Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 96

німецькому (1916-1918) фронтах. У складі Російського

експедиційного корпусу брав участь у боях під Марме-

лоном, Сілері і Брімоном (Франція). У квітні 1917 року

біля форту Брімон був поранений у руку. Із січня 1918

року воював у складі Іноземного легіону французької

армії. За бої в Пікардії був тричі нагороджений фран-

цузьким військовим орденом Круа де Гер з мечами.

У жовтні 1919 року повернувся в Росію.

Мануільський Дмитро Захарович (1883, с. Свя-

тець, тепер с. Мануільське Хмельницької області —

1959, Київ) — радянський партійний і державний діяч,

академік. У 1907-1917 роках з перервою (1912-1913)

був на еміграції у Франції, де 1911 року закінчив юри-

дичний факультет Сорбонни.

Маркаде Валентина, дівоче прізвище Васютинсь-

ка (1910, Одеса — 1995, Париж) — український і фран-

цузький мистецтвознавець. Була професором Націо-

нального інституту східних мов і цивілізацій в Парижі.

Походить із давнього українського дворянського роду

Мазеп-Васютинських. Батьки емігрували з Украї-

ни 1919 року. Здобула ґрунтовну гуманітарну освіту

і стала одним з найвидатніших істориків українсько-

го мистецтва. Серед її творів: «Українське мистецт-

во ХХ століття і Західна Європа», «Український вне-

сок до авангардного мистецтва початку ХХ століття»,

«Історія українського мистецтва» (видано французь-

кою мовою в Лозанні, 1990).

Маркевич Ігор Борисович (1912, Київ — 1983, Па-

522

риж) — французький диригент, піаніст і композитор

українського походження. З 1913 року жив за кордоном.

Марко Вовчок, псевдонім Вілінської Марії Олексан-

дрівни (1833, с. Єкатерининське Орловської губернії —

1907, х. Долинський, тепер у межах міста Нальчика,

Північний Кавказ) — письменниця, автор французьких

оповідань, перекладачка творів Жуля Верна та багатьох

інших французьких письменників. У 1859 році виїхала

за кордон. З 1860 року оселилася в Парижі, де жила до

повернення на батьківщину у лютому 1867 року.

Матюшенко Панас Миколайович (1879, с. Дергачі,

тепер місто Харківської області — 1907, Севастополь) —

один із керівників повстання на броненосці «Потьомкін»

у 1905 році. Після поразки повстання емігрував. Жив у

Румунії, Швейцарії, Америці, Франції (1907, Париж).

Махно Нестор Іванович (1888, с. Гуляй-Поле, те-

пер місто Гуляйполе Запорізької області — 1934,

Париж) — провідник повсталого революційного се-

лянства півдня України в роки революції та Грома-

дянської війни. У 1921 році емігрував. З 1926 року жив

у Парижі. Урна з прахом Махна замурована в стіні ко-

лумбарію паризького кладовища Пер-Лашез.

Мацієвич Левко Макарович (1877, с. Олександрів-

ка, тепер Кіровоградської області — 1910, Петер-

бурґ) — громадсько-політичний діяч, корабельний

інженер і авіаконструктор, перший український льот-

чик, винахідник. У березні — вересні 1910 року вивчав

авіаційну справу у Франції.

Меллер Вадим Георгійович (1884, Петербурґ —

1962, Київ) — художник театру. У 1912-1914 роках на-

вчався у «Вільних майстернях» у Парижі.

523

Мережковський Дмитро Сергійович (1865, Петер-

бурґ — 1941, Париж) — письменник, критик, перекла-

дач. У 1906-1914 та 1917-1941 роках жив і працював у

Парижі.

Мечников Ілля Ілліч (1845, с. Іванівка, тепер Хар-

ківської області — 1916, Париж) — український і

французький біолог, один із основоположників еволю-

ційної ембріології, порівняльної анатомії і мікробіоло-

гії. У 1887 році на запрошення Луї Пастера переїхав до

Парижа, де при Пастерівському інституті організував

лабораторію, якою керував до кінця життя. У 1908 році

йому було присуджено Нобелівську премію з фізіоло-

гії і медицини.

