П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Гудкайнд Террі - Страница 128

Однак у порівнянні з тим, що ще належить, ці незручності здавалися незначними. Думки про те, що через розгулюючих на свободі шимів гинуть люди, не надто сприяли близькості.

Сидячи зараз поруч з Келен і дивлячись, як світло ламп відбивається в її зелених очах і грає в волоссі, як густі каштанові пасма струмують по її шиї, Річард раптом згадав про те, як кілька тижнів тому в останній раз займався з Келен любов'ю в будинку духів. Згадував її ніжне голе тіло. Ця картина постала перед його уявним поглядом як наяву.

Келен кашлянула.

— Він задав тобі питання, Річард, — шепнула вона.

— Що? — Моргнув Річард.

— Міністр Шанбор задав тобі питання. Річард повернувся до міністра:

— Прошу вибачення, задумався. Про одну важливу справу.

— Нічого страшного, — усміхнувся міністр Шанбор. — Я просто поцікавився, де ви виросли.

Раптово Річард згадав те, що, здавалося, давно забув: як він боровся зі своїм старшим братом. Зведеним братом Майклом. Він тоді так насолоджувався їх спільними іграми. Веселий був час.

— О, ну як вам сказати… Там, де бували гарні бійки.

— Гадаю… Вважаю, у вас був хороший вчитель. — Міністр явно підбирав слова.

Пізніше, коли вони виросли, зведений брат здав Річарда Даркену Ралу. Майкл зрадив багатьох. Через зраду Майкла загинуло чимало невинних людей.

— Так, — кивнув Річард. Спогади стали стіною між ним і міністром. — У мене дійсно був хороший вчитель. Минулої зими я наказав відрубати йому голову.

Міністр зблід.

Річард знову обернувся до Келен.

— Відмінна відповідь, — прошепотіла вона, ховаючи усмішку і прикриваючись серветкою, щоб її не можна було почути за грою розташованої перед столом арфянки.

Пані Шанбор, яка сиділа по іншу руку від Келен, навіть якщо і чула слова Річарда, то не подала виду. Далтон Кемпбелл поруч з міністром вигнув брову. Дружина Кемпбелла, Тереза — мила жінка, на думку Річарда, — не чула нічого. Коли Далтон пошепки передав їй слова Річарда, її очі розширилися, але скоріше від захвату, ніж від жаху.

Келен попередила його, що ці люди визнають силу, і порадила, якщо він хоче домогтися співробітництва, налякати, а не пропонувати вигоди.

Міністр, тримаючи в руці шматок м'ясного рулету в червоному соусі, який стікав йому на пальці, явно бажав перевести розмову в більш безпечне русло.

— Чи не бажаєте покуштувати м'яса, лорд Рал? — Запропонував він.

Річарду здавалося, що м'ясна зміна триває уже биту годину. І він вирішив сказати міністру чисту правду.

— Я бойовий чародій, міністр Шанбор. І як і мій батько, Даркен Рал, не їм м'яса. — Річард зробив паузу, щоб переконатися, що його слухають всі сидячі за столом. — Бачте, чарівники повинні у своєму житті дотримуватися рівноваги. І відмова від м'яса врівноважує вчинені мною вбивства.

Арфістка взяла фальшиву ноту. Всі інші затамували подих.

— Я впевнений, — порушив мертву тишу Річард, — що вам вже відома зроблена мною для Серединних Земель пропозиція приєднатися до нас. Умови висунуті чесні і рівні для всіх. Ваші представники напевно вже повідомили вам про них. Якщо ви приєднаєтеся добровільно, ваш народ буде прийнятий з радістю. Якщо ви виступите проти нас… Що ж, якщо ви відмовитеся, то ми прийдемо і завоюємо вас, і тоді умови будуть жорсткими.

— Мені так і сказали, — кивнув міністр.

— І вам повідомили, що я повністю підтримую Магістра Рала? — Вступила в розмову Келен. — Вам відомо, що я раджу всім країнам приєднатися до нас?

— Так, Мати-сповідниця, — злегка нахилив голову міністр. — І будь ласка, не сумнівайтеся, що ми високо цінуємо вашу мудру пораду.

— Чи треба це розуміти так, що ви маєте намір приєднатися до нас в нашій боротьби за свободу, міністр?

— Ну… Бачте, Мати-сповідниця, все не так просто.

— Чудово, — вимовив Річард, почавши підніматися. — Значить, я зустрінуся з Сувереном.

— Ви не можете, — сказав Далтон Кемпбелл. Річард, закипаючи, опустився на місце. — Це чому ж?

