Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі - Страница 91

Крім того, в ньому зуділа думка про те, що в повідомленні було кілька незвичайних фраз: відповіді, які врятують тебе; дав би їх негайно ж; я знаю, в тебе є добро; в тобі є те, що потрібно для успіху; вірю, що ти — єдиний. Всі вони були трохи незвичними зразками людської мови. Відмінності не були вирішальними, але вони були трохи незвичними, майже по-дитячому простими, і одночасно формально спрощеними. Річард зітхнув. У нього не було відчуття, що йому щось стало зрозуміло, але в словах цього повідомлення, в тому, як його склали, виразно було помітно щось нетрадиційне.

Крижаним душем на нього обрушилося усвідомлення, і він згадав. Він згадав, чому, коли Шота вимовила ці слова, в їх звуці почулося щось тривожно знайоме. Було це тому, що ці самі слова він уже чув раніше. Це були в точності ті слова, які вимовила Мерехтлива в ночі ввечері того першого дня, коли Річард зустрів Келен.

Вони знаходилися під покровом притулок-сосни. Келен запитала, чи не боїться він магії і потім, задоволена його відповіддю, вона дістала невеликий перев'язаний флакон, в якому знаходилася Мерехтлива в ночі. Мерехтлива в ночі, Ша, провела Келен через кордон, але тепер вона вмирала. Мерехтлива в ночі не могла жити далеко від своєї батьківщини і собі подібних істот. У неї не залишалося сил, щоб ще раз перетнути кордон.

Річард пам'ятав слова Келен: Ша пожертвувала життям, щоб допомогти мені. Якщо Даркен Рал доб'ється успіху, загибель загрожує всьому її роду, як, втім, і багатьом іншим.

Мерехтлива в ночі була тією, від кого Річард вперше почув, що за ним полює Даркен Рал. Ша попередила, що, якщо Річард спробує сховатися втечею, то буде спійманий і убитий. Річард був вдячний їй за те, що Мерехтлива в ночі допомогла Келен. Він сказав Ша, що вона продовжила йому життя, не дозволивши йому тоді накоїти дурниць. Він сказав Ша, що завдяки зустрічі з нею, його життя стало краще, і він був вдячний їй за те, що Мерехтлива в ночі допомогла Келен благополучно перетнути кордон.

Ша сказала йому тоді, що вона вірить в нього, і все інше в точності так, як за допомогою Сильфіди йому передав Барах. Тепер він вважав, що ці дивні особливості промови були просто особливостями мови Мерехтливої в ночі — можливо, це так і було, але Барах навмисне використовував у точності ті ж самі слова.

Шота теж використовувала ці самі слова, — чи навмисно або просто не знаючи про їх походження — безсумнівно для того, щоб допомогти йому, нагадавши йому слова Ша. Ймовірно, вона не розуміла дійсну причину, яка змусила її вимовити ці слова, які пролунали лише завдяки її здібностям, але призначенням цих слів було змусити його думати. Змусити його згадати. Мабуть, тільки через жахливе видіння Річарда про Келен, яка спостерігає за його стратою, він не пов'язав слова Шоти з тими ж самими словами, які він почув кількома роками раніше від Мерехтливої в ночі. Те видіння просто заступило все інше.

Річард прислухався до звуків вечірнього лісу, скрекоту комах, шелесту листя на вітрі, до далекого пересмішника, і в його свідомості стали виникати інші спогади. Мерехтлива в ночі, Ша, назвала його по імені, хоча вони не були знайомі. Він вважав, що Мерехтлива в ночі, можливо, просто підслухала ім'я, бо перебувала на поясі Келен у флакончику. Чи, можливо, вона вже знала його ім'я.

Очі Річарда відкрилися так широко, наскільки можливо, коли він згадав ще дещо. Він запитав Мерехтливу в ночі, чому Даркен Рал хоче вбити і його, тільки тому, що він допомагав Келен або чи була ще й інша причина.

Ша підлетіла ближче і запитала:

— Інша причина? Секрети?

Секрети.

Річард скочив на ноги і голосно скрикнув, приголомшений здогадкою. Не зумівши придушити наступний крик, він здавив голову між зап'ястями.

— Я зрозумів! Добрі духи, я зрозумів!

Секрети.

Річард вирішив тоді, що Мерехтлива в ночі знала про ікло, яке було заховане у Річарда під сорочкою, але вона мала на увазі зовсім інше. Це не мало ніякого відношення до того ікла. Ша запитала його про щось зовсім інше. Вона давала йому перший шанс знайти секретну книгу, яку залишив для нього Барах.

