Історія української літератури. Том 6 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 106

Коли ця "Протестація" вийшла з друкарні, не знаємо; але перше ніж це сталось, цілий ряд звісток і фактів показали київським змовщикам, що Смотрицький їх зрадив. Насамперед прийшла відомість, що, приїхавши до Дерманя, він відкликав своє відречення від "Апології", видане київському соборові, і зовсім не думає про те, щоб її знищити або справити, як то він був обіцяв у Києві 1. Його лист до Древинського (наведений вище), писаний в останні дні серпня і до кінця жовтня, очевидно, вже звісний у Києві, грозив опублікуванням друкованого протесту, коли б собор, організований порядніше, з канонічного становища, не вислухав того, чого відмовив йому Київський собор. Все це змушувало київську ієрархію, замість далі боронити Смотрицького, готуватися до явної боротьби з ним. І коли "Протестація" вийшла з друку (не раніш, мабуть, кінця 1628 року), київський гурток зараз виготував проти неї "Репротестацію" "іменем всього руського народу".

На жаль, вона не заховалась, звісна нам тільки з відповіді на "Репротестацію", випущену потім 1629 року, як досить правдоподібно догадувався пок. Голубєв, з-під пера Феліціана Коженьовського, ченця-бернардина, що в тім же часі писав також у формі листа до Борецького заклик до участі в соборуванні 2.

1 Але що згаданий Смотрицький для мізерної інтрати та спокійного дочасного життя, вернувшися з Києва до Дерманя і тим за своє відречення не прийнятий, відступив від нього (відречення) і заявив, що стоїть при "Апології", — так пояснив Мужилівський причину написання свого розбору "Апології" (передмова), і з цього видно, що далеко скорше, ніж з’явилась "Протестація" Смотрицького, в Києві була одержана звістка, що Смотрицький уневажнив своє відречення, дане Київському соборові, і це було першим сигналом тривоги для київських кругів.

2 П. Могила, І, дод., с. 351 і 371.

З згадок "Відповіді" виходить, що автор "Репротестації" не обмежився полемікою з "Протестацією", а пустився на всякі особисті атаки проти Смотрицького: пригадав йому і не шляхетське походження, і причетність до вбивства Кунцевича, і под.1

1 Виїмки з "Відповіді" (Odpowiedz na Reprotestacyg uczyniona imieniem wszystkiego narodu Ruskiego na w. o. Meletiusza Smotrszyskiego nie wstydliwey y glupiey madrosci scribenta iey dana) y Голубєва, П. Могила, І, дод., c. 348-50.

Одночасно кілька православних богословів взялись за відповіді на "Апологію", щоб збити ті болючі обвинувачення проти руської церкви, що в ній містились; з них маємо друковані дві: Мужилівського і Гізеля-Діпліца, але можливо, що в дійсності було їх написано або принаймні писалось і більше.

Дальше ми приглянемось до тих друкованих полемік, а тут тільки підчеркнемо цю цікаву подробицю, що, піднявши літературну кампанію проти Смотрицького, київський ієрархічний осередок фактично не переставав далі здійснювати програму релігійного "поєднання русі", начеркнену Смотрицьким. Старанно здіймаючи з себе всяку відповідальність, всяку ініціативу і перекладаючи її на короля, на сойм, шляхту, уніатську ієрархію і т.д., Могила з Борецьким і компанією хотіли фактично продовжувати спільну акцію з ним як найбільшою літературною й інтелектуальною силою Русі: "Різно йти, разом бити", як каже німецьке прислів’я — привести до того "порядного собору", що його вимагав Смотрицький для полагодження "шести різниць" між православною й католицькою церквою і поєднання роздвоєних руських церков в одному руському патріархаті, котрого вінець мав припасти Могилі.

"Паренезис" Смотрицького. Проект українського патріархату.

Приїхавши до Дерманя, Смотрицький насамперед — коли вважати на друковану дату — виготував до друку свою "Протестацію проти собору, того року в Києві відбутого" 2. На її кінці стоїть 7 день місяця вересня 1628 року, хоч, може, це й "антидата" ("заднім числом").

2 Див. вище.

