Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі - Страница 34

— Потримайся її грудей. — Він сів на п'яти, — Навіщо?

— Щоб дізнатися те ж, що дізнався я.

Келен нарешті відвела погляд від його капюшона і легенько торкнулася пальцями лівої грудини Кари. Вона не збиралася стискати, як він. Грудина виявилася гарячою.

Келен доторкнулася до правої. Крижана.

Підкоряючись жесту Дрефана, Надін проробила те ж саме.

— Що це означає? — Запитала вона.

— Не стану нічого стверджувати, поки не завершу огляд, але це погана ознака.

Він притис пальці до шиї Кари, знову перевіряючи пульс. Потім провів великими пальцями по лобі. Принюхався до її диханню. Обережно піднявши голову Кари, він злегка покрутив її в різні боки. Потім, широко розвівши їй руки, він стягнув шкіряне вбрання Кари ще нижче, оголивши торс, промацав живіт і під ребрами.

Зосередження схиливши голову, він на секунду притиснув пальці до ключиць Кари, потім з двох сторін до шиї, до основи черепа, до скронь, в декількох місцях на ребрах і, нарешті, натиснув на якісь точки на внутрішній стороні долонь.

Келен почала втрачати терпіння. Поки що все, що вона бачила — це обмацування, простукування і ніякого лікування.

— Ну?

— Її аура серйозно пошкоджена, — заявив він і просунув руку Карі за пояс.

З німим подивом Келен дивилася, як його рука спускається до лобка Кари.

Вони бачила, як він зігнув пальці під обтягуючим шкіряною одягом Кари й просунув їх у піхву.

Келен щосили натиснула йому на больову точку на плечі. Від болю він відсахнувся і з стогоном опустився на підлогу, прикривши рукою хворе місце.

— Я ж сказала тобі, що ця жінка — не проста! Як ти смієш ось так її лапати! Я цього не допущу, ясно?

— Зовсім я її не лапав! — Прогарчав він.

— Так? А як же це, по-твоєму, називається? — Келен була в люті.

— Я намагався визначити, що з нею зробив цей соноходець. Він серйозно пошкодив її ауру, її енергетичні потоки, порушив контроль мозку над тілом.

Насправді у неї не конвульсії, а неконтрольовані м'язові спазми. І я перевіряв, чи не розтривожив він ту частину її мозку, яка відповідає за збудження. Я хотів переконатися, що він не ввергнув її в стан безперервного оргазму. Мені потрібно знати, які саме зони він блокував або, навпаки, задіяв, щоб зрозуміти, як привести все в нормальний стан.

Надін, розкривши очі, нахилилася до нього:

— Магія може таке створити? Змусити людину відчувати постійний…

Дрефан кивнув, потираючи руку.

— Якщо знати, з якого боку до цього підійти.

— А ти можеш це зробити? — Запитала вона.

— Ні. У мене немає чарівного дару. Я не володію магією, але вмію лікувати… Якщо пошкодження не надто сильні. — Капюшон повернувся до Келен. — Ну, мені продовжувати, чи ти бажаєш подивитися, як вона помре?

— Продовжуй. Але якщо ти ще раз сунеш туди свою лапу, то станеш одноруким цілителем.

— Я вже з'ясував все, що мені потрібно.

— І що, вона… — Надін знову нахилилася поближче.

— Ні. — Він роздратовано відмахнувся. — Роззуй її. Надін поспішно корилась. Дрефан трохи розвернувся до Келен, немов розглядаючи її з глибини капюшона.

— Ти знала, на яку точку у мене на руці треба тиснути, чи тобі просто пощастило?

Келен подивилася в затінену глиб капюшона, марно намагаючись розгледіти очі.

— Мене спеціально навчали такого роду речей. Захищатися і захищати інших.

— Вражає. З таким знанням нервової системи ти могла б навчитися лікувати, а не калічити. — Він повернувся до Надін:

— Натисни на третій внутрішній вузол сідничного нерва.

Надін зробила гримасу.

— Що?

Він вказав рукою:

— Між сухожиллям на тильній стороні щиколоток і кісточками з обох сторін.

Стисни це місце великим і вказівним пальцем. На обох щиколотках.

Надін зробила, як він сказав, а Дрефан натиснув мізинцями Карі за вухами, одночасно надавивши великими пальцями в основу ключиць.

— Сильніше, жінко! — Він поклав долоні одну поверх іншої на живіт Карі.

— Другий меридіан, — пробурмотів він.

— Що?

— Змістись на півдюйма нижче і натисни знову. Обидві щиколотки. — Він обережно пересунув пальці Карі на череп. — Відмінно. Перший меридіан.