Але було ще занадто рано. Річард ще не був готовий.

Тоді Річард теж провалив випробування Бараха. Тієї ночі, він вперше не пройшов випробування, влаштоване йому Мерехтливою в ночі. Однак, Барах, ймовірно, не міг знати, коли Річард буде готовий. У нього повинен був бути спосіб час від часу перевіряти його. Шота сказала, що тільки тому, що Барах подбав, щоб Річард народився з Даром, ще не значило, що він піде по правильному шляху.

Барах залишив йому свободу дій — і тому Барах повинен був час від часу піддавати перевірці народженого з Даром, щоб з'ясувати, чи навчився той ним користуватися, щоб зробити те, що повинно було здійснитися. Річард задумався, скільки інших подій, які трапилися в його житті, були справою рук Бараха. Зараз він не мав поняття як дізнатися відповідь на це питання.

Він точно знав, що коли Сильфіда сказала, що він не пройшов випробування, ця невдача була, щонайменше, другою невдачею. Випробування Сильфіди було запасним випробуванням, повторним, що дало Річарду можливість навчитися більшому. Після того, як він отримав можливість зрозуміти, ким він є насправді.

Секрети.

Річард відчував, що його голова ось-ось вибухне від сили, вкладеної в це розуміння. Всі переживання, які він коли-небудь відчував, здавалося, тіснилися всередині його єства, наповнювали його хвилюванням і занепокоєнням. Він кинувся на кам'яний настил, схопившись руками за краї отвору так міцно, що на них зблідли суглоби.

— Сильфіда! Вернися! Я знаю, що мав на увазі Барах! Я зрозумів! Сильфідо!

У холодному, сріблястому місячному світлі, всього в декількох дюймах від нього знизу піднялася металева рідина, на поверхні якої став проявлятися бездоганний вигляд Сильфіди. Це було неможливо красива картина, в якій, плавно спотворюючись, відбивалися дерева, гілки яких хиталися від вітру, і його власне обличчя.

Сильфіда повільно посміхнулася.

— Господар, Ви хочете змінити вашу відповідь?

Річарду хотілося цілувати ртутний вигляд.

— Так.

Сильфіда схилила голову на бік.

— Так що ж, Господарю, Ви хочете мені повідомити?

— Мерехтлива в ночі сказала мені це раніше. А зовсім не Шота.

Річард жестикулював, відчайдушно намагаючись висловити все відразу до того, як Сильфіда встигне сказати, що він не пройшов випробування.

— Шота була другою. Першою, хто вимовив ці слова, сказані Барахом, була Мерехтлива в ночі. Саме тоді я вперше їх почув. Ось що Барах хотів мені повідомити — Мерехтливі в ночі.

Несподівано для Річарда, срібляста рука ковзнула навколо його шиї і притягнула його ближче.

— А ще що, Хазяїн? — З натяком прошепотіла Сильфіда.

— Так. За допомогою цього послання Барах хотів змусити мене зрозуміти, що те, що він залишив — залишив саме для мене — заховано серед Мерехтливих в ночі.

Зберігаючи м'який вигин знайомої посмішки, Сильфіда посунувся ближче. Вона буквально вбирала його своїм поглядом. Вперше за весь час, її губи слідували за її словами, її голос перетворився на хриплий шепіт капітуляції.

— Господар, ви пройшли випробування. Я задоволена.

— Отже, початок покладено, — сказав Річард.

У місячному світлі пролунав такий же чистий і милий звук сміху Сильфіди.

— Господар, Ви знаєте, де мешкають Мерехтливі в ночі?

Річард мотнув головою.

— Ні, але Келен трохи рассказувати про них, про їх батьківщину. Келен — це моя дружина. Вона колись подорожувала в тобі і була задоволена, але ти її не пам'ятаєш, тому що її захопили дуже нехороші люди, які сотворили заклинання, що змусило всіх забути її — щось на зразок того, що проробили з тобою. Я намагаюся розшукати її до того, як ті ж самі погані люди зможуть зашкодити всім. У цьому-то й річ. Ось навіщо Барах щось для мене залишив — щось, що повинно мені допомогти досягти успіху.

— Я розумію. Я рада за Вас, Господарю.

— У всякому разі, Келен розповідала мені про місце, де живуть Мерехтливі в ночі. Вона говорила, що там красиво.