Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі - Страница 127

Але що якщо ці люди помилилися?

Келен плескала себе по плечах, крокуючи по кімнаті, і наказала своєму розуму перестати придумувати проблеми для занепокоєння. У них достатньо реальних складнощів і без тих, що може винайти її багата уява. Треба отримати протиотруту, а після цього їм необхідно розібратися з даром Річарда. А потім вони повинні звернути увагу на Джегана і його армію.

Поглянувши через плече, Келен побачила, що Річард задрімав. Вона вирішила вийти на вулицю і чекати Оуена і Тома там. Кара сиділа навпроти Річарда, притулившись до стіни, і охороняла його сон. Вона кивнула, коли Келен пошепки сказала їй про свої наміри. Дженнсен, зауваживши, що Келен направляється до дверей, мовчки пішла за нею. Бетті спала поруч з Річардом, так що дівчина залишила її в будинку.

Прохолода місячної ночі впала на Келен, але від цього вона відчула себе тільки бадьоріше, хоч їй і потрібно було поспати. Жінка пішла по цегляній доріжці між будівлями до вулиці.

— Оуен скоро повернеться, — сказала Дженнсен. — Постарайся не хвилюватися. Вже скоро.

Келен вдивлялася в темряву.

— Навіть після того, як Річард прийме протиотруту, дар буде продовжувати приносити йому муки. Зедд занадто далеко. Ми повинні будемо дістатися до Ніккі якомога швидше. З тих, хто може знати, що нам робити для його порятунку, тільки вона досить близько.

— Ти думаєш, що від його дару буде ще більше неприємностей?

Душу Келен терзала біль, яку вона так часто бачила в очах чоловіка. Але справа була не тільки в болях.

— Коли Річард в останні два рази користувався мечем, я побачила, що навіть магія меча залишила його. У нього вже зараз набагато більше складнощів, ніж він помічає, — поділилася вона.

Дженнсен стулила тонкі губи, спостерігаючи, як Келен бродить з боку в бік.

— Цієї ночі ми отримаємо протиотруту, і незабаром будемо вже на шляху до Ніккі, — нарешті впевнено сказала вона.

Келен різко обернулася, почувши якийсь шум. Звук був схожий на шурхіт кроків. Дві темні постаті з'явилися з темряви в кінці вулиці. Один з ідучих сильно височів над іншим, так що Келен була впевнена, що це Том і Оуен. Вона хотілося було кинутися до них, але знала, що ворог може використовувати хитрі виверти. Тому вона штовхнула Дженнсен за ріг будинку, де вони сховалися в самій густій тіні. Зараз не час бути безтурботними.

Коли двоє підійшли до вузького отвору між стін і повернули до них, Келен вийшла з темряви прямо перед ними, приготувавшись скористатися своєю силою, якщо виникне така необхідність.

— Мати-Сповідниця, це я, Том, і Оуен, — прошепотів Том. Дженнсен з полегшенням зітхнула. — Ми дуже раді знову бачити вас.

Оуен оглядав вулицю. Закінчивши перевірку, він повернувся, і Келен побачила у світлі місяця, що сльози течуть по його обличчю.

— Мати-Сповідниця, у нас біда, — сказав Том. Самі гіркі вести іноді звучать так просто.

— Мати? Сповідниця, я, я… — заломив руки Оуен. Келен схопила його за сорочку обома руками.

— У чому справа? — Трясла вона хлопця. — Протиотрута у вас, чи не так? Ви ж принесли її, так?

— Ні, — Оуен, ковтаючи сльози, дістав складений аркушик паперу. — Замість пляшки з протиотрутою я знайшов у схованці ось це.

Келен вихопила у нього листок. Тремтячими пальцями розгорнувши папір, вона піднесла його ближче до очей, щоб можна було у світлі місяця розібрати написане.

«Протиотрута у мене. Також в моїх руках нитки життя усіх жителів Бандакара. Я можу припинити їх життя, так само як і життя Річарда Рала.

Я віддам протиотруту і жителів в обмін на Матір-Сповідницю.

Приведіть Мати-Сповідницю на міст в милі на схід від вашого притулку. Якщо я не отримаю Матір-Сповідниця протягом години, я виллю протиотруту в річку і простежу за тим, щоб всі люди в місті померли.

Імператор Ніколас».

Келен, чиє серце виривалося з грудей, попрямувала на схід.

— Матір-Сповідниця, я знаю, про що йде мова, — потягнув її назад Том, схопивши за руку.

