Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 84

— Вони різні у всіх трьох копіях.

Сестра Ерміна кивнула, подивившись в книги.

— Ми ніколи не помічали цього раніше в перших двох книгах. Я завжди думала, що вони ідентичні, але це не так.

— Ця річ настільки мала, що неважко зрозуміти, чому ми її пропустили.

Сестра Юлія вказала на книги.

— Це робить всі три книги різними.

— Як ти думаєш, що це означає?

Сестра Юлія схрестила руки.

— Це може тільки означати, що, принаймні, дві з них повинні бути помилковими копіями, але насправді, виходячи з усього того, що ми знаємо, можуть бути помилковими і всі три.

Сестра Ерміна видала сумний подих.

— Таким чином, тепер ми знаємо щось нове, але воно не приносить нам ніякої реальної користі.

Сестра Юлія скоса глянула на Ерміну.

— Його Високоповажність вміє запропонувати речі, які я б ніколи не очікувала, що він зможе знайти. Можливо, він виявить і інші копії, і тоді ми будемо, нарешті, мати засоби, щоб сказати щось напевно.

Покривало на вході різко відсунулося в сторону. Джеган пхнув Ніккі в прохід. Вона спіткнулася і впала до ніг Келен. Очі жінки на мить піднялися, але вона прикинулася, що не бачить Келен прямо перед собою. Це була хитрість, якої вона дотримувалася, з тих пір як Джеган захопив її.

Келен побачила в очах Ніккі гнів. Вона побачила також біль і безмежний відчай.

Келен хотіла обійняти і заспокоїти її, сказати їй, що все буде добре. Але вона не могла цього зробити. І вже точно вона не могла сказати їй, що всі буде добре.

— Що ви виявили? — Запитав Джеган двох Сестер, підійшовши до них ззаду.

Сестра Юлія постукала по одній з книг. Він схилився через її плече, дивлячись униз туди, куди вона вказувала.

— Ось тут, Ваше Превосходительство. Вони — всі три, різні в цьому місці ось тут.

— Яка є правильною?

Обидві сестри подалися трохи назад.

— Ваше Превосходительство, — сказала Сестра Юлія коливним голосом, — ще занадто рано говорити.

— Ми повинні мати інші копії, щоб знати напевно, — випалила Сестра Ерміна.

Джеган затримав на ній на мить свій пильний погляд, а потім, що було нехарактерно для нього, просто байдуже щось пробурчав. Він озирнувся навколо, перевіряючи, що Келен все ще була на стільці, де він сказав їй залишатися. Він побачив також, що Джилліан була на підлозі, а охоронці стежили за всіма ними.

— Продовжуйте вивчати книги, — сказав Джеган Сестрам. — Я йду на ігри Джа-Ла. Слідкуйте за дівчиськом.

Він підштовхнув Ніккі вперед себе, потім схопив Келен, маючи на увазі, що вона теж піде з ними і повинна буде знаходитись біля нього. Келен схопила свій плащ і пішла за ним. Вона була рада, що Джилліан, принаймні, не повинна буде знаходитися в натовпі солдатів, або поруч з Джеганем.

Звичайно, Джеган міг здійснити свій контроль через Сестер і таким чином заподіяти Джилліан біль будь-яким способом, яким тільки побажає, в будь-якому місці, де тільки побажає, в будь-який час, коли тільки забажає.

Накинувши плащ на плечі, Келен зробила схвильованій Джилліан жест рукою, щоб переконати її залишатися на місці. Мідні очі дівчинки подивилися на Келен, коли вона кивнула у відповідь.

Вона боялася залишатися одна. Келен співчувала їй, але не змогла б запропонувати їй ніякого реального захисту, навіть якщо б Джилліан була поруч з нею.

Зовні намету кілька сотень добре озброєних охоронців швидко побудувалися, готові супроводжувати імператора. Такі великі чоловіки в кольчугах, з блискучою зброєю, лякали одним своїм виглядом.

Півдюжини спеціальних охоронців Келен, виглядаючи трохи менш страхітливо, але не менш жорстоко, оточили її. М'ясиста рука Джегана схопила струнку білу руку Ніккі, протягуючи її через проходи, які відкрилися в зімкнутій стіні чоловіків.

Більшість тих чоловіків оцінило Ніккі довгим оцінюючим поглядом. Можливо, вона і була жінкою Джегана, але вони все одно хотіли дивитися на неї.