Зміст її був наведений вище; я нагадую, що вона кінчиться апеляцією Смотрицького до "нового помісного собору нашої руської церкви", що мав би бути скликаний за дозволом уряду "на місці безпечнім", і там його "Апологія" щоб була розглянена звичаєм синодальним, згідно з церковними канонами, і винесено було в цій справі правосильний декрет. До скликання цього собору мав робити заходи, з одного боку, київський ієрархічний осередок (себто головно Могила) і Віленське братство ("намісник" Смотрицького Бобрикович). З другого — уніатсько-католицькі круги, де головним промотором цієї ідеї виступає патрон Смотрицького митр. Рутський. Смотрицький же бере на себе ідеологічну підготовку. Пише "Протестацію" як образ неможливого стану православної церкви, з позбавленням єпископів всякої власті і впливу. Розсилає агітаційні листи — такі, як вищенаведений лист до Древинського. Ладить богословські трактати, котрими він збирався продовжити і поглибити начеркнене в "Апології". Першим з них був "Паренезис" або "напімненнє Віленському братству", закінчене в середині грудня 1628 і випущене десь весною 1629 року як ідеологічна підготовка, кажу, задуманого собору, що мав відбутися восени того року. За цею невеликою працею, властиво брошурою, взявся Смотрицький до більшої, викінченої ним у місяці березні: оборони тез, виложених в "Апології" в формі полеміки проти "Антидоту" Мужилівського: він назвав її "Екзетезисом, або розправою між "Апологією" і "Антидотом". Що було далі — невідомо, тут взагалі наші відомості про Смотрицького стають дуже скупі, і ми не знаємо, як він реагував на соборні події 1629 року й писання, що виходили по нім.

"Паренезис", як я сказав, написаний у формі посланія до Віленського братства 1.

1 Paraenisis, abo Napomnienie od w Bogu wielebnego Meletiusza Smotrzyskiego, Rzeczonego Archiepiskopa Polockiego, Episkopa Witepskiego y Mscislawskiego, Archimandryte, Wilenskiego y Dermanskiego do przezacnego Bractwa Wilenskiego, Cerkwie S. Ducha; A w osobie jego do wszystkiego tey strony Narodu Ruskiego uczynione; Anno 1628. Decembr: 12. Cum licentia Superiorum. W Krakowie, W Druk: Andrz; Piotr; Typogr; J. K. M. Roku 1829. Мале кварто, стор. 98, не рахуючи титулової сторінки; з них "Паренезис" займає тільки 62 стор., а с. 63-96 "Kopia listu... do Cyrylla Patr. Konst." (вище, c. 374) друкована більшим письмом.

На початку присвята Ол. Заславському, чисто етикетальна (його герб, вірші на герб M. Greg Golinski, Coll. Minor) краківського магістра. Далі ухвали друку: м. Рутського і цензора Нуцеріна, проповідника краківської кафедри, з датою 19 січня 1629 (це показує, що в грудні 1628 "Паренезис" уже післано до цензури). На кінці віршоване "похвальне слово" "Паренезисові" "учителя філософії" "Николая Зоровія", грецькою мовою. Примірник Ленінград. держ. публ. бібл., прегарно захований.

Через свого ректора Йосифа Бобриковича, висланого на київський собор, воно, мовляв, передало листа до Смотрицького з жаданням пояснень від нього супроти тих поголосок, які пішли про нього: "одні проголошують його за уніата, інші кажуть, що він замишляє щось нове — ще третю руську церкву, і так силкується ще на третю частину роздерти Русь". Смотрицький тоді, не маючи догідної хвилі, відписав коротко, тепер, маючи вільніший час і далі вважаючи себе проповідником Віленського братства, як його архімандрит (Бобриковича він трактує як свого намісника), почуває себе до обов’язку пояснити братчикам, а через їх голову — "всьому руському народові тої сторони" (православного табору) мотиви своєї діяльності, в додаток до короткої відповіді, післаної їм тоді з Києва. Заразом поява "Аполлеї" або "Погибелі", як він її перекладає по-українськи, дає йому привід ще раз, після "Протестації", повернутися до київського собору і викликаного ним засуду "Апології". Очевидно, саме вихід "Аполлеї", що "тими днями" дійшла рук Смотрицького, був безпосереднім і дійсним приводом написання цього "напоминання", а лист Віленського братства, котрому, хоч коротше, він уже своєчасно відписав, Смотрицький узяв тепер на привід для літературної mise-en-scene, випровадження на сцену своїх поглядів.