Десятий учень. Книга 2 (СИ) - Мазоха Наталья Ивановна - Страница 43

--- То знай, якщо ти мене не переможеш, то не побачиш своєї коханої!

--- В такому разі, я битимусь!

Карол дістав свого меча, і приготувався до бою. Хета виявилась сильним супротивником. Мечі висікали іскри, з чола капав піт, та жоден з них не здавався. Хета відстоювала свою правоту, і мстилась за всіх скривджених жінок. А чарівник намагався відвоювати Мілену. Жоден з них не думав здаватися. Сили були рівні, і поступово, і Хета, і Карол почали їх втрачати. Вони вже, майже, не стояли на ногах. Важко дихаючи, з останніх сил, махали зброєю, і нарешті, знесилені, попадали. Те, що відбулось далі. Важко навіть описати. Обидва амулети, що висіли в них на шиях, засяяли яскравим світлом. Промені, від них, полинули один до одного і сплелися в один. Сила цього сяйва підняла жрицю і чарівника в повітря, і повільно закружляла по кімнаті. Потім несподівано розірвавшись мільярдами іскор, промінь відірвався від амулетів і зник. Приміщення залило приємне рожеве світло. На порозі з’явилась Аммана.

--- Як довго я чикала цієї миті. --- промовила чаклунка.

--- Про що ти говориш? --- важко дихаючи, спитала Хета.

Та відповіді не прослідувало, її, і Хета і Карол побачили на власні очі. Стара жінка почала змінюватись. Вона молодшала і гарнішала. Сиве волосся зробилось смоляним, зморшки розрівнялись, тіло стало струнким. Стара чаклунка Аммана перетворилась на красуню.

--- Я вже десь бачив це обличчя.--- розгублено проказав Карол.

А жриця впала ниць і шепочучи молитву подяки, просила милості у Богині Краси.

--- Так! --- нарешті здогадався чарівник.--- Ти Богиня Краси! Я бачив твою скульптуру в кімнаті для жертвоприношень!

Потім раптом схаменувся, і так само як і Хета впав ниць.

--- Досить поклонів. --- владно наказала Богиня. --- Я тут не для того, щоб дивитись на ваші зади!

Чарівник і жриця підвелись.

--- Я сама повинна вам дякувати. --- продовжила Богиня.

--- За що? --- спитала Хета.

--- Ваша зустріч і ваш двобій, спонукав активуватись амулетам. Їхня сила розбила чари, що наслала на мене Магра. Я більше не стара чаклунка. Я та, ким і була вічно! За те і дякую.

Богиня підійшла, і поцілувала Хету в чоло.

--- Дитино моя, я створила цей острів і цей храм, і подарувала тобі. Я знала, що колись прийде мить, що звільнить мене від злих чар. Твоя душа оживе, і світло її з’єднається зі світлом люблячого серця «обраного».

--- Але я, як і раніше, не вірю в кохання, і не вірю чоловікам. --- не хотіла визнати очевидного, Хета.

--- Неправда! Лише те, що Карол з’явився на цьому острові, вже довело твою неправоту. В житті не всім щастить. Твоє було жахливе, і сповнене образ. Та це не привід розчаровуватись у ньому. Жіноча доля ніколи не була легкою, в будь які часи. Навіть владні жінки зазнавали приниження і неповагу. Та це лише на вигляд ми слабі і тендітні. Наша сила в наших серцях, в наших всепрощаючих душах і безмірній любові. Та жінка яка знищує в собі все це, перестає нею бути. Та дівчинка, що зараз чекає на свого коханого в башті, теж пережила і страждання і приниження і обман, але вона зберегла в своєму серці любов і віру. Вона заслуговує на повагу і захват. Подумай ще раз над моїми словами Хето!

За спиною у Богині Краси з’явилась Пєрла і кілька жінок-охоронців. Аммана дала їм наказ привести Мілену. Нарешті Карол побачив перед собою свою кохану. Хета дивилась на їхню зустріч, і бачила з якою ніжністю чоловік виціловував дівоче обличчя, руки. Як він пригортав її до своїх грудей. Мимо волі в неї скривились і затремтіли губи, а по щокам потекли гарячі струмочки. Хета сіла на сходинку і закрила обличчя руками. Біля неї присіла крілокс. Ватажок зиркнула на неї з під лоба, і ображено відсторонилась.

--- Не чіпай мене, зраднице.

