Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 88

Перший вже знову був на ногах. Той, який отримав ланцюгом по обличчю, все ще корчився на землі. Інший віддихувався, притискаючи рукою посередині живота, перекотився на ноги і жадав помсти. Четвертий і п'ятий зайшли з обох сторін.

Двом вже битим не терпілося приєднатися до бійки. І ось вже вчотирьох вони накинулися одночасно. Занадто багато рук одночасно намагалися схопити ланцюг Річарда, щоб йому вдалося перешкодити піймати його.

Коли він спробував відкинути ланцюг подалі від їх досяжності, один з них стрибнув і зумів міцно вхопитися за ланцюг обома руками.

Річард крутанувся і своєю ногою підкосив одного з решти за ноги. Той з силою гепнувсявся на плече. Двоє інших схопилися за ланцюг і, рикнув від надзвичайної натуги, смикнули її назад. Послаблений ланцюг миттєво туго натягнувся.

Відчувши раптовий поштовх і не дозволяючи себе розірвати, Річард кинувся вперед, перекидаючись тілом. Біль від задухи в горлі була настільки жорстокою, що з секунду він думав, що залізний нашийник зламав його трахею.

Скориставшись заминкою Річарда, поки він боровся з власним почуттям паніки, один з нападників вдаривв його по ребрах. Йому здалося, що від удару зламалося ребро. Річард спробував подалі відкотитися від них, але вони знову смикнули ланцюг з іншого боку, вивертаючи нашийник на іншу сторону. Залізо обпалювало, встромилася в шкіру.

Охоронці залишалися неподалік, спостерігаючи за ними. Вони ніяк не прагнули втрутитися. Зрештою, вони були на боці команди імператора.

Коли ланцюг уже туго натягнулася, Річард схопився за неї, став на коліна і спробував стримати натяг і не дати нападникам переламати ланцюгом і нашийником його шию. Троє з них потужно потягнули. Їм вдалося повалити Річарда на спину.

На його обличчя спрямувався чобіт. Річард ухилив голову якраз вчасно. Полетів пил і бруд. Кулаки і чоботи кинулися до нього з усіх боків.

Утримуючи ланцюг однією рукою, Річард скористався іншою, щоб врізати одному з них. Він блокував удар від іншого і ліктем тицьнув у стегно третьому, на якусь мить змушуючи його опуститися на коліно.

І все ж, з якою б швидкістю він не відбивав їх удари, вони продовжували сипатися градом. Оскільки нападники не послаблювали натяг ланцюга, у нього не було достатньої маневреності, та й він не міг наважитися випустити ланцюг зовсім.

Річард цілком занурив себе в оборону присідаючи, захищаючи себе посередині, залишаючи себе настільки найменшою мішенню, наскільки він міг, намагаючись отримати максимальне управління ланцюгом, наскільки він міг.

Один з них заносить руку і спрямовує її в удар. Річард відпускає ланцюг і використовує ліве передпліччя, щоб відхилити удар. У той же самий час він проникає всередину області захисту людини і таранить ліктем в щелепу нападника і проламує силою його кістку. Людина відсахується назад.

Тепер, маючи послаблення в ланцюзі, Річард ухилився від удару і штовхнув збоку в коліно людини.

Удар був досить нищівним, щоб змусити того заволати від болю і щоб той почав шкандибати назад в спробі уникнути небезпеки, але Річард миттєво скористався можливістю пнути іншого в бік коліном, щоб потім підкосити його ногою.

Як тільки той повалився, впавши на землю, Річард заїхав своїм коліном в обличчя людини.

Коли налетів інший удар, Річард ухилився вліво і схопив зап'ястя людини. Залізною хваткою утримуючи зап'ястя, він сильно вдарив ребром своєї лівої руки в задню частину ліктя людини. Суглоб хруснув. Людина закричала, коли потягнула геть свою переламану руку.

Налітав інший удар. Річард відхилив його в сторону повз свого обличчя, і коли той заніс швидкий удар іншою рукою, Річард відігнув руку в протилежному напрямку поверх іншої руки нападника.

Схрестивши руки людини і передавлюючи в ліктях, щоб не дати ані найменшого шансу на вивільнення, Річард використав вигнуті руки, як важелі, і перекинув громилу.

