Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі - Страница 85

Зедд пильно дивився в її очі. В одному вона була права. Якщо щось станеться, ця інформація помре разом з ним. Він завжди мріяв спокійно поговорити з Річардом, не поспішаючи передавати йому свої знання… Але часу завжди не вистачало. Та й це не мало критичного значення… поки не виникла проблема з книгами пророцтв. А тепер ці речі побачить не Річард.

— Що ж ви думаєте, чарівник? По-вашому, я тут же відправлюся в місто і почну направо-наліво розповідати про те, що я бачила? Та й кому я можу щось розповісти? Орден захопив більшу частину Нового Світу, всі, хто міг, покинули Ейдіндріл і втекли в Д'хару. Та й майбутнє Д'хари теж висить на волосині. Все наше майбутнє висить на волосині.

— Є причини, щоб деякі знання залишалися таємними.

— Але є причини і для того, щоб мудреці іноді ділилися своїми знаннями. Життя іноді змушує так чинити. Якщо таємне знання допоможе зберегти життя, його не можна приховувати. Особливо, якщо саме це знання теж може бути втрачено. І саме тоді, коли воно необхідне найбільше.

Зедд міцно стиснув губи, обдумуючи її слова. Він відкрив цю таємницю ще коли був зовсім хлопчиськом. За все життя він не говорив про це нікому. Ніхто не змушував його зберігати секрет — просто тому, що не підозрював про його обізнаність. Однак, він завжди здогадувався, що його випадкове відкриття не призначалося для загального відома. Були дуже серйозні причини зберігати цей секрет.

Але самої причини він не знав.

— Зедд, заради життя лорда Рала, заради блага всіх нас, дозвольте мені піти з вами.

Він якусь мить оцінював її рішучість.

— Ти ніколи і нікому не зможеш розповісти про це.

— За винятком лорда Рала я ніколи і нікому не розповім про це. Морд-Сіт часто забирають свої знання з собою в могилу.

Зедд кивнув.

— Добре. Це піде з тобою в могилу, якщо зі мною не станеться непоправного. Якщо ж щось станеться, ти повинна будеш передати Річарду все, що я покажу тобі цієї ночі. Ти повинна поклястися, що нікому, навіть своїм сестрам Морд-Сіт, ніколи не скажеш ні єдиного слова про це.

Рікка без коливання простягнула до нього руки.

— Клянуся.

Зедд стиснув її руки, приймаючи клятву. Якби хтось сказав йому у часи війни з Д'харою, ще до встановлення меж, до того, як він убив Паніза Рала, що він укладе угоду з Морд-Сіт по життєво важливе для нього питання, він вважав би цю людину божевільною. І тут він раптово відчув вдячність за те, що становище змінилося на краще.

34

— Шлях туди дуже заплутаний, — попередив Зедд. Рікка вигнула брову.

— Хіба вам доводилося розшукувати мене в Башті? Або, може, я колись заблукала в Замку, патрулюючи його переходи?

Зедд знав, що вона права. Він дуже добре уявляв, наскільки легко загубитися в залах Замку Чарівників. Фактично, це була одна із захисних пасток його творців.

Щоб пройти Замок з кінця в кінець, необхідно минути більше тисячі кімнат. У ньому не було коридорів, тільки сходові прольоти, по яких потрібно було спускатися і підніматися. Щоб пройти через ці багаторівневі лабіринти, потрібно було подолати кілька магічних щитів. Навіть люди, які виросли в Замку, легко могли заблукати в його приміщеннях, що вже говорити про новачків, що вперше потрапили сюди. Вони ризикували назавжди залишитися в нескінченних переходах.

Загарбники, не знайомі з розташуванням кімнат і які занадто далеко ввійшли в цей лабіринт, виявилися б перед дивним вибором: відступити тим же шляхом або ж рухатися вперед, щоб пройти Замок наскрізь. Однак, і той і інший шляхи не обіцяли нічого хорошого. Варто тільки пройти через кілька дверей, як приміщення приймають дивовижний вигляд — в них не стає жодного вікна. Просуватися далі можна лише покладаючись на удачу, оскільки орієнтуватися стає просто неможливо. Після довгих блукань по всіх цих кімнатах людина, не знайома з планом розташування приміщень, починає турбуватися, чи проходила вона вже через це приміщення, чи ще ні, тому що кожна нова кімната сильно нагадує, щонайменше, дюжину попередніх. У минулому в Замок не раз проникали шпигуни, які так і згинули в лабіринті його кімнат. Деякий час по тому в одній з них просто знаходили мертве тіло.