--- Я ніколи тебе не зраджувала.

--- Я ж наказувала вбити чарівника, натомість, ти, йому допомогла!

--- Не гнівайся на Пєрлу. --- втрутилась в їхню розмову Богиня Краси. --- Вона насправді віддана тобі. Та все ж, виконала мій наказ. Все це, робилося за ради твого ж блага.

Ватажок більше не сперечалась. Вона похилила голову Пєрлі на плече, і долонею витирала заплакане обличчя. Карол і Мілена стояли обнявшись. Не було в цю мить, у світі людей щасливіших за них. Зараз вони прощали всім, всі образи. Були в минулому всі труднощі і негаразди. Алагір знову їм посміхався. Посміхалась і Аммана дивлячись на закоханих. Навіть Хета, несподівано для самої себе, розцвіла в посмішці.

Озброєні жінки привели мандрівників на храмовий двір. У чоловіків були зв’язані руки. Вони, зараз, очікували найгіршого. Відчинились двері, і їх завели до зали жертвоприношень. Те що вони там побачили вжахнуло їх. Вони зрозуміли, це кінець. Тепер лише диво могло їм допомогти. Де ж Карол? Як їм зараз потрібна його допомога! П’янкий аромат огорнув мандрівників. В головах почало паморочитись.

--- Ніколи не думав, що у смерті, такий приємний аромат. --- порушив мовчанку Пек.

Капітан, що сили, намагався розірвати пута, та в нього це не виходило. Першим втратив свідомість Готар. Горянин, як підкошений, впав на кам’яну підлогу.

--- Гей, малий! --- долаючи головокружіння, погукав хлопчину, Перус.

Відповіді не по слідувало. Зала повільно кружляла і розпливалась перед очима. Ось вже і Теймур опустився навколінки, намагаючись не впасти. Капер притисся плечем до брата, підтримуючи його, хоч і сам ледве тримався на ногах.

--- Припинити! --- несподівано почувся владний голос. --- Виведіть їх з відси! Негайно!

Це наказувала, своїм воїнам, Хета. Вона, разом з Амманою, Пєрлою з’явились на вході до зали. Полонених хутко звільнили, а Готара привели до тями, напоївши якимось зіллям.

--- Що, тут, відбувається? --- знизав плечима, Плато.

--- Як мені здалося, нас намагалися стратити. --- відповів йому Теймур. --- Та чомусь передумали.

--- Друзі! Який я радий вас бачити! --- почувся голос Карола.

Він, тримаючи за руку Мілену, наближався до мандрівників.

--- Кароле! Шалапаю! А які ми всі раді тебе бачити!

Мандрівники обступили закоханих. Кожен прагнув їх обійняти і поручкатись.

--- Міленко, дитинко, ти стала ще гарнішою, з того часу, як я бачив тебе в останнє. --- улесливо проказав, Теймур.

Степовичка зашарілась і засоромлено опустила очі.

--- То через цю красуню ми відправилися у мандрівку. --- уважно роздивляючись дівчину, проричав Пек.

Мілена злякано зиркнула на нього і притулилась до Карола.

--- Не бійся, його, кохана. Він лише зовні такий страшний. У капітана, добра душа і щире серце. --- промовив чарівник, дивлячись просто в очі морському вовку.

--- Дякую на доброму слові. --- посміхнувся той, і взявши Мілену за руку, обережно поцілував у пальчики.

Нарешті страсті трішки вляглись і чарівник, звертаючись до мандрівників, мовив.

--- Дозвольте, друзі мої, познайомити вас з господинею цього острова. Це Богиня Краси Аммана.--- представив, красиву, владну жінку, Карол.

Мандрівники, всі як один, схилили перед Богинею голови. Віддаючи її, свою пошану.

--- Дивлюсь я на вас, і розумію, що ніхто інший не здатен врятувати наш світ, якщо цього не зможете ви, сильні, дружні і щирі в своїх почуттях, люди. Я хочу вам допомогти. --- промовила Аммана.

--- Будь яку допомогу, ми приймемо з вдячністю. --- відповів на її слова, Карол.

--- Ви знайдете скіпетра, я в цьому не сумніваюсь! Та без « Першоджерела», він вам не допоможе.

--- Що таке «Першоджерело»?

--- Це рукопис з кількома, дуже важливими заклинаннями. Ці заклинання здатні збільшувати та зменшувати світи. З’єднувати кілька світів в один. Або відