Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 114

ність. За декілька днів до смерті спалив рукопис 2-го тому «Мерт-

вих душ». Творчість Гоголя мала великий вплив на українську

літературу, насамперед на творчість Г. Квітки-Основ'яненка,

Є. Гребінки і Т. Шевченка. В Україні установлені пам'ятники Го-

голю в Миргороді, Ніжині, Полтаві, в селах Великі Сорочинці, Го-

голеве, Диканька, Шишаки.

96Мокрицький

Аполлон

Миколайович

(1810-1870)

—

укра-

їнський і російський живописець. У 1830 році закінчив Ніжинську

гімназію вищих наук, був вільним слухачем Петербурзької ака-

демії художеств, з 1849 року — її академік. Учень О. Венеціано-

ва і К. Брюллова. З 1840 року працював в Україні, пізніше — в

йтали. З 1851 року — професор Московського училища живопи-

су, скульптури та архітектури. Брав участь у викупі Т. Шевчен-

ка з кріпацтва.

97Ширяєв Василь Григорович (1795-р.с. невід.) — російсь-

кий художник. Походив із кріпаків. Був одним із відомих на той

час майстрів декоративного живопису в Петербурзі. Виконував

внутрішні розписи в приватних і громадських спорудах. Поміщик

П. Енгельгардт у 1832 році законтрактував свого кріпака Т. Шев-

595

ченка на чотири роки до Ширяєва для навчання, щоб мати свого

дворового маляра. У 1836 році Шевченко разом з іншими учнями

Ширяєва брав участь у розписах Великого, Александринського

та Михайлівського театрів у Петербурзі.

98Гребінка Євген Павлович (1812-1848) — український і ро-

сійський письменник. Закінчив Ніжинську гімназію вищих наук

(1831). З 1834 року жив у Петербурзі, викладав російську мову

та літературу у військово-навчальних закладах. У 1836 році по-

знайомився з Т. Шевченком, сприяв його викупу з кріпосної не-

волі, допоміг видати «Кобзар» (1840). Друкуватися почав у 1831

році. У 1834 році в Петербурзі вийшла його збірка байок «Мало-

российские

приказки», в яких показано соціальну несправедли-

вість, поміщицьке свавілля, бюрократизм чиновників. Писав лі-

ричні вірші українською і російською мовами. Деякі вірші стали

популярними піснями. У прозі російською мовою зображував

українське життя

(«Рассказы

пирятинца»,

1837; «Нежинский

полковник Золотаренко», 1842; «Чайковский», 1843).

99Григорович Василь

Іванович

(1786-1865)

—

російський

історик мистецтва, українець. У 1803 році закінчив Київську ака-

демію. З 1824 року брав активну участь у роботі Товариства зао-

хочення художників,

у 1829-1854 роках був його секретарем.

У 1829-1859 роках — конференц-секретар

Петербурзької ака-

демії художеств. З 1839 року — дійсний член Російської акаде-

мії, з 1841 року — почесний член Петербурзької академії наук.

Сприяв розвитку художньої освіти в Україні, допомагав молодим

українським художникам, які вчилися в Петербурзі. Брав актив-

ну участь у звільненні від кріпацтва Т. Шевченка, який присвя-

тив йому поему «Гайдамаки».

100Венеціанов Олексій

Гаврилович (1780-1847)

—

російсь-

кий живописець і графік, академік Петербурзької академії худо-

жеств (з 1811). Син грека і українки. Живопису вчився у В. Бо-

ровиковського. Один з

основоположників російського

жанрового

живопису. У 1824 році заснував у селі Сафонково Тверської гу-

бернії приватну школу художників. Брав активну участь у виз-

воленні Т. Шевченка з кріпацтва. Серед учнів Венеціанова укра-

їнські художники Євграф Крендовський і Аполлон Мокрицький.

Твори: «На ниві. Весна», «На жнивах. Літо» (80-ті роки), «Женці»

596

(1825) та інші, портрети. У 1826 році виконав розписи для церкви

Харківського університету.