Тим не менш, вони були обережні, упевнюючись, що імператор не бачить їх косих поглядів. Келен була врятована від тих поглядів, оскільки більшість цих чоловіків не могли бачити її.

Незважаючи на те, що було похмуро, хмари не виглядали досить щільними, щоб загрожувати дощем. Його не було досить давно, і земля перетворилася на курний настил.

У плоскому сірому світлі армійський табір виглядав ще темніше і ще брудніше. Дим від кухарських багать висів у повітрі, в якійсь мірі маскуючи сморід.

Коли вони пройшли через нескінченні, галасливі групи чоловіків і спорядження, Джеган запитав одного зі своїх особистих найбільш надійних охоронців про ігри Джа-Ла.

Ця людина, яка заміщала імператора на різних іграх, які мали місце, починаючи з останнього звіту, дав Джегану короткий опис кожної з команд, про яку той питав.

— Команда Карго? — Запитав Джеган. — Вони добре грали?

Охоронець кивнув.

— Поки вони не переможені. Їх перевага вчора, однак, не було настільки ж великою, як раніше.

Сталева посмішка Джегана була холодна, як небо.

— Сподіваюся, вони сьогодні переможуть. З усіх команд, що прийшли кинути мені виклик, я сподіваюся, що моя команда розтрощить саме їх.

Охоронець махнув рукою вліво.

— Вони грають сьогодні — он там. Це їх заключна гра. Судячи з того, як досі проходили матчі, якщо вони переможуть сьогодні, тоді вони стануть недосяжні для всіх команд по очках, і Ваше бажання збудеться, Ваше Превосходительство. В іншому випадку повинні будуть відбутися ігри на виліт. Але ваша команда буде грати з ними, якщо вони переможуть в цьому матчі.

Коли вони пішли далі, очолювані Джеганем, розмовляючим зі своїм охоронцем, Ніккі мигцем глянула назад через плече на Келен. Келен знала, що вона думала про ту людину, про яку вона розповіла їй. Келен відчула хвилю неспокою.

Взявши курс через хаос табору в напрямку, вказаному охоронцем, прокладаючи собі дорогу через щільно спресовані юрби чоловіків, вони наближалися до поля Джа-Ла, і Келен вже чула солдатів, на відстані вітаючих і вигукуючих гасла на підтримку їхньої улюбленої команди.

Навіть перебуваючи на віддалі, і не маючи шансу бачити дію, чоловіки чекали повідомлень про рахунок, який передавали до них.

Глядачів було набагато більше, ніж Келен бачила на попередніх іграх. Очевидно, змагання було важливим, і хвилювання натовпу наростало.

Коли оглушливий рев раптово посилився, вона зрозуміла, що одна з команд збільшила рахунок. Чоловіки притиснулися ще ближче, штовхаючи один одного, намагаючись почути, яка з команд забила.

Коли охоронці почали викрикувати накази і розштовхувати чоловіків, щільна маса солдатів озирнулася назад і потім неохоче розсунулася, щоб пропустити процесію імператора.

Слідуючи за клином великих охоронців, звільняючих дорогу, вони нарешті дісталися до спеціально розчищеної для імператора зони поруч з полем. Частина охоронців Джегана, просунувшись вперед, сформувала стіну з кожної сторони, щоб утримувати людей на місці.

Крізь натовп глядачів Келен змогла розгледіти фігури чоловіків, що бігали по полю. Через рев і крики натовпу вона насилу чула власні думки. Вона вловила швидкі проблиски червоної фарби.

Через щільну масу солдатів, що спостерігають гру, і стіну королівських охоронців з кожної сторони, не кажучи вже про бика-імператора перед нею, який був оточений величезними охоронцями, було дуже важко побачити що-небудь, крім обривків подій на полі.

Коли якась команда в черговий раз забила гол, натовп вибухнув диким криком. Рев струсонув землю під ногами Келен.

Через маленькі просвіти між охоронцями, вона побачила особливість пробігаючої гри. По всьомуму периметру поля перед глядачами стояли чоловіки на рівних відстанях з розставленими ногами і заведеними за спину руками. Ні на одному з них не було сорочки, очевидно, щоб продемонструвати їх потужні торси.

Келен не часто зустрічалися чоловіки, подібні цим. Кожен з них був величезний. Всі вони були немов статуї, вилиті з одного шматка заліза і викувані із злитків розпеченої добіла сталі.