Навіть незважаючи на ці перемоги, що вже були на його рахунку, йому все ж було важко відбиватися, адже ланцюг сильно сковував його рухи. І, тим не менше, він розумів, що, незважаючи на труднощі, йому не залишається нічого іншого, як вирішувати, що йому потрібно робити, а чого ні.

Була і ще одна невдача для Річарда в боротьбі з чоловіками — він не насмілювався скористатися тими прийомами, які йому не терпілося застосувати.

Якщо він вб'є хоч когось із цих гравців імператора, то, найбільш ймовірно, це послужить виправданням Джегану винести рішення про страту, нібито за вбивство його гравців.

Звичайно, Джеган навряд чи потребував виправдання, якщо йому захочеться йогостратити, але команда Річарда встигла прославитися і якби Річард був страчений, то солдати в таборі почали б підозрювати, що Джеган зробив це, оскільки знав, що його команда не зможе перемогти команду Річарда.

Річард, звичайно, сумнівався, що Джеган особливо турбувався з цього приводу, але вбивство довелося б йому пояснювати.

Якби ключовий коммандера Карго був мертвий, то Джегану не довелося б турбуватися з приводу програшу Ніккі. Команда Джегана була грізною, і мала вельми хороші шанси на перемогу, але без Річарда, як ключового, без всяких сумнівів, команда імператора виявиться переможцем.

У той же час, Джеган міг і не обтяжувати себе турботою про страту Річарда. Гравців його команди переповнювала рішучість і самим справитися з цим завданням. Вони б не зазнали ніякого покарання, убий вони в бійці Річарда.

Будь-хто, якою б владою він не був наділений, за винятком коммандера Карга, хоча мабуть навіть і він теж, подумав Річард — ніхто не посміє роздути проблему через те, що полонений був убитий в якійсь бійці.

Постійно хтось помирав у таборі під час бійок. Такі поєдинки були досить рядовою подією і, наскільки знав Річард, за це рідко несли покарання. Ця подія була б видано всього лише, як спір, який погано закінчився.

Але, тим не менш, найстрашніше полягало в тому, що якщо Річарда уб'ють, то тоді у Келен не залишиться жодного шансу. Вона б назавжди залишить у владі заклинання Вогняного Ланцюга, і жила б, як привид свого минулого.

Лише ця думка наповнила бій Річарда люттю, нехай навіть він був обтяжений обмеженням не зробити вбивства. Стримувати удари було зовсім нелегко при такому напруженні битви за своє власне життя, і Річарду діставалося майже така кількість ударів, яку і він, в свою чергу, наносив.

Коли один з нападників знову замахнувся, Річард схопив того за руку. Крякнувши від зусиль, він пірнув під витягнуту руку, вивернув її навколо, і через сальто повалив ворога на землю.

Оскільки і сам Річард повалився на землю, він згріб по довжині ланцюг і крутанулся, хльоснувши ним по обличчю одного з них. Пролунав огидний звук ударустали об плоть і кістку. В цей момент хтосьінший досить сильно штовхнув Річарда і вибив повітря з його легень.

Удари, які отримував Річард, прибили його до землі. Миті, що пройшли з моменту початку битви, здавалися годинами. Його люті спроби захищатися слабшали.

Якраз в той момент, коли один з них знову кинувся на нього, його несподівано відсмикнуло назад.

Джонрок закинув петлю зі свого ланцюга на шию людини. Оскільки той чіплявся за ланцюг і щосили намагався набрати повітря, Джонрок тягнув його подалі від Річарда. Шалено махаючи кулаками і ногами і молотячи ланцюгом, Джонрок допомагав Річарду відігнати чоловіків.

У темряві з'явився ще хтось, хто вивергав гнівні погрози, пробігаючи через кільце охоронців. Річард був настільки зайнятий боротьбою, намагаючись ухилитися від шквалу кулаків, що не помітив, хто це був.

І тут раптом нова людина схопила одного з нападників за волосся і жбурнула його геть. У світлі сусідніх факелів Річард розгледів лускате татуювання.

Коммандер Карго кричав, що всі п'ятеро боягузи і погрожував стратити їх. Він штурхав їх і розсипався наказами забиратися з території його команди.

Всі п'ятеро схопилися на ноги і різко розчинилися в ночі. Все раптово закінчилося. Річард залишився лежати в багнюці, навіть не намагаючись піднятися.