Диво - Стіл Даніела - Страница 22

— Вам щось наснилося, — запевнив він її.

Стюардеса запитала Меггі, що вона хоче на сніданок, і Меггі усміхнулась від думки, якою розпещеною вона стала. Вона обернулася до Квінна з посмішкою.

— Загалом, я звикла їсти на сніданок яєчню з ковбасою.

— Не спокушай мене сніданком, краще вечерею, — посміхнувся він.

— Слушне рішення, — погодилась вона, коли стюардеса подала їй капучино, зварене саме так, як вона любила. Команда «Моллі Б» була просто неймовірною. Треба буде знову призвичаюватись до буденного життя, коли Квінн поїде. А втім, їй бракуватиме людини, а не розкішних сніданків.

Квінн уже почав набирати команду на свій «Нічний політ». Серед матросів був один італієць, двоє французів, решта семеро — британці. Капітаном він запросив до себе Джона Барклі, капітана з «Вікторі», після листа, якого він отримав від нього у квітні, де той запитував, чи не має містер Томпсон місця для нього. Барклі з цікавістю спостерігав за будівництвом «Нічного польоту». Квінн запропонував йому місце капітана по факсу, підтвердивши запрошення телефонним дзвінком. Капітан мав прибути до Амстердама з усією командою безпосередньо перед вересневими випробуваннями. Він домовився з усіма заздалегідь.

Весь час Меггі сиділа поряд із Квінном біля штурвала «Моллі Б», вони спустилися на палубу лише о третій, щоб він вчасно міг зустрітись із повіреним. І, перш ніж зійти на берег, вони домовились провести наступну ніч на її борту. Що більше часу вона проводила з ним, то важче їй буде проводжати його на початку жовтня. Він збирався повернутись до Сан-Франциско востаннє після випробувань, а потім уже від’їхати назавжди. Але вона не дозволяла собі думати про це й пообіцяла йому, що не плакатиме, коли він їхатиме, тож мала намір дотримати своєї обіцянки, як би важко й болісно не було їй прощатися з ним назавжди. Квінн був тим подарунком долі, який неждано ввійшов у її життя, а коли цей дар доля в неї забере (а вона знала, що так воно й станеться), вона хотіла залишитися вдячною й чемною. Це було єдине, про що Квінн просив її, і вона була винна йому саме це або, принаймні, відчувала, що винна. Здавалося, така була її доля — втрачати тих, кого любила, відпускаючи їх зі свого життя, хоча й платила за це дуже високу ціну.

— З тобою все гаразд? — тихо спитав її Квінн, коли один із членів команди віз їх додому, і вона кивнула. — Ти така мовчазна. — Він відчував: її мовчання щось означає, і так воно й було, але вона не збиралася ділитись із ним своїми думками про його від’їзд.

— М-м… — тільки й промовила вона з посмішкою. — А як ти?

— У мене все добре. — Він усе ще був під враженням від побачення з «Нічним польотом», яке так надихнуло його. — Так не хочеться зустрічатися зараз із повіреним… Я маю повернутись о сьомій.

Вони залишили речі на кораблі, Меггі не мала що перепаковувати. Отож вона нічого не робила, чекаючи, поки він звільниться й приїде по неї. Її життя зараз було дуже просте, хоч вона знала, що незабаром, коли у вересні повернеться до роботи, буде завантажена значно більше. Вона мала розпочати працювати саме тоді, коли Квінн повернеться після випробування в морі.

Квінн застав Джека у своєму домі, той завершував якусь роботу на кухні й виглядав дуже смутним.

— Щось сталося? — запитав Квінн, наморщивши лоба, і Джек похитав головою. Він виглядав жахливо.

— Усе закінчено.

— Закінчено що? — перепитав Квінн, шукаючи свою папку з правничими документами.

— Усе закінчено, — повторив Джек.

Квінн зупинився й поглянув на нього.

— Усе?

Обидва довго мовчали. Він провів тут шість місяців і не тільки залишав по собі бездоганний до найменших дрібниць будинок, але й навчився добре читати.

— Усе зроблено, — підтвердив Джек. — Ми зробили це.

— Ні, — відповів Квінн із посмішкою, дивлячись на чоловіка, який став його другом і кому він став не тільки другом, а й учителем. — Ти зробив. І не забувай цього. — Він перейшов через кімнату, йдучи йому назустріч, і потис йому руку. — Ми відсвяткуємо це.

— Чи можу я й надалі приходити до вас на вечері у п’ятницю? — Він навіть не міг уявити, що більше не зустрічатиметься з Квінном щодня.

