Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі - Страница 91

Закінчуючи останні штрихи їх войовничого червоного забарвлення, Річард намагався не дозволити людям помітити, наскільки болючими були його рани в дійсності. Він не хотів, щоб щось відволікало їх від майбутньої битви.

Його кісточка пульсувала, ліве плече було запаленим, а ті удари, які дісталися йому по голові, як і раніше віддавалися болем у м'язах шиї. Після короткої, але запеклої боротьби йому не вдалося гарненько виспатися. І все ж, наскільки він міг судити, всі кістки були цілі.

Він подумки відсторонився від болю і втоми. Він не повинен звертати уваги на удари або втому. Він повинен виконати завдання. І головне, успішно завершити задумане. Якщо він зазнає невдачі, то щоб виспатися у нього буде в запасі вся вічність.

— Сьогодні наш шанс влаштувати собі тріумф, — сказав Джонрок.

Річард, вхопивши підборіддя Джонрока, відвів його голову трохи вбік, щоб на нього потрапляло побільше проникаючого тьмяного світла. Але не зронив ні слова.

Він нахилився вбік і вмочив палець у відро з червоною фарбою і домалював ще один символ сили над іншим вже намальованим, щоб підстрахуватися. Йому було шкода, що він не знає символу «здорового глузду», тоді б він зміг розфарбувати ним всю голову Джонрока.

— Хіба ти не поділяєш цієї думки, Рубен? — Наполягав Джонрок. — Нашої можливості восторжествувати сьогодні?

Всі інші перетворилися на слух, чекаючи відповіді Річарда.

— Ти добре її знаєш, Джонрок. Викинь цю дурницю з голови.

Річард перервався з розфарбуванням Джонрока і обвів червоним від свіжої фарби пальцем навколо, ніби пройшовшись по всіх очах, звернених на нього.

— Ви всі чудово це знаєте, — принаймні — повинні. Забудьте думати про славу. Гравці команди імператора зараз не в роздумах про славу — вони думають, як вбити вас. Ви розумієте це? Вони хочуть убити вас! Інакше уб'ють їх. Сьогодні той день, коли нам доведеться боротися, щоб залишитися в живих. Саме цього торжества я бажаю: життя! І цього торжества бажаю кожному з вас. Я хочу, щоб ви жили.

Джонрок скривив обличчя, висловлюючи недовіру.

— Але Рубен, після того, як ті гравці спробували настукати тобі по голові вчора ввечері, ти повинен прагнути зрівняти рахунок.

Всі чоловіки були в курсі нападу. Джонрок вже розповів їм про це — про те, як їх ключовий абсолютно один відбивався від п'ятьох громил.

Річард не став встрявати під час його похвальби, але не дав продовжити розповідь, де мова пішла про те, скількох він перекалічив. Він хотів, щоб вони турбувалися про свої шиї, а не дивувались тому, що він не віддав кінці.

— Так, я хочу перемогти, — затвердив Річард, — Але не для слави, або зведення рахунків. Я — полонений. Мене доставили сюди, щоб грати. Якщо ми виграємо, я залишуся в живих — ось і все. Ось і все, що важливо: вижити. Гравці Джа-Ла — що бранці, що солдати, у всі часи гинули під час гри — в цьому сенсі ми рівні. Єдина варта частина торжества перемог у цих іграх стосується виживання.

Деякі з полонених розуміюче кивнули.

— Невже тебе лише злегка турбує питання поразки команди імператора? — Запитав Брюс, його лівофланговий нападник. — Побити команду імператора може виявитися зовсім неправильною річчю. Врешті решт, вони представляють міць Імперського Ордена, а заодно і імператора. Їх поразка може бути сприйнята, як гординя і зарозумілість, більш того — як блюзнірство.

Всі очі кинулися на Річарда.

Річард зустрів пильний погляд чоловіка.

— Я думаю, що у вченні Ордена всі рівні.

Брюс на хвилину відвів погляд. Нарешті, посмішка осяяла його обличчя.

— Очко на твій рахунок, Рубен. Вони — такі ж люди, як і ми. Вважаю, тоді нам слід перемогти, так.

— Я теж так вважаю, — закінчив Річард.

