Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі - Страница 99

Келен не знала, що сказати. Вона відчувала себе так, ніби бореться із стрімким потоком, як тоді, в каналі під замком.

— Але я ж його люблю.

Це було все, що вона могла придумати.

— Я знаю, — тихо сказала Шота. — Не я вирішила, що Річард одружується на іншій. В моїх силах було лише вплинути на те, хто буде його дружиною.

Келен на мить задихнулася і відвела погляд від Шоти.

— Я нічого не могла зробити, — додала Шота, — з тим, хто стане твоїм чоловіком.

Келен знову подивилася на неї.

— Що? Що ти маєш на увазі?

— Ти повинна вийти заміж. І не за Річарда. На цю частину подій я не можу вплинути. До речі, це погана ознака.

Келен була приголомшена.

— Що це означає?

— У це якимось чином залучені духи. Вони визнають лише обмежене втручання в їх дії. Все інше — виключно в їх владі. Вони керуються своїми причинами, і ці причини від мене приховані.

По щоці Келен скотилася сльоза.

— Шота, що ж мені робити? Я втрачу мою єдину любов. Я ніколи не зможу любити нікого, крім Річарда, навіть якщо захочу. Адже я — сповідниця.

Шота сиділа не рухаючись і дивилася на Келен.

— Добрі духи дозволили мені вибрати, хто буде нареченою Річарда. Я шукала і не змогла знайти нікого більш відповідного. Якщо ти справді любиш Річарда, спробуй втішитися тим, що він буде одружений на жінці, до якої відчуває хоча б крихітне почуття. Можливо, їй вдасться зробити його щасливим, і він полюбить її.

Келен стиснула колінами руки, щоб вони не тремтіли. Сперечатися з Шотою марно. Вона ні при чому. В це залучені Духи.

— Навіщо? Навіщо духам потрібно, щоб Річард одружився на Надін? Щоб я вийшла заміж за людину, яку не люблю?

В голосі Шоти звучало співчуття.

— Я не знаю, дитя. Як деякі батьки вибирають подружжя для своїх дітей, так і духи вибрали їх для вас з Річардом.

— Якщо сюди залучені духи, чому ж вони бажають нам такого нещастя? Вони ж самі віднесли нас в обитель між світами, де ми були разом. — Келен відчайдушно опиралася потоку. — Чому вони такі жорстокі з нами?

— Можливо, тому, — прошепотіла Шота, дивлячись на Келен, — що ти зрадиш Річарда.

У Келен стислося серце. У неї в голові зазвучало пророцтво:

«… Бо та, що в білому, його щира любов, зрадить його своєю кров'ю…»

Вона схопилася на ноги.

— Ні! — Її руки стислися в кулаки. — Я ніколи не заподію Річарду біль! Я ніколи не зраджу його! — Шота спокійно потягувала чай.

— Сядь, Мати-сповідниця. — Келен, відчайдушно намагаючись не розридатися, впала на стілець. — Я можу керувати майбутнім не більше, ніж минулим. Я попереджала, що тобі потрібна буде хоробрість, щоб почути відповіді. — Вона показала на свою голову. — Не тільки тут, — вона приклала руку до серця, — але й тут теж.

Келен змусила себе глибоко зітхнути.

— Прости мене. Ти не винна. Я знаю. — Шота підвела брову.

— Добре, Мати-сповідниця. Уміння прийняти правду — перший крок на шляху до влади над своєю долею.

— Шота, не хочу здатися неповажною, але, спостерігаючи майбутнє, не можна отримати точних відповідей. Пам'ятається, ти казала, що я торкнуся Річарда своєю владою. Я думала, вона знищить його. Я хотіла покінчити з собою, щоб твоє пророцтво не збулося, але Річард не дозволив мені вчинити самогубство. Раз так, твоє бачення майбутнього, здавалося, було істинним, але все сталося зовсім по-іншому. Я торкнулася Річарда, але його магія захистила його, і він не отримав ніякої шкоди.

— Я не бачу результатів твого дотику. Тільки те, що ти торкнулася його.

Це велика різниця. Зараз я бачу, що ти вийдеш заміж, а він одружиться.

Келен заціпеніла.

За кого я повинна вийти заміж?

— Я бачу тільки туманний силует. Я не знаю, хто це буде.

— Шота, мені казали, що твої бачення майбутнього — форма пророцтва.

— Хто тобі це сказав?

— Чарівник. Зедд.

— Чарівники, — пробурмотіла Шота. — Вони не в змозі осягнути розуму відьми, хоча уявляють, що знають все.

Келен відкинула назад своє довге волосся.

