Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі - Страница 97

У цей момент вона помітила, що його головний біль пройшов. Келен не могла зрозуміти причину, чому ця біль час від часу з'являлася, але її заспокоїла спокійна сила, яку вона побачила в рухах чоловіка. Поклавши руки на камінь і нахилившись, він вивчав слова. Із зникненням головного болю в сірих очах Річарда з'явилася блискуча чистота.

— Частина написаного була заплутана, — вимовив він. — Зараз я зрозумів. Тут не йдеться: «Бійся будь-якого порушення кордонів цієї імперії… бо за нею зло: ті, хто не може бачити».

Дженнсен наморщила ніс.

— Не означає? Хочеш сказати, що це не про цих необдарованих нащадків?

— О, звичайно про них, але не в тому значенні, — Річард провів пальцем по висічених буквах. — Тут перекладається не так, як я прочитав: «… за межами зло: ті, хто не може бачити», а зовсім інше. Тут йдеться: «Бійся будь-якого порушення кордонів цієї імперії… бо за ними ті, хто не може бачити зла».

Брови Келен опустилися.

— «… Ті, хто не може бачити зла»?

Річард простяг перев'язану руку до статуї, що піднімалася над ним.

— Ось чого найбільше боявся Кейджа Ранг — не тих, хто не може бачити магію, але тих, хто не може розрізнити зла. Це його попередження світу. — Великим пальцем він вказав назад, на людей позаду нього. — Це про них.

Трохи приголомшена, Келен відсахнулася.

— Ти думаєш, через те що ці люди не можуть бачити магії, вони не зможуть розпізнати зло? — Запитала вона. — Або з-за того, що вони інші, вони просто не здатні осягнути зло, також як і зрозуміти те, що магія не має нічого спільного з містицизмом?

— Так можливо думав Кейджа Ранг, — відповів Річард. — Але не я.

— Ти впевнений? — Запитала Дженнсен.

— Так.

Перед тим як Келен змогла йому що-небудь пояснити, Річард повернувся до людей.

— Тут, на камені, Кейджа Ранг залишив попередження світу. Це попередження про тих, хто не може бачити зла. Ваших засновників вигнали з Нового світу за те, що вони були споконвічно позбавлені дару. Але ця людина, могутній чарівник Кейджа Ранг, боявся їх по іншій причині: через їхні думки. Він боявся їх тому, що вони відмовлялися бачити зло. Це і зробило ваших предків такими небезпечними для народу Старого світу.

— Як це може бути? — Запитав чоловік.

— Зібрані разом і вигнані в дивне місце, Старий світ, ваші предки були змушені у всьому покладатися один на одного. Вони так боялися відторгнення, вигнання, що уникали виганяти будь-кого зі своїх лав. Це перейшло у стійке переконання, згідно з яким, незалежно від того, що відбувається, вони повинні намагатися нікого не осуджувати. Тому вони стали заперечувати саму концепцію зла з остраху, що їм доведеться когось осуджувати. Засудження кого-небудь за зло означало б для них зіткнення лицем до лиця з проблемою вигнання одного з них. У спробі втекти від дійсності вони зміцнили свої переконання, насадивши дивний принцип. Він полягав у тому, що немає нічого реального, і ніхто не може знати природу реальності. Таким чином, їм вдалося уникати висновку про те, що якась людина — погана. Краще відкинути саме поняття зла, ніж вигнати злочинця зі своїх лав. Краще закрити очі на проблему, проігнорувати її і сподіватися на те, що вона зникне сама собою. — Річарду самому було непросто охопити розумом речі, які він роз'яснював цим людям, але йому треба було достукатися до кожного. — Якби вони допустили реальність зла, тоді усунення лиходія було б єдино правильною дією. Але, так як вигнали їх самих, вони повинні були б вважати себе лиходіями. А з такою думкою людина жити не може. Якщо вона в неї повірить, то зійде з розуму або спрямується до самогубства. Рішення, яке знайшли ваші предки, полягало у відмові від самої концепції зла. І вся структура вчення розроблялася на основі цього ядра. Напевно Кейджа Ранг думав, що через свою повну необдарованість і нездатність бачити магію вони також не зможуть побачити зла. Але те, чого він побоювався, було лише наслідком їхньої віри. Розумовий процес вимагає напруги, ці люди вклали в своє вчення догмуу, що дозволяла не думати, прикривши її благородними фразами. Фактично, це було ударом по могутності людського розуму — помилковою мудрістю, яка відкидає потребу в будь-якому розумовому напруженні для осягнення світу або відмовляється від будь-якого прикрого підтвердження реальності цього світу. Такі прості рішення, таке абсолютне заперечення всякого насильства дуже спокусливі для недосвідчених юних умів, багато з яких будуть жадібно засвоювати ці заплутані пояснення в якості істини. — Річард перевів подих і подивився на кам'яну статую. Тепер йому вже здавалося, що в обличчя грізного правоохоронця суворі риси пом'якшені тінями втоми від обрушеної на нього відповідальності. — Коли ці люди фанатично стали поширювати своє вчення на інших, це, ймовірно, і стривожило Кейджа Ранга. З поширенням подібних ідей — божевільних, але які при цьому отримали владу над деякими людьми, подібно до того, як їм вдалося заволодіти умами вашого народу, — чарівник занепокоївся. Кейджа? Ранг і його люди бачили, як, неконтрольовано поширюючись, це вчення принесло анархію і розруху, сприяючи поширенню в їх суспільстві злодіянь, точно так само, як воно зараз робить ваш народ безпорадним перед злом, що прийшло сюди разом з Імперським Орденом. Кейджа Ранг побачив суть цих принципів: ласкава смерть краща за життя. Падіння від реальності до ілюзії інтуїтивного розуміння ставало небезпекою для всіх в Старому світі, несло загрозу повного занурення в пітьму. Річард вказав пальцем на виступ.

