Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі - Страница 155

— Встаньте, діти мої, — сказала Келен, як належало.

— Мати-сповідниця, — сказав король Джорін. — Радий знову бачити вас.

— І я вас, король Джорін. — Келен підняла руку і вказала на Річарда. — Це Магістр Рал, Владика Д'харіанської імперії і мій чоловік.

Король підняв брову.

— До мене доходила чутка про це. Прийміть мої вітання.

Річард нахилився вперед.

— Я відправив вам послання. Яка ваша відповідь? — Келен подумала, що їй доведеться чимало попрацювати, щоб навчити Річарда дипломатичному етикету.

Король розсміявся.

— Я з радістю приєдную свою країну до імперії, очолюваної людиною, яка не забалакає мене до смерті, — він великим пальцем вказав на свого чарівника, — як деякі.

— Чи означає це, що ви готові підписати капітуляцію? — Запитав Річард.

— Саме так. Магістр Рал, Мати-сповідниця. У Санділар прибули представники Імперського Ордену і запропонували нам приєднатися до них. Ми чекали знамення, як зажадав наш звіздар. Трістан вирішив взяти справу у свої руки і спробувати укласти угоду з Орденом. Коли почалася чума, ми подумали, що це свідчить про силу Ордену, і, мушу зізнатися, злякалися. Але коли ви вигнали чуму, для мене це був абсолютно ясний знак. Джавас, зрозуміло, рано чи пізно знайде в небі підтвердження мого рішення. Якщо ж ні, ми знайдемо іншого звіздаря.

Джавас Кедар почервонів і вклонився.

— Як я вже говорив вам, ваша величність, це для мене не складе труднощів.

Король суворо подивився на нього через плече.

— От і добре!

— А голови? — Запитав Річард.

— Представники Імперського Ордена. Я привіз вам їх голови, щоб ви не сумнівалися в моїй щирості. Я подумав, що це гідна відповідь тим, хто насилає чуму і вбиває без розбору.

Річард схилив голову.

— Дякую вам, король Джорін.

— Хто наказав обезголовити мого племінника Трістана?

— Я, — сказав Річард. — Я сам бачив, як він пробрався в покої Матері-сповідниці і кілька разів пронизав кинджалом ляльку, яку ми підклали замість Келен. Він думав, що вбиває Мати-сповідницю.

Король знизав плечима.

— Правосуддя є правосуддя, який би титул у злочинця не був. У мене немає претензій. Своєму народу Трістан теж служив погано. Ми з нетерпінням чекаємо дня, коли ми позбавимося від загрози з боку Ордена.

— Ми теж, — сказав Річард. — Сподіваюся, з вашою допомогою ми наблизимо цей день.

Король пішов підписувати документи. Річард і Келен піднялися, щоб піти, але їх зупинив стражник.

— Що ще? — Запитала Келен.

— Три людини хочуть бачити Магістра Рала.

— Три людини? Хто вони такі?

— Вони не назвали своїх імен, Мати-сповідниця, але сказали, що вони Рауг'Мосс. Річард знову сів у крісло.

— Нехай увійдуть.

Келен підбадьорливо потисла йому руку під столом. Три людини в плащах з широкими капюшонами, насунутими на обличчя, ковзнули до плекання.

— Я Магістр Рал, — сказав Річард.

— Так, — промовив той, що стояв попереду, — ми відчуваємо узи. — Він підняв руку. — Це брат Керлофф і брат Хоук. — Він відкинув капюшон, і Річард побачив зморшкувате обличчя і рідкісні сиве волосся. — Я — Марсден Табур.

Річард допитливо оглянув цих людей.

— Ласкаво просимо в Ейдіндріл. Що я можу для вас зробити?

— Ми шукаємо Дрефана Рала, — сказав Табур. Річард провів великим пальцем по краю стола.

— Мені дуже шкода, але ваш верховний жрець помер. — Два молодших служителя перезирнулися. Лице Табура потемніло.

— Верховний жрець? Я верховний жрець Рауг'Мосс і був ним задовго до того, як народився Дрефан. Річард насупився.

— Дрефан сказав нам, що він верховний жрець. — Табур в замішанні потер скроню.