Мітковіцер Петро Веніамінович (1888 — 1942) —

скульптор. У 1910-1911 роках працював у О.Родена в

Парижі, брав участь у виставках Весняного салону в

Парижі. Повернувся в Україну в 1912 році.

Мишуга Олександр Пилипович, псевдонім Філіп-

пі-Мишуга (1853, с. Новий Витків, тепер Львівської

області — 1922, Фрайбурґ, Німеччина, похований у

Новому Виткові) — співак (тенор), педагог. У 90-х ро-

ках виступав у Паризькій опері.

Мороз Михайло (1904, Західна Україна — невідомо) —

живописець. Навчався в Парижі. З 1949 року жив у США.

Музика Ярослава Львівна (1898, с. Залісці, тепер

Тернопільської області — 1973, Львів) — живописець

і графік. Художню освіту здобула в Парижі (1935). Ви-

конала композицію на склі «Анна Ярославна».

Муравйов-Апостол Матвій Іванович (1793, Пе-

тербурґ — 1886, Москва) — декабрист. До літа 1809

року виховувався разом з братом Сергієм у Парижі в

524

пансіоні Хікса. Учасник повстання Чернігівського пол-

ку(1826).

Муравйов-Апостол Сергій Іванович (1795, Петер-

бурґ — 1826, там же) — декабрист. До літа 1809 року

виховувався разом з братом Матвієм у Парижі в пан-

сіоні Хікса. Керівник повстання Чернігівського полку.

Засуджений до страти через повішання і страчений

на кронверку Петропавловської фортеці в Петербур-

зі(1826).

Мурашко Олександр Олександрович (1875, Київ —

1919, там же) — живописець і педагог, громадський діяч.

У 1902-1904 роках удосконалював майстерність в Пари-

жі. З 1913 року викладав у власній студії, з 1917 року —

в Українській академії мистецтв (обидві в Києві).

Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна (1884,

Лодзь, Польща — 1937) — графік. Художню освіту здо-

була в Петербурзі, Мюнхені, Парижі. Репресована ра-

дянською владою.

Некрасов Віктор Платонович (1911, Київ — 1987,

Париж) — письменник. Автор повісті «В окопах Сталін-

ґрада» (1946), яка перекладена на 36 мов. У 1974 році

емігрував. Жив у Парижі, багато подорожував, читав

лекції, працював на радіостанції «Свобода». Похований

на кладовищі в Сен-Женевьєв-де-Буа під Парижем.

Нілус Петро Олександрович (1869, Поділля — 1943,

Париж) — живописець. З 1920 року жив за кордоном,

зокрема в Парижі. Малював невеликі за розміром жан-

рові картини.

Омелянович-Павленко Михайло Володимирович

(1878, Тифліс, тепер Тбілісі, Грузія — 1952, Париж) —

військовий і державний діяч Української Народної Ре-

525

спубліки (УНР). Генерал-полковник армії УНР. З груд-

ня 1919 року командувач армією УНР. У 1944-1948 ро-

ках військовий міністр уряду УНР в екзилі. Помер

у Парижі, де і похований.

Омельченко Петро (1894, Хорол, Полтавщина —

1952, Париж) — графік. З 1928 року жив у Парижі.

Орлик Григор (1702, Батурин, Чернігівщина —

1759, смертельно поранений у битві під Мінденом,

Німеччина, місце поховання невідоме) — керманич

першої української політичної еміграції. З 1729 року

почав службу у французького короля Людовіка ХУ,

виконував його таємні дипломатичні доручення. Вся

діяльність Орлика була спрямована на те, щоб ви-

користати вплив Франції на визволення України від

ярма Росії. Генерал-поручик Григор Орлик став На-

ціональним героєм Франції.

Орловський Володимир Донатович (1842, Київ —