Міністр облизав губи.

— Справа в тому, що Суверен, хай благословить Творець його душу, дуже хворий. Він прикутий до ліжка. Навіть я не можу побачити його. Він не в змозі говорити, як мені повідомили лікарі і його дружина. Спробувати поговорити з ним — даремне заняття, тому що він практично весь час без свідомості.

— Мені дуже шкода! — Вимовила Келен. — Ми не знали.

— Ми охоче відведемо вас до Суверена, Мати-сповідниця, Магістр Рал, — щиро запевнив Далтон Кемпбелл, — але він настільки хворий, що не зможе нічого вам відповісти.

Арфістка заграла більш гучну і складну мелодію, перебираючи мало не всі струни.

— Значить, вам доведеться вирішувати без нього, — відрізав Річард. — Імперський Орден уже в Новому світі. І нам потрібні всі сили, які ми зможемо залучити, щоб протистояти його натиску, інакше чорна тінь накриє всіх нас.

— Що ж, — відповів міністр, зосереджено збираючи щось невидиме зі скатертини. — Я хочу, щоб Андер приєднався до вас у вашій благородній боротьбі. Дійсно хочу. Як, я переконаний, і більшість жителів Андера…

— Відмінно. Значить, питання вирішене.

— Не зовсім. — Міністр Шанбор підняв погляд. — Хоча я цього хочу, як і моя дружина, а Далтон Кемпбелл нам це вельми настійно радить, ми не можемо самі вирішувати таке важливе питання.

— Директори? — Уточнила Келен. — Так з ними ми можемо поговорити прямо зараз.

— І вони теж, — погодився міністр, — але справа не тільки в них. Є й інші, хто повинен взяти участь у вирішенні такого доленосного питання.

— І хто ж? — Спантеличено запитав Річард. Міністр відкинувся на стільці і деякий час оглядав зал, перш ніж спрямувати свої темні очі на Річарда.

— Народ Андера.

— Ви — міністр культури! — Вигукнула Келен. — Ви говорите від їхнього імені. Вам достатньо сказати, що буде так, і все.

— Мати-сповідниця, Магістр Рал, — розвів руками андерець, — ви ж просите нас відмовитися від нашого суверенітету. Вимагаєте капітуляції. Я не можу одноосібно вирішувати таке питання.

— Саме тому це і зветься капітуляцією! — Рішуче промовив Річард.

— Але ви хочете, щоб наш народ перестав бути тим, що він є, і стати єдиним з вами та вашим народом. Мені здається, ви не розумієте, що це значить. Ви просите нас відмовитися не тільки від нашої самостійності, але і від нашої культури. Хіба ви не бачите? Ми можемо перестати бути тим, що ми є. Нашій культурі тисячі років. І ось тепер з'явилися ви, одна людина, і вимагаєте, щоб цілий народ відмовився від своєї історії? Невже ви думаєте, що нам так легко відмовитися від нашої спадщини, наших звичаїв, нашої культури?

Річард потарабанив пальцями по столу. Він оглянув гостей, які насолоджуватися вечерею, не маючи ні найменшого уявлення про ті серйозні речі, що обговорюються зараз за верхнім столом.

— Ви неправильно це трактуєте, міністр. Ми зовсім не маємо наміру знищувати вашу культуру. — Річард нахилився ближче до андерця. — Хоча з того, що мені доводилося чути, в ній є деякі несправедливі аспекти, яких ми не допустимо. За нашим законом всі рівні. І якщо ви будете дотримуватися загальних законів, ви можете зберігати вашу культуру скільки завгодно.

— Так, але…

— У першу чергу це необхідно для збереження свободи сотень тисяч жителів Нового світу. Ми не можемо ставити під загрозу так багато людей. Якщо ви до нас не приєднаєтеся, ми вас захопимо. А коли це станеться, ви будете позбавлені права голосу при прийнятті загальних законів і виплатите контрибуцію, яка виб'є з колії вашу країну на кілька поколінь. — Очі Річарда горіли так, що міністр навіть злегка відсунувся. — Але буде куди гірше, якщо Імперський Орден добереться до вас першим. Вони не будуть вимагати контрибуції. Вони вас знищать. Переб'ють і поневолять вас.

— Імперський Орден зажадав капітуляції Ебініса, — стримано повідомила Келен. — Я була там. І бачила, що сотворили імперці з жителями, коли ті відмовилися здаватися і ставати рабами. Солдати Імперського Ордена піддали тортурам і вирізали всіх чоловіків, жінок і дітей в місті. Всіх до єдиного. Ніхто не залишився в живих.