— У мене краща пропозиція. Давай поговоримо про це вранці. Чому б тобі не прийти на сніданок? — Раптом він згадав, що збирався провести ніч на кораблі разом з Меггі. А вдень він збирався плавати. — Чекай, я щойно згадав, що мене завтра не буде. Чому б тобі не прийти на вечерю у п’ятницю на корабель?

Джек знав, що вітрильник стоїть у порту яхт-клубу.

— Чи можу я взяти з собою Мішель?

Дівчина, з якою він віднедавна зустрічався, стала його близькою подругою, вони були нерозлучними. Квінн сподівався, це в них несерйозно — він збирався зробити йому серйознішу пропозицію.

— Звичайно. — А потім Квінн дещо згадав: — Чи знає вона про те, чим ми з тобою займалися?

Квінн хотів присоромити його в разі, якби вона не знала.

— Ви маєте на увазі наші уроки читання? — Квінн кивнув. — Я розповів їй про це. Я боявся, що Мішель перестане мене поважати, але вона лише сказала, що це чудово.

— Вона вже починає подобатись мені. — Квінн ще не бачив її, але знав, що це станеться у п’ятницю.

— А як Амстердам?

— Чудово. Все йде повним ходом. Корабель виглядає прекрасно, — мовив він і додав, наче повідомляючи якусь суто чоловічу таємницю: — Я брав Меггі з собою.

— Я так і подумав. Її не було цілий тиждень. Хоча точно я не знав.

Двоє чоловіків обмінялись виразними поглядами, і в очах Джека було єдине мовчазне питання, проте Квінн зрозумів його.

— Ні, — він похитав головою. — Ні. Нічого не змінилось. Вона все розуміє. Я їду.

Джек зітхнув, глянувши на нього. Протягом цих шести місяців він багато чого навчився від Квінна, але зараз гадав, що саме Квінн потребував уроку.

— Такі жінки не зустрічаються щодня, Квінне… Що б ви не планували, ви не повинні втратити її.

— Я ніколи не мав її, — спокійно відказав Квінн. — Так само, як і вона не мала мене. Люди ніколи не мають одне одного. — Джейн ніколи не мала його, ніколи, принаймні поки була жива. А він знайшов її, тільки коли втратив. Він був повністю готовий втратити те, що знайшов із Меггі, і взяти з собою все краще у своїх спогадах. Йому й не потрібно більше. Він був у цьому переконаний. — Я застарий, щоб бути романтиком, — сказав Квінн, ніби намагаючись переконати в цьому самого себе, — або щоб бути прив’язаним до жіночої спідниці. Вона це розуміє.

— Гадаю, ви відкидаєте щось таке, чому нема ціни, — уперто повторив Джек, і Меггі була б глибоко зворушена, якби почула його.

— Я збираюся повернути це, Джеку. Це велика різниця. — Джек похитав головою, а Квінн підхопив свою папку й посміхнувся йому. — Побачимось у п’ятницю.

Це буде за два дні, і Квінн чекатиме цього дня. Він не збирався скасовувати їхні п’ятниці й подумав: цікаво, чи приводитиме Джек свою Мішель щоп’ятниці і чи збережеться їхнє тріо. Хоча Квінн і не проти був прийняти її до їхньої групи, проте він також полюбляв інтимність їхнього тріо, але все буде так, як вирішить Джек.

— Подумайте про те, що я вам сказав, — крикнув Джек йому навздогін, а Квінн проігнорував його й щільно зачинив двері.

Розділ 11

Мішель і Джек з’явились у порту в п’ятницю рівно о сьомій, а Меггі та Квінн уже чекали на них. Команда подала їм шампанське, а корма була прикрашена ліхтариками й повітряними кульками. Все виглядало так, ніби тут готується вечірка. Квінн і Меггі також одягли на себе прикраси. Вони нічого не сказали Джекові, але для нього це було щось на кшталт випускного вечора. Квінн приготував для нього диплом і вписав у нього його ім’я, поставив дату, а відтак звернувся до нього як до успішного школяра. Джек збагнув, що саме відбувається, і був зворушений до сліз, коли наприкінці вечері Квінн вручив йому диплом. А Меггі мала можливість поспілкуватись із Мішель і була рада відзначити, що та сподобалась їй.

А коли Квінн вручив Джекові диплом, який виписав для нього, очі обох чоловіків зволожились. Квінн потис хлопцеві руку, поклав другу йому на плече, і його очі наповнилися слізьми, коли він обняв його.