Після цього, чому їх теж навчив Річард, всі, як один, дружно і ствердно рикнули гортанним коротким кличем, що піднімає дух команди. Маленька деталь, але здорово об'єднує чоловіків, змушує їх відчути, що, незважаючи на те, що всі вони різні особистості, у них у всіх одна спільна мета.

— Отже, — продовжив Річард, — Ми не бачили, як грає команда імператора, а тому не можемо знати їх тактики, хоча вони стежили за нашою грою. З іншого боку, можу сказати, що команди зазвичай не міняють способу гри, значить, вони будуть очікувати, що ми будемо вести гру так само, як і раніше, так, як вони визначили по наших минулих іграх. Це одна з наших переваг.

Керуйтеся новим значенням кожного сигналу, що ми змінили. Не відступайте до старих трактувань знаків, інакше це погубить нас. Нова тактика — наш класний шанс збити їх з пантелику. Сконцентруйтеся на своїй ролі в цій тактиці. Це те, що принесе нам очки.

Не забувайте і про те, що ті люди, крім бажання перемогти, збираються покалічити нас. Команди, з якими ми грали раніше, були в курсі, що на кожне одне заподіяне нам, ми відплачували двома.

З цими ж все по-іншому. Їм чудово відомо: якщо вони програють — їх стратять, точно так само, як останню команду імператора, коли та програла. У них немає жодного стимулу грати чисто. Вони будуть використовувати будь-який привід відірвати нам голови. У мене немає сумнівів, що вони мають намір виводити з гри наших гравців, так що будьте готові до цього.

— Вони спробують завалити тебе першого, — кинув Брюс. — Ти ключовий. Ти той, кого вони хочуть зупинити. Вони навіть намагалися позбавитися від тебе вчора ввечері, щоб ти не зміг вийти на поле Джа-Лa.

— Все це вірно, але, як у ключового, у мене, принаймні, є ти і Джонрок, щоб захищатися. Більшість з вас не має якогось іншого захисту, крім свого розуму і свого досвіду і майстерності.

Мені думається, що перше, що вони зроблять — рушать на одного з вас, тому ні на секунду не присипляйте пильність. Тримайте один одного під спостереженням і, в разі необхідності, приходьте на допомогу.

Вдалині Річард міг чути ритмічний спів незліченних солдатів, які чекали на початок змагання. Здається, співав весь табір.

Річард підозрював, що кожна людина, не зайнятий роботами на будівництві схилу, навіть якщо не протиснеться, щоб своїми очима бачити хід змагання, ймовірно, буде чекати переданих коментарів.

Багато більше звичайного людей могли тепер подивитися цю гру — імператор направив робочі бригади готувати будівельний матеріал, так чи інакше, необхідний для зведення схилу — і вони викопали в землі великий котлован на території Рівнини Азеріта.

Нове велике поле Джа-Ла мало пологі схили по краях, що дозволило розмістити набагато більшу кількість глядачів, ніж будь-коли раніше.

У Річарда були думки, що їх гра з командою імператора відбудеться після полудня, який власне вже і настав, але день наближався до кінця, а інші команди ще продовжували свої змагання в чемпіонаті. Ігри, врешті решт, були просто видовищем для солдатів.

Нове поле Джа-Лa імператор розташував прямо біля основи плато Народного Палацу, демонструючи тим самим, що Орден тут влаштувався і це його територія.

Річард окинув поглядом навколишнє похмуре середовище, яке відливало сірим металом. Остання промінь фіолетового заходу згас. Схоже, передбачається темна ніч.

Річард не розраховував, що гра може початися в таку пізню годину, але ніч йому прекрасно підігравала. Фактично, це був один з несподіваних хороших поворотів фортуни в наявності тих значних перешкод, що лежали перед ним.

Він скористається темрявою. Як лісовий провідник. Йому частенько доводилося блукати по лісових стежках, освітленим тільки світлом місяця і зірок. А деколи світили тільки зірки. Річарду було зручно в темряві. Він мав здатність спостерігати не тільки очима.

З одного боку здавалося, що лише кілька днів тому він був серед тих дерев, хоча з іншого — ніби вічність назад, немов в іншому житті. За плечима був довгий шлях від Хартлендських лісів. Довга дорога від миру і безпеки, в яких він знаходився тоді.

Довгий шлях з тієї пори, коли його улюблена відповідала йому взаємністю.