— Магістр Рал, боюся, що ваш брат… ввів вас в оману. Він обдурив вас, керуючись міркуваннями, які я боюся собі навіть уявити. Його мати залишила його нам ще дитиною. Ми його виростили, розуміючи, що батько вб'є його, якщо знайде. Коли ми зрозуміли, що Дрефан небезпечний, ми вирішили і далі тримати його в своїй громаді, щоб він нікому не заподіяв шкоди. Але він був талановитий цілитель, і ми завжди сподівалися, що коли-небудь в його душі запанує мир. Деякий час тому він пропав. Кілька наших цілителів були знайдені мертвими. Їх убили найнеприємнішим чином: замучили до смерті. З тих пір ми шукаємо Дрефана. Ми йшли по його слідах і бачили жінок, які були вбиті так само. Хоча його батько не заподіяв шкоди його тілу, схоже, дух Дрефана не уникнув його впливу. Я молюся, щоб він нікому не заподіяв шкоди тут.

Якийсь час Річард мовчав. Потім він заговорив:

— У нас лютувала чума. Жахлива чума. Тисячі людей померли. Не шкодуючи себе, Дрефан як істинний цілитель громади Рауг'Мосс допомагав стражденним. Він віддав нам свої знання і врятував багато життів. Мій брат допоміг нам зупинити чуму, але при цьому загинув.

Табур сунув руки в рукава і вивчаюче подивився Річарду в очі.

— Ви хочете запам'ятати його таким?

— Він був моїм братом. Його прихід сюди частково допоміг мені зрозуміти силу прощення.

Келен знову стиснула під столом руку Річарда.

— Дякую, що приділили мені час, Магістр Рал. — Марсден Табур вклонився. — У сяйві слави твоєї — наша сила.

— Спасибі, — прошепотів він.

Три цілителя пішли геть, але раптом Табур повернувся до Річарда.

— Я знав вашого батька. Ви не схожі на нього на відміну від Дрефана. Не багато оплакали б смерть вашого батька або вашого брата. У ваших очах, Магістр Рал, я бачу цілителя, істинного цілителя, а не тільки воїна. Чарівник, як і цілитель, — дитя рівноваги, і якщо вона порушується, він гине. Ми вірно служили Д'харі в минулому. Якщо ми вам потрібні, покличте нас.

Двері за ними зачинилися, Докас зітхнув.

— Магістр Рал, є ще багато бажаючих вас побачити.

— Якщо ви, звичайно, добре себе почуваєте, — вставила Кара.

— Завжди знайдеться хтось, хто хоче мене побачити. — Річард встав і запропонував руку Келен. — Генерал Керсон прийме їх. Хіба у нас немає більш важливої справи?

— Ти впевнений, що добре себе почуваєш? — Запитала Келен.

— Як ніколи раніше. Ти ще не передумала? — Келен посміхнулася і встала.

— Ні. Якщо Магістр Рал повністю одужав, чого ж ми чекаємо? Мої речі готові.

— Давно пора, — пробурмотіла Бердіна.

Поки вони чекали Річарда, Келен підбадьорливо поплескала Кару по плечу.

— Вона не стане нас обманювати, Кара. Якщо Сильфіда говорить, значить, ти можеш подорожувати.

Сильфіда перевірила всіх охоронців Річарда, і тільки Кара пройшла випробування. Річард припустив, що це тому, що Кара заволоділа магією андоліанина, а в ній була присутня і Магія Збитку. Але Карі не подобалася все, що пов'язане з магією, тому Сильфіда викликала в неї певну недовіру.

Келен присунулася до неї ближче і прошепотіла на вухо Карі:

— У цій кімнаті тобі ще й не таке довелося пережити. Я сестра по ейджу; я буду тримати тебе за руку всю дорогу.

Кара подивилася на Келен, потім на Сильфіду.

— Ти повинна це зробити. Кара, — сказала Бердіна. — Ти будеш єдина Морд-Сіт на весіллі нашого Магістра Рала і Матері-сповідниці.

Кара перевела погляд на неї.

— Магістр Рал вилікував тебе в свій час. — Бердіна кивнула. — З тих пір ти не відчуваєш… якісь особливі узи з ним?

Бердіна посміхнулася.

— Так. Саме тому я хочу, щоб ти пішла. За мене не хвилюйся. Я знаю, що Раїна теж хотіла б, щоб ти поїхала туди. — Вона грюкнула Докаса по пузу. — Крім того, хтось повинен залишитися тут і доглянути за цими нехлюями.

Докас і Іган дружно закотили очі. Кара взяла Келен під лікоть і прошепотіла:

— Після того як Магістр Рал вилікував тебе, ти не відчуваєш… того ж самого? — Келен посміхнулася.

— Я це відчувала ще до того, як він мене вилікував. Це називається любов'ю, Кара. Коли ти дбаєш про когось не тому, що вас пов'язують якісь зобов'язання, а тому, що ви віддали один одному частинку своєї душі. Коли він лікував тебе, ти відчула його любов до тебе.

— Але я й раніше знала про це. — Келен знизала плечима.