Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння - Гудкайнд Террі - Страница 89

Брови Натана зійшлися, він глянув на Фрідріха і різко запитав:

— Дженнсен? — В його голосі звучало підозра.

— Одна з дірок у світі… Алтея говорила, що Дженнсен — дочка Даркена Рала.

Чаклун відкинув назад плащ і уперся рукою в стегно:

— Значить, її звуть Дженнсен… — Він посміхнувся. — Я ніколи не чув терміну «діра в світі», але бачу, що він дуже підходить для мови чаклунки з обмеженим даром. — Чарівник похитав головою. — Незважаючи на талант, Алтея не могла зрозуміти, що пов'язано з такими як Дженнсен. Вона розуміла одне: обдаровані не можуть побачити різні аспекти життя подібних людей. Тому і називала їх «дірками». Але це — все одно що бичачий хвіст. Хвіст — найменш важливий орган бика. Діра — не зовсім точно. Вакуум, порожнеча — було б краще.

— Не думаю, що ви маєте рацію. Алтея спілкувалася з такими, як Дженнсен, довгий час. Можливо, вона була більш обізнана, ніж ви думаєте. Вона пояснювала мені і Дженнсен, що вона знає не надто багато, але найважливіше — те, що обдаровані незрячі по відношенню до них.

Натан коротко посміхнувся, віддаючи данину поваги жінці, поруч з могилою якій він знаходився.

— Так, Алтея знала набагато більше. Всі ці розмови про дірки були лише ширмою для того, що знала Алтея.

Фрідріх не заперечував чарівникові. Чаклунки і справді зберігали секрети, ніколи не розкриваючи повністю того, що знають. І Алтея чинила так само. Навіть з Фрідріхом. І зовсім не через брак поваги чи любові, просто такими були всі чаклунки. Його не ображало те, що було частиною її натури.

— Значить, з такими, як Дженнсен, все набагато серйозніше?

— О так… У бика є не тільки хвіст, але і роги. — Натан зітхнув. — Однак, хоча я і знаю більше Алтеї, моїх знань теж недостатньо, щоб я розумів події, що відбуваються. Ця частина пророкувань мені неясна. Але я знаю достатньо, щоб розуміти: те, що відбувається може змінити саму природу існування нашого світу.

— Ви ж — Рал. Звідки ви можете знати про такі речі?

— У дитинстві сестри Світла забрали мене в Старий світ, і я був фактично ув'язнений у Палаці Пророків. Я — Рал, але я мало знаю про землю моїх предків, про Д'хару. Багато чого я дізнався з книг пророцтв. Пророцтва мовчать про таких, як Дженнсен. Я тільки недавно почав розуміти, чому так відбувається, і усвідомив всі жахливі наслідки. — Чарівник сховав руки за спину. — Значить, ця дівчина, Дженнсен, приходила до Алтеї? Звідки вона дізналася про неї?

— Дженнсен і була причиною того, що сталося з Алтеєю. — Фрідріх відвів погляд, не знаючи, як поставиться чаклун до його слів про родича, але вирішив сказати все, навіть якщо це викличе гнів Натана. — Коли Дженнсен була маленькою, Алтея намагалася сховати її від Даркена Рала. За це Даркен Рал зробив Алтею калікою і ув'язнив серед боліт. І позбавив всієї її магії, крім дару передбачення.

— Я знаю, — прошепотів Натан, явно засмучений. — Хоча причини я ніколи не знав, але про те, що трапилося, мені розповідали.

Фрідріх ступив до нього:

— Тоді чому ви не допомогли їй? На цей раз Натан відвів погляд:

— Я намагався. За це мене і ув'язнили в Палаці Пророків, коли вона прийшла до мене…

— Чому ув'язнили?

— Тому що боялися. Я — винятковий пророк. Мене боялися, як дивовижі, як божевільного, як руйнівника. Все тому, що я бачу те, чого не бачать інші. Часами я не можу втриматися щоб не змінити побачене.

— Якщо це пророцтва, як їх можна змінити? Якщо їх зміниш, значить, пророцтво вже не пророцтво, воно стає неправдою.

Натан подивився на холодне небо. Вітер кидав йому в обличчя довге біле волосся.

— Я не зможу повністю пояснити це необдарованим, тільки маленьку частину. Існують книги пророцтв, їм багато тисяч років. У них описуються події, які ще не трапилися. Для того, щоб існувала вільна воля, вибір, повинні залишатися відкриті питання. Це частково досягається за допомогою подвійних прогнозів, розвилок.

— Розвилок? Це означає, що події можуть йти двома шляхами?