Д'харіанець бачив, як тряслися руки Келен.

— Тоді ти знаєш, що в мене немає вибору, — з гіркотою сказала вона.

— Що сказано в листі? — Встала перед нею Дженнсен, не даючи пройти.

— Ніколас хоче мене в обмін на протиотруту.

Дівчина обняла Келен за плечі, зупиняючи її.

— Що?

— У листі сказано, що Ніколас хоче отримати мене в обмін на життя всіх жителів і протиотруту, яка врятує життя Річарду.

— Життя всіх жителів… Але як він зможе здійснити таку загрозу?

— Ніколас — могутній чаклун. У таких людей знайдеться безліч способів. Якщо Ніколас не придумає нічого більш підходящого, він може використати магічний вогонь і спопелити все місто.

— Але магія не заподіє шкоди людям — вони необдаровані, як і я.

— Якщо він скористається магічним вогнем і підпалить будинок, як вчинили ми з тими сплячими солдатами в місті Оуена, то людям, які опинилися всередині, буде неважливо, чому почалася пожежа. Якщо Будинок загориться, вогонь буде самий звичайний — вогонь, який вбиває будь-кого. До того ж у Ніколаса є тут солдати. Він може наказати їм страчувати людей. Він може знищити тисячі з них за короткий час. Я навіть не можу уявити, що ще може вигадати таке страховисько, але він поклав цей лист в тайник, де було заховано протиотруту, і, значить, він не блефує.

Келен обійшла Дженнсен і пішла далі. Вона не могла змусити себе позбутися тремтіння, її серце здавалося вискакує з грудей, і як не намагалася вона заспокоїтися, у неї нічого не виходило здавалося. Річард повинен отримати протиотруту. Тільки це важливо. Жінка сконцентрувалася на цій думці, швидко крокуючи по темній вулиці.

Тому пішов за нею разом з Дженнсен.

— Мати-Сповідниця, почекайте. Ми повинні все обдумати, — попросив він.

— Я вже зробила це.

— Ми можемо послати на місце зустрічі наших людей, вони відберуть протиотруту силою.

— У чарівника? — Перепитала Келен, ні на секунду не зупиняючись. — Не думаю. Крім того, якщо Ніколас помітить людей, які прийдуть зі мною, він, можливо, виллє зілля в річку. І що тоді? Ми повинні виконати його вимоги. Ми повинні отримати протиотруту і безпечно понести його подалі від них.

— Чому ви думаєте, що Ніколас, одержавши вас, не виллє протиотруту в річку? — Поцікавився Том. — Ми повинні зробити обмін таким чином, щоб точно отримати протиотруту. Ми не можемо розраховувати на його добру волю або чесність. Оуен і Дженнсен необдаровані. Вони не постраждають від його чаклунства. Вони допоможуть нам упевнитися, що ми отримаємо протиотруту при обміні, — переконано сказала вона.

Дженнсен відкинула волосся з обличчя, підійшовши ближче.

— Келен, ти не можеш цього зробити. Просто не маєш права. Будь ласка, зупинись. Річард збожеволіє, та й усі ми. Будь ласка, заради нього, не роби цього.

— Врешті-решт він і так зійде з розуму, якщо виживе, — голос Келен був повний безнадії.

Сльози котилися по обличчю Дженнсен.

— Але ж це самогубство, — заридала дівчина.

Келен оглянула будинки, вулиці, переконуючись, що ніде немає солдатів.

— Будемо сподіватися, що Ніколас думає так само.

— Мати-Сповідниця, ви не можете так вчинити, — втрутився Оуен. — Лорд Рал показав нам, що це неправильно. Ви не можете торгуватися з такими людьми, як Ніколас. Ви не повинні намагатися умилостивити зло.

— У мої наміри не входить умилостивити Ніколаса.

— Що ти маєш на увазі? — Змахнула сльози зі щоки Дженнсен.

Келен твердо оголосила про своє рішення.

— Який кращий спосіб позбавити від Імперського Ордена це місто і весь Бандакар? Знищити Ніколаса. Як найпростіше дістатися до нього? Змусити його думати, що він переміг.

— Ти хочеш доторкнутися до нього своєю силою? — Здивовано моргнула Дженнсен. — Ти ж про це думаєш, адже так? Невже ти думаєш, що у тебе буде можливість доторкнутися до нього силою сповідниць?

— Якщо я тільки зможу побачити його, він помре.

— Річард ніколи не погодився б на це, — заперечила дівчина.