Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі - Страница 27

Келен похитала головою, подумки прикидаючи варіанти розвитку подій і що потрібно зробити в першу чергу. Під номером один у списку значилося за допомогою магії сповідниці зупинити цю людину перш, ніж вона втече звідси, — але перед цим потрібно якомога більше з'ясувати, щоб перешкодити його планам. Один раз вона вже зробила помилку і не має права потерпіти невдачу двічі.

— Це на моїй рідній мові. Повна назва — Джа-Ла Д'ін — Гра Життя. І мені не подобається, що Річард Рал її зіпсував.

Келен вже майже дісталася до Кари.

— Значить, ти зайняв розум цієї людини, щоб подивитися дитячу гру? А я думала, що у великого і могутнього імператора Джегана є справи важливіші.

— О, зрозуміло, є. Набагато важливіше. — Його посмішка просто дратувала Келен.

— Бачиш, ви вважали, що я помер. І мені хотілося дати вам знати, що вам не вдалося вбити мене в Палаці Пророків. Мене там тоді не було. В ту хвилину я насолоджувався красою однієї молодої особи. Однією з моїх нових рабинь.

— Значить, ти живий. Міг би послати лист, а не обтяжувати себе візитом. Ти прийшов сюди з якоїсь іншої причини. Ти прибув сюди з сестрою Тьми.

— Сестра Амелія повинна виконати невелике моє доручення, але, боюся, вона вже більше не є сестрою Тьми. Вона порушила свою клятву Володарю, щоб допомогти мені позбавитися від Річарда Рала.

Келен торкнулася ногою лежачої Кари.

— Чому ти не розповів нам цього раніше, коли ми тільки спіймали Марліна?

— Просто мені потрібно було дочекатися, коли повернеться Амелія з тим, за чим я її посилав. Я не з тих, хто ризикує, чи знаєш.

— І що ж вона сперла для тебе в Ейдіндрілі?

— О, зовсім не в Ейдіндрілі, дорогенька! — Реготнув Джеган.

Келен присіла навпочіпки поруч з Карою.

— А чому вона більше не служить Володареві? Не те щоб мене це дуже засмучувало, але все ж таки — чому вона зрадила клятві?

— Тому що я поставив її перед вибором. Або вона відправляється до свого пана, щоб вічно страждати в його нещадних руках за невдачу з твоїм коханим, або зраджує Володаря і на деякий час позбавляється від цієї долі — правда, лише для того, щоб потім він обрушився на неї з ще більшим гнівом. І насправді, дорогенька, мене б на твоєму місці це засмучувало. Тому що це означає падіння Річарда Рала.

— Порожня погроза! — Змусила себе проговорити Келен.

— Мої погрози не бувають порожніми. — Посмішка Марліна стала ще ширше. — Навіщо, по-твоєму, я все це затіяв? Для того щоб бути тут, коли станеться те, що має статися, і повідомити вам, що це я, Джеган, творець вашої долі.

Мені не хотілося, щоб ви вважали це простою випадковістю.

Келен схопилася і ступнула до нього:

— Говори, ти, виродок! Що ти накоїв?! — Пальці Марліна стиснулися. Надін здавлено охнула.

— Обережно, Мати-сповідниця, — чи ти хочеш почути і щось інше?

— Келен відійшла назад, і Надін судорожно вдихнула. — Ось так набагато краще, дорогенька. Бачиш, Річард Рал вважав, що, знищивши Палац Пророків, він перешкодить мені заволодіти пророцтвами, які зберігалися там. — Марлін похитав пальцем.

— Він помилявся. Вони аж ніяк не були унікальні. Пророки були і в інших місцях, відповідно, і пророцтва там залишилися. Тут, наприклад, є пророцтва — в замку Чарівника. У Старому світі теж їх чимало. Я знайшов кілька пророцтв, коли велів розкопати стародавнє місто, зруйноване під час великої війни, і серед них виявив одне, яке сповіщає про кінець Річарда Рала. Це надзвичайно рідкісний різновид пророцтв, іменований взаємозалежною розвилкою. Його жертва потрапляє в подвійну залежність. Я почав здійснювати це пророцтво.

Келен не мала ні найменшого уявлення, про що він говорить. Вона присіла і підняла голову Кари.

— Дурепа! — Ледь чутно прошепотіла Кара. — Зі мною все гаразд! Отримай відповіді. Потім дай знак, і я скористаюся своєю владою, щоб убити його.

Келен опустила голову Кари, встала і почала повільно рухатися до сходів.