Натан кивнув:

— Щонайменше… зазвичай шляхів багато. Це ключові події. У книгах містяться передбачення для декількох ліній, що можуть стати результатом вільного вибору. Коли вибирається певна лінія, вона реалізується, а інші втрачають сенс. До цього ж моменту вони всі — діючі передбачення. Якби був зроблений інший вибір, реалізувалася б інша гілка. Інші гілки засихають, хоча книги з цими передбаченнями залишаються. Пророцтво, таким чином, пов'язане з мертвими гілками минулих століть, з усіма нереалізованими можливостями, з усім, що могло б статися, але не сталося.

Під Фрідріхові знову піднявся гнів.

— І ви знали, що станеться з Алтеєю? Значить, ви могли попередити її?

— Коли вона приходила до мене, я розповів їй про розвилку. Я не знав, коли вона досягне розвилки, але знав, що на обох дорогах її чекає смерть. З тією інформацією, яку я дав їй, вона могла дізнатися, коли прийде її час. Я сподівався, що вона зуміє знайти інший шлях. Іноді бувають приховані розвилки, які ми не бачимо. Я сподівався, що у неї той самий випадок, і вона зуміє знайти інший шлях.

Фрідріх не міг повірити тому, що почув.

— Ви могли зробити хоч що-небудь! Ви могли запобігти трагедії!

Натан вказав на могилу:

— Це і є результат спроб змінити те, що повинно було трапитися. Не спрацювало.

— Але якби…

Очі Натана застережливо блиснули.

— Для вашого ж спокою я скажу вам дещо, але лише зовсім небагато. На іншій дорозі було вбивство, таке болісне, криваве й жорстоке, що, виявивши те, що від неї залишилося, ви б покінчили з собою, щоб не жити з тим, що побачили. Будьте вдячні, що цього не сталося. Але не сталося не тому, що вона боялася такої смерті, а тому що любила вас і не хотіла, щоб ви страждали. — Натан знову вказав на могилу. — Вона вибрала цю дорогу.

— Ви говорили їй про цю розвилці? Погляд Натана пом'якшав.

— Не зовсім. Лінія, яку вона вибрала, вела до смерті. Просто вона вирішила, як померти.

— Значить… значить… вона могла вибрати ту, де залишилася б жива?

Натан кивнув:

— На деякий час. Але якби вона вибрала таку дорогу, ми всі скоро опинилися б в лапах Володаря. Раз з цим пов'язані діри, в кінці цієї лінії закінчувалося все. Вибір, який вона зробила, залишає шанс.

— Шанс? Який шанс?

Натан зітхнув. Фрідріх підозрював, що за цим зітханням стоять події набагато більш грізні і страшні, ніж те, що бачила його дружина.

— Алтея купила трохи часу для інших, щоб вони змогли зробити правильний вибір, коли прийде їхній час діяти з власної волі. Цей вузол в пророцтві, на відміну від інших, дуже неясний. Але більшість ниток ведуть в нікуди.

— У нікуди? Я не розумію. Що це значить?

— Існування всього живого під загрозою. — Натан підняв брови. — Більшість пророкувань кінчаються в порожнечі, у світі мертвих.

— Але ви бачите вихід?

— Вузол попереду — велика загадка для мене. Тут я відчуваю себе абсолютно безпорадним. Тепер я знаю, як почуває себе необдарований. Я все одно, що сліпий. Я навіть не зможу побачити тих, хто зробить вирішальні кроки.

— Це повинна бути Дженнсен. Якби ви знайшли її… але Алтея сказала, що обдаровані незрячі по відношенню до необдарованих нащадків Даркена Рала.

— Це стосується нащадків будь-якого Рала. Дар не працює при визначенні місцезнаходження необдарованих нащадків. Немає відомостей, де вони знаходяться. Якщо тільки не зібрати всіх людей в усьому світі, щоб вони постали перед обдарованими… Іншого шляху виявити їх немає. Фізична близькість — єдина можливість для обдарованих виявити їх, оскільки те, що бачать очі, не збігається з тим, що бачить дар. Як тоді, коли я випадково помітив Дженнсен.

— Ви думаєте, що Дженнсен якимось чином пов'язана з цим?

Натан запахнув плащ, захищаючись від пронизливого вітру.

— Багато віщунів думають, що такі, як Дженнсен, навіть не існують. Я не знаю, чи є інші, а якщо є, то скільки їх. Я не уявляю, яку роль вони відіграють в тому що відбувається, знаю тільки, що часто ключову. Я знаю деяких з тих, хто стане учасником вирішальних подій і хто буде приймати життєві рішення на розвилках. Але, як я вже сказав, більшість таких розвилок дуже заплутані.