдатів витягнув свій меч з тіла Амелії і вклав його в піхви.

Юний чарівник був абсолютно роздавлений.

— Натан, прости. Я пояснив Джегану значення пророцтва. Я не хотів, але він змусив мене. Пробач.

Сумні блакитні очі Натана звернулися до нього.

— Я все розумію, Уоррен. Соноходець проник у твій розум, і у тебе не було вибору. Тепер ти вільний.

Натан витягнув дакрил з рани і повернувся до Верни.

— Ти привела зрадників до мене, Верна. Ти привела до мене вбивць. Але я розумію, що ти зробила це не навмисне. Іноді пророцтво зводить нанівець наші зусилля обійти його і застає нас зненацька. Іноді нам здається, що ми розумніші, ніж є насправді, і можемо зупинити руку долі, якщо дуже захочемо.

Верна поправила на плечах плащ.

— Я думала, що рятую їх від Джегана. Мені і в голову не приходило, що вони принесуть тобі присягу, не присягнувшись в своєму серці.

— Я розумію, — прошепотів Натан.

— Мені важко зрозуміти, що в тебе на думці, Натан. Точніше, Магістр Рал. Верна глянула туди, де тільки що було тіло Кларисси, а тепер лежала тільки купка попелу. — Але я бачу, що ти не зраджуєш своїм звичкам. Знову чергову твою шлюшку вбили.

Удар кулака Натана збив Верну на землю. Щелепа її затріщала. Бризнула кров. Уоррен скрикнув, побачивши, як Верна перекинулась на спину. Він схилився над нею. Вона не ворушилася.

— Натан! В ім'я Творця, навіщо ти це зробив? Ти зламав їй щелепу.

Навіщо ти намагався її вбити?

Натан стиснув руку в кулак.

— Якби я намагався її вбити, вона була б мертва. Якщо ти хочеш, щоб вона жила, пропоную тобі зайнятися її лікуванням. Я чув, що ти вправний цілитель, і після того, що я сьогодні для тебе зробив, тобі не складе труднощів справитися з цим завданням. І поки будеш її лікувати, вклади їй в голову трошки мізків.

Уоррен схилився над Верною і приклав долоні до її обличчя. Келен нічого не сказала. Вона бачила любов в очах Натана, коли він дивився на Клариссу. А тільки що вона бачила в них лють.

Натан нахилився і підібрав з землі книгу в чорнильно-чорній палітурці.

Потім випростався і звернув на Келен характерний раловський погляд. Потім простягнув їй книгу.

— А ти, звичайно, не хто інша, як Келен. Я чекав тебе. Сама знаєш пророцтво. Я радий, що не спізнився. У тебе мало часу. Віддай книгу Магістрові Ралу. Я сподіваюся, він знає, як її знищити.

— Він знав, коли був у Храмі Вітрів. Але він сказав, що повинен був пожертвувати знанням, щоб піти звідти. Правда, він записав це на долонях.

Щіпку білого чаклунського піску на третю сторінку. Одну піщинку чорного зверху. Там були ще три якихось слова, але я не знаю, що вони означають.

Натан поклав руку їй на плече.

— Слова — це три дзвіночки: реехані, сентраші, вази. У мене немає часу пояснювати докладно, але запам'ятай, що їх потрібно вимовити після того, як кинеш білий пісок, і перед тим як кинути чорний. Це найважливіше.

— Реехані, сентраші, вази, — повторила Келен, щоб запам'ятати, і ще кілька разів вимовила їх подумки.

— У Річарда є обидва види піску? Келен кивнула:

— Так. Він мені говорив. У нього є і той, і інший. Натан похитав головою, заглибившись у свої думки.

— І той, і інший, — пробурмотів він, потім стиснув її плече. — З пророцтва я знаю, що йому судилося вижити. Будь поряд з ним. Любов занадто дорогоцінний дар, щоб її втратити.

Келен посміхнулася.

— Я знаю. Може, добрі духи нагородять нею твоє серце, Натан. Ніяких слів не вистачить, щоб подякувати тобі за те, що ти зробив для нас з Річардом. Її голос зламався. — Я не знала, що буду робити. Я тільки знала, що повинна відправитися сюди.

Натан обійняв її — і їй здалося, що його ці обійми втішають не менше, ніж її.

— Ти вчинила правильно. Напевно, добрі духи вели тебе. Тепер поспішай до нього, інакше ми втратимо нашого Магістра Рала.

Келен кивнула.

— Вбивства закінчилися.

— Вбивства ще тільки починаються.

Натан повернувся і здійняв стиснуті в кулаки руки. Страхітлива блискавка пронизала нічний небосхил і понеслася на північний захід, на мить затьмаривши своїм блиском світло зірок.

Келен побачила, як Уоррен допоміг Верні сісти і стер кров з її вилікуваного підборіддя.

— Що ти зробив? — Запитала Келен Натана.

Він подивився на неї довгим поглядом, і на губах його заграла підступна посмішка.

— Я підніс Джегану неприємний сюрприз. Я тільки що подав генералу Райбаху сигнал до атаки. — До атаки? Кого вони будуть атакувати?

— Експедиційний корпус Джегана. Той, який зруйнував Ренвольд. Вони чекають неприємностей у Новому світі, але не підозрюють, що їм уготовано. Це буде коротка битва. Пророцтво говорить, що д'харіанці битимуться так люто, як вони ще ніколи не билися, і ще до того, як закінчиться ніч, впораються з ворогом традиційним д'харіанським чином: без милосердя.

Верна піднялася на ноги. Келен ніколи не бачила, щоб у неї був такий лагідний вигляд.

— Натан, я прошу твого прощення.

— Не бажаю слухати.

Келен поклала руку йому на плече і прошепотіла:

— Натан, будь ласка, заради себе самого, вислухай її. Натан подивився Келен в очі і нарешті повернувся до Верни.