— Ще на півдюйма нижче? — Уточнила Надін.

— Так, так! І швидше!

Він двома пальцями вхопив брови Кари й відтягнув їх вгору. Нарешті він із зітханням відкинувся на п'яти.

— Просто вражає! — Пробурмотів він собі під ніс. — Погана справа.

— Що таке? — Запитала Келен. — Ти хочеш сказати, що не можеш їй допомогти? Він тільки відмахнувся.

— Відповідай! — Наполягала Келен.

— Якщо я захочу, щоб ти мені докучала, жінко, я скажу тобі про це.

Надін подалася вперед.

— Чи ти знаєш, з ким ти розмовляєш? — Вона підборіддям вказала на Келен.

Дрефан обмацав вушні раковини Кари.

— Судячи з її вигляду, якась прибиральниця. Якій до того ж не заважає викупатися.

— Я тільки що викупалася, — крізь зуби проговорила Келен.

— Краще б тобі проявити деяку повагу, цілитель, — неголосно, але переконливо порекомендувала Надін. — Вона — господиня цього палацу. Взагалі всього тут. Це сама Мати-сповідниця.

Він пробіг пальцями по внутрішній стороні плечей Кари.

— Ось як? Ну що ж, радий за неї. А тепер тихо, ви обидві.

— А ще вона — наречена самого Магістра Річарда Рала. Руки Дрефана завмерли.

Він весь якось підібрався.

— А оскільки Магістр Річард Рал — Владика Д'хари, а ти — д'харіанець, продовжувала Надін, — то, наскільки я розумію, він — твій пан. І на твоєму місці я проявила б набагато більше поваги до майбутньої дружини Магістра Річарда Рала. Магістр Рал не любить, коли до жінок ставляться нешанобливо. Я бачила, як він вибивав зуби за брак поваги.

У Дрефана жоден мускул не здригнувся.

Келен подумала, що Надін викладає дуже вже прямолінійно, але її слова явно справили на Дрефана враження.

— А крім усього цього, — додала Надін, — це вона порішила вбивцю. За допомогою магії. Дрефан нарешті відкашлявся.

— Вибачте мене, пані…

— Мати-сповідниця, — поправила Келен.

— Найнижче прошу мене вибачити… Мати-сповідниця. Я не знав. І не хотів…

— Я розумію, — обірвала його Келен. — Тебе більше займало лікування Кари, ніж формальності. Мене теж. Ти можеш їй допомогти?

— Можу.

— Тоді, будь ласка, продовжуй. Дрефан негайно повернувся до Кари. Келен, насупившись, стежила за руками цілителя, пурхаючі над тілом жінки, не торкаючись її. Іноді його руки завмирали, пальці тремтіли від напруги, виконуючи якесь невидиме завдання.

Сидяча в ногах Кари Надін знову схрестила руки на грудях.

— І ти називаєш це лікуванням? Мої трави допомогли б набагато більше, ніж ця нісенітниця, та й набагато швидше.

— Дурниці? — Підняв він на неї погляд. — Он як? По-твоєму, це просто якась нісенітниця? Та ти взагалі хоч уявляєш собі, з чим ми тут маємо справу?

— Це пароксизм. І його треба зняти, а не молитися на нього. — Він став на коліна.

— Я — верховний жрець Рауг'Мосс. І я не вдаюся до молитов під час зцілення.

Надін презирливо пирхнула. Дрефан кивнув, ніби вирішив щось для себе.

— Значить, ти хочеш бачити, з чим ми маємо справу? Хочеш доказів, які доступні твоєму розумінню?

— Враховуючи відсутність результатів, — сказала Надін, кинувши на нього косий погляд, — трохи доказів не зашкодить.

— Я бачив там ріг з деревію, — сказав він. — Давай його сюди. І, гадаю, в твоїй сумці знайдеться воскова свічка. Давай і її теж, тільки спершу запали.

Надін дістала свічку і запалила, а Дрефан відчинив плащ і дістав кілька предметів з мішечка на поясі. Надін простягнула йому свічку. Капнувши трохи воску на підлогу, Дрефан прикріпив свічку.

Порившись під плащем, Дрефан дістав довгий ніж з вузьким клинком. Нахилившись, він легенько тицьнув вістрям Карі між грудьми. Виступила рубінова крапля крові.

Відклавши ножа, Дрефан ложкою з довгою ручкою обережно підібрав крапельку.

Випроставшись, він відкрив поданий йому Надіною ріг і насипав у ложку трохи порошку.