Однак, треба визнати, що не всі, хто прагнув заподіяти шкоду Замку і його мешканцям, були новачками. Серед ворогів були і зрадники з числа жителів Замку.

— Згоден, ти ще жодного разу тут не заблукала, — нарешті визнав Зедд. — Але ти живеш тут не надто довго, і, мабуть, просто не встигла почати досліджувати віддалені куточки. Тут таїться кілька видів небезпеки, і можливість загубитися в приміщеннях Замку — лише одна з них. Те місце, куди ми прямуємо, дуже схоже на лабіринт, і загубитися там простіше простого. Ти повинна будеш докласти всі свої здібності, щоб запам'ятати шлях туди. Я ж зроблю все, що зможу, щоб тобі допомогти.

Рікка кивнула з безтурботним виглядом. — Я цілком здатна запам'ятати кілька поворотів. Під час патрулювання мені доводиться займатися цим кожен день.

— Не варто бути занадто самовпевненою. Це набагато складніше, ніж просто «запам'ятати кілька поворотів». Я виріс в Замку, але і я можу заблукати тут. Не існує одного прямого шляху до нашої мети. Іноді обраний напрям не призведе нікуди, тому, що ти можеш помилитися і опинитися на більш низькому поверсі, ніж розраховувала. Крім того, деякі магічні щити мають властивість переміщатися від одного проходу до іншого. Це — частина їх магії, покликана перешкодити шпигунові, якому вдалося роздобути карту приміщень Замку.

Сказане не справило на Рікку великого враження, вона знизала плечима.

— Зрозуміло. Дуже схоже на Народний Палац. Там теж є приміщення, куди публіка не допускається. Ці частини Палацу час від часу змінюються, їх теж неможливо пройти прямим шляхом, навіть якщо станеться так, що всі проходи будуть відкриті. От тільки такого ніколи не трапляється.

— Пам'ятаю, я був там. Правда, я побував тільки в громадських приміщеннях, але і вони досить заплутані. Це було після того, як Даркен Рал захопив Річарда. Хоча, у мене була деяка перевага — я ж знав, що Народний Палац побудований у формі заклинання, розташованого на величезній ділянці землі. Крім того, я знаю, як написати таке заклинання, тому зміг розібратися, де розташовані його сполучні ланки.

— Чудово, — сказала Рікка, — Ми повинні знайти кілька шляхів до потрібного місця, щоб бути в змозі потрапити куди слід, навіть якщо Замок захоплять вороги. А якщо доведеться когось переслідувати, ми повинні мати можливість випередити ворога. Нам потрібно більше, ніж просто запам'ятати ряд поворотів. Ми повинні запам'ятати всі приміщення, де будемо проходити. Кожен поворот, який ми робимо, складає в моїй голові частину карти цього місця. Кожен новий поворот додає нові деталі до загальної картини. З цією картиною, що складається в моїй голові, я зможу дістатися до потрібного місця різними шляхами, тому що весь час буду тримати в пам'яті загальну картину і пам'ятати, які частини її складають.

Зедд здивовано кліпнув. — Здається, у тебе є чудовий талант.

— Ці речі я завжди розуміла легше, ніж людей.

Зедд коротко хрюкнув від сміху.

— Думаю, ти розумієш людей набагато більше, ніж хочеш зізнатися.

Вона тільки посміхнулася.

— Гаразд. А тепер послухай мене, — сказав він. — Цієї ночі ти повинна будеш запам'ятати не тільки безліч поворотів. Більш того, єдиний шлях у те місце закінчується безліччю щитів. Якщо у тебе немає дару, єдиний спосіб для тебе потрапити туди — допомога обдарованого, який здатний пройти їх. Якщо коли-небудь це стане необхідним, Річард проведе тебе через них так, як сьогодні це зроблю я. Але незалежно від того, як точно ти запам'ятаєш дорогу, запам'ятаєш розташування щитів і шляху їх переміщення, ти ніколи не зможеш подолати жодного з них сама. Це означає, що ти ніколи не зможеш повторити наш сьогоднішній шлях.

Він помахав пальцем перед її обличчям, щоб підкреслити свої слова. — Навіть не намагайся пройти через щити. Це буде останнє, що ти спробуєш зробити у житті.