— Ти несеш нісенітницю, Джеган. — Вона пішла швидше, сподіваючись, що Джеган вирішить, ніби вона виявила Кару мертвою. Келен була вже на півдорозі до сходів, але вона зовсім не мала наміру тікати. Вона збиралася обрушити на Джегана свою магію. І наплювати на Надін. — Я нічого не тямлю в пророцтвах. Твої слова для мене — пустий звук.

— Простіше кажучи, дорогенька, Річард Рал може пустити пророцтво по одному шляху, зробивши спробу зупинити те, що я тут затіяв, але тоді він пропаде. Він може махнути на це рукою і тоді помре разом з усіма. У будь-якому випадку він загине. Розумієш? Він не може перемогти, незалежно від того, який зробить вибір. Третього не дано. У його владі вибрати щось одне, але, чому він не віддав би перевагу, йому кінець.

— Ти дурень. Річард не вибере ні те, ні інше. Джеган заревів від реготу.

— О, вибере неодмінно! За допомогою Марліна я вже запустив пророцтво. А запущене пророцтво з взаємозалежною розвилкою зупинити не можна. Але тіш себе оманами, якщо тобі так хочеться. Від цього нанесений удар буде ще сильніше.

Келен призупинилася.

— Я тобі не вірю!

— Повіриш. О так! Ще як повіриш!

— Порожні погрози! Які у тебе є докази?

— Скоро з'являться і докази — разом з червоним місяцем.

— Такого місяця не буває. Це тільки слова. — Вона тицьнула в нього пальцем. Її страх розчинився в нападі скаженої люті. — Але я хочу, щоб ти почув мою загрозу, Джеган, і вона аж ніяк не порожня! У Ебінісі, над трупами жінок і дітей, убитих за твоїм наказом, я поклялася у вічній помсті Імперському Ордену.

Навіть пророцтва не завадять мені знищити тебе!

Вона хотіла його розсердити настільки, щоб він переказав пророцтво. Якщо вони з Річардом будуть його знати, то, можливо, зуміють і подолати.

— Так що це моє пророцтво особисто тобі, Джеган! На відміну від твого відмінного пророцтва воно хоча б прибране в слова!

Його утробний сміх рознісся по підвалу.

— Вигадав? Тоді дозволь мені тебе його показати. Рука Марліна піднялася, і в підземеллі блиснула блискавка. Келен затулила вуха руками і пригнулась. Осколки каменю полетіли на всі боки. Один розпоров їй руку, другий вдарив у плече. Келен відчула, як по рукаві тече тепла кров.

А під стелею танцювали блискавки, вибиваючи на камені букви, які Келен могла розглянути навіть крізь сліпучі спалахи. Потім знову настала темрява, і пил поволі почав осідати.

— Ось воно, дорогенька.

Келен, мружачись, подивилася на стіну.

— Абракадабра якась.

— Це на древнєд'харіанській мові. Згідно із записами, під час останньої війни ми взяли в полон чарівника, Пророка, і, оскільки він був вірний Будинку Ралів, мої предки соноходці, природно, не мали доступу до його розуму. Тому його просто катували. У маренні, втративши половину кишок, він видав це пророцтво. Нехай Річард Рал тобі його перекладе. — Він нахилився до неї і глузливо сплюнув. — Хоча я сильно сумніваюся, що він захоче розповісти тобі, про що воно свідчить!

Він припав до шиї Надін хижим поцілунком.

— Що ж, подорож була вельми захоплюючою, але, боюся, Марліну пора піти. Вам залишається тільки шкодувати, що тут немає Шукача з його мечем.

Тоді Марліну прийшов би кінець.

— Кара! — Келен метнулася до нього, подумки благаючи добрих духів пробачити її за те, що їй зараз доведеться зробити з Надін.

Кара схопилася. З несподіваною силою Джеган підняв Надін і шпурнув її на Келен. Надін заволала, а Келен, охнувши, звалилася спиною на кам'яну підлогу.

З очей у неї посипалися іскри. На мить вона перестала відчувати власне тіло і злякалася, що у неї зламаний хребет. Але відчуття повернулися разом з гострим болем, коли вона повернулася на бік і спробувала сісти.

Кара в дальньому кінці підземелля пронизливо закричала і впала на коліна.

Поки Келен з Надін намагалися відкотитися один від одного, Марлін підбіг до сходів і з котячою спритністю поліз нагору.

Смолоскипи згасли, і яма занурилася в темряву.

Джеган реготав, піднімаючись до дверей. Кара кричала так, ніби хтось виривав їй ребро за ребром. Келен нарешті відпихнула Надін і поповзла туди, звідки доносився знущальний сміх Джегана. За її рукаву на підлогу стікала кров.