101Вієльгорський Михайло Юрійович (1788-1856) — російсь-

кий композитор, граф. Сприяв організації лотереї, на кошти якої

було викуплено з кріпацтва Т. Шевченка. Автор опери «Цигани»

(1838), вокальної й інструментальної музики.

102Мазепа Іван Степанович (близько 1639-1709) — видатний

політичний діяч України, гетьман. Народився в селі Мазепин-

ці поблизу Білої Церкви в родині українського шляхтича. Освіту

здобув у Києво-Могилянській колегії та у Варшавській єзуїтській

школі. Свої знання удосконалював в університетських центрах

Західної Європи. Знав польську, російську, латинську, італійську,

німецьку і татарську мови. Був пристрасним бібліофілом, мав ба-

гату бібліотеку. Служив при дворі польського короля Яна II Кази-

мира, був генеральним писарем у гетьмана Правобережної Укра-

їни Петра Дорошенка, служив у гетьмана Лівобережної України

Івана Самойловича. З 1687 року — гетьман України. Його правлін-

ня тривало 21 рік. 9 листопада 1708 року Мазепа уклав договір зі

шведським королем Карлом XII. Договір передбачав політичний

статус України як незалежної держави під протекторатом Шве-

ції. Але поразка 8 липня 1709 року шведсько-українського війська

під Полтавою не дозволила українцям збудувати свою державу.

Карл XII та Мазепа зі своїм оточенням відступили до Туреччини.

2 жовтня 1709 року Мазепа помер у селі Варниці поблизу міста

Бендери (Молдова). Його поховали у кафедральній церкві Свято-

го Юрія у місті Галаці (Румунія). 23 жовтня 1999 року прах геть-

мана перепоховали у Батурині (Україна). Особа Мазепи надиха-

ла до творчості поетів: Джорджа Байрона, Віктора Гюґо, Кіндрата

Рилєєва, Олександра Пушкіна, Богдана Залеського, Бертольда

Брехта. Композитори Франц Ліст і Петро Чайковський присвяти-

ли йому музичні твори, а художники Орас Верне, Теодор Жеріко,

Ежен Делякруа написали картини, присвячені гетьману.

103Пантеон — храм у стародавньому Римі, присвячений усім

богам. Нині пантеоном називають місце поховання видатних лю-

дей країни — державних діячів, письменників, вчених, філософів

тощо. Пантеоном у Парижі слугує церква Сент-Женевьєв, збудо-

вана у 1755-1789 роках архітектором Ж.Ж. Суфло.

597

104Маркович Опанас Васильович (1822-1867)

— українсь-

кий фольклорист, етнограф і громадський діяч. Походив із відо-

мого козацького роду. У 1846 році закінчив історико-філологічний

факультет Київського університету. За участь у Кирило-Мефо-

діївському товаристві у червні 1847 року був висланий до міста

Орла під нагляд поліції. У 1851 році з дружиною М.О. Вілінською

(Марко Вовчок) повернувся в Україну. Зібрав велику кількість

фольклорних і етнографічних матеріалів, які розглядав як важ-

ливий засіб пізнання історії, інтересів і прагнень українського на-

роду. Значну частину зібраних матеріалів опублікував у збірни-

ках А.Метлинського, П.Куліша, В.Антоновича, М.Драгоманова та

інших. Головна праця — «Українські прислів'я, приказки і таке

інше» (1864).

105Кирило-Мефодіївське товариство

— таємна політична

національно-патріотична організація (грудень 1845 — березень

1847, Київ). Засновники: В. Білозерський, М. Гулак, М. Костома-

ров. Згодом до них приєдналися 9 осіб, серед них Т. Шевченко і

П. Куліш. Зв'язки з товариством підтримували ще близько 100

чоловік. Товариство ставило головною метою досягнення держав-

ної незалежності України у федеративному союзі таких само не-

залежних слов'янських держав. Члени товариства виступали за

повалення самодержавства та ліквідацію кріпацтва в Російській

імперії. Заарештовані царською владою усі 12 членів товариства

були покарані засланням у різні місця імперії. Т.Г. Шевченко був

засланий солдатом до Орської фортеці з царською резолюцією