— Тут, навколо основи, є інший напис, який також виносить судження про події і є остаточним вироком. Кейджа Ранг знав тих, хто вірив в це вчення. Це були не тільки не володіючі даром від народження вигнанці з Нового світу, але також їх знавіснілі послідовники, що полягли жертвами їх примарної філософії. Великий чарівник вигнав за цю межу їх усіх. Перше вигнання, з Нового світу в Старий, не було справедливим. Друге ж, із Старого світу в цю країну, — заслуженим.

Дженнсен, тримаючи бовтаючий кінець повідця непосидющої Бетті, з сумнівом подивилася на брата.

— Ти правда думаєш, що разом із повністю необдарованими вигнали когось ще? Це означає, що було дуже багато людей. Як зміг Кейджа Ранг змусити їх піти? Хіба вони не пручалися? Як чарівникові вдалося вигнати їх усіх із Старого світу? Чи не супроводжувалося таке вигнання кров'ю?

Люди кивали вслід її питаням, очевидно, дивуючись з того ж.

— Я не вірю, що древнєд'харіанська була повсякденною мовою. Принаймні, не тут. По моєму, це була вмираюча мова, яка, безумовно, використовувалася тільки освіченими людьми, такими, як чарівники, — Річард обвів рукою землі, що простягалися навколо. — Кейджа Ранг назвав цих людей «бандакар» — вигнаними. Я не думаю, що люди знали, що це означає. Їх держава не називалася Стовпами Творіння або якимось ім'ям, позначаючим тільки необдарованих. Напис підтверджує, що не всі вигнанці були повністю необдаровані. Вони ті, хто вірив у ці помилкові доктрини. Всі вони стали «бандакар» — вигнаними. Ці люди думали, що завдяки своєму вченню, вони є освіченими. Кейджа Ранг зіграв на цьому, пообіцявши їм, що на новому місці вони будуть захищені від світу, який не готовий прийняти їх. Чарівник вселив їм відчуття, що їх поміщають сюди з причини їх переваги над іншими людьми. Але Кейджа Ранг не допустив появи цілком обгрунтованої думки про те, що їх легко обдурили і змусили самих піти у нове вигнання. Судячи з того, що написано на основі статуї, вигнанці з радістю відправилися в обіцяну їм землю. Це місце було настільки ізольованим, що всі шлюби укладалися тільки всередині країни. Наступні покоління поширили властивість повної необдарованості по всьому населенню Бандакара.

— Кейджа Ранг справді вірив у те, що вони представляли серйозну загрозу спокою людей Старого світу? — Запитала Дженнсен. Люди знову закивали, погоджуючись з її питанням. Келен припустила, а раптом Дженнсен говорила від імені присутніх людей.

Річард показав на статую Кейджа Ранга.