— Шота, ми збиралися бути чесними одна з одною, пам'ятаєш?

Шота зітхнула.

— Добре, я готова визнати, що в цьому випадку він в основному правий.

— Пророцтво не завжди збувається так, як воно бачиться. Страшних небезпек можна уникнути або видозмінити їх. Як ти думаєш, є спосіб, яким я можу змінити це пророцтво?

Шота насупилася.

— Пророцтво?

— Те, про яке ти говорила. Про мою зраду Річарда. — Шота насупилася ще більше.

— Ти хочеш сказати, що це було ще й передбачене пророцтвом?

Келен відвела погляд.

— Той чарівник, чий розум захопив Джеган, сказав, що імператор здійснив одне пророцтво, щоб заманити Річарда в пастку. Воно теж говорить про те, що я зраджу Річарда.

— Ти пам'ятаєш це пророцтво? — Келен провела пальцем по обідку чашки.

— Це один з тих спогадів, який ми з Річардом хотіли б назавжди вигнати з пам'яті, але не можемо. «З червоним місяцем прийде вогненний вал. І той, хто оперезаний мечем, побачить смерть свого народу. Якщо він буде бездіяльним, він сам і всі, хто йому дорогий, загинуть в горнилі пожежі. Бо жоден клинок, викуваний зі сталі або створений магією, не може вразити цього ворога. Щоб погасити пожежу, він повинен шукати відповідь у вітру. І на цьому шляху його вдарить блискавка, бо та, що в білому, його щира любов, зрадить його своєю кров'ю.»

Шота відкинулася на спинку стільця, тримаючи чашку в руках.

— Це правда, що події, про які йдеться в пророцтві, можуть бути змінені чи можна їх уникнути, але не в пророцтві зі взаємозалежною розвилкою. Це пророцтво саме таке, і воно — пастка для жертви. Червоний місяць говорить про те, що пастка закрилася.

— Але повинен бути спосіб. — Келен знову пригладила смуги. — Шота, що я повинна робити?

— Ти повинна вийти заміж за іншого, — прошепотіла Шота, — а Річард одружитися з іншою.

— Шота, я знаю, що ти говориш правду, але хіба я можу зрадити Річарда? Я не брешу, я померла б перш, ніж це зробила. Моє серце не дозволить мені зрадити його. Я не зможу.

Шота задумливо розгладила сукню.

— Подумай, Мати-сповідниця, і ти побачиш, що ти не права.

— Як? Як я можу зрадити Річарда? Що мене може змусити?

Шота терпляче зітхнула.

— Знайти причину не так важко, як тобі здається. Наприклад — якщо б ти знала, що в тебе є тільки один спосіб врятувати його життя і він полягає в тому, щоб зрадити Річарда, хіба ти не пожертвувала б заради цього своєю любов'ю?

У Келен в горлі стояв клубок.

— Так. Я зрадила б його, якби тільки так можна було б врятувати йому життя.

— Так що, як бачиш, це не настільки неможливо, як ти уявляєш.

— Шота, — слабким голосом промовила Келен, — Шота, навіщо це все? Чому майбутнє залежить від того, що Річард одружується на Надін, а я вийду заміж за якогось там чоловіка? Повинна бути причина.

Шота задумалася на мить, а потім сказала:

— Храм Вітрів полює на Річарда. Духи залучені в це.

Келен втомлено закрила обличчя долонями.

— Ти сказала Надін — «нехай духи будуть милосердні до його душі». Що ти мала на увазі?

— У Підземному світі є не тільки добрі духи. В це залучені і добрі духи, і злі.

Келен більше не хотіла говорити про це. Ця розмова завдавала їй нестерпного болю. Її надії і мрії руйнувалися на очах.

— Але мета? — Пробурмотіла вона.

— Чума. — Келен подивилася на Шоту.

— Що?

— Це має якесь відношення до чуми і до того, що соноходець вкрав з Храму Вітрів.

— Ти думаєш, що це трапилося через наші спроби знайти магію, яка зупинить чуму?

— Я вважаю, так, — сказала Шота. — Ви з Річардом відчайдушно шукаєте спосіб зупинити чуму і врятувати життя людям. Я бачу в майбутньому, що кожен з вас стане партнером іншої людини. Заради чого ще ви могли б піти на таку жертву?

Келен сховала під стіл свої тремтячі руки. Вона бачила біль в очах Річарда, коли він бачив, як вмирає Кіп. Ні він, ні сама Келен ніколи не пробачили б собі, якщо б єдиний спосіб врятувати інших дітей полягав у тому, щоб пожертвувати їх любов'ю, а вони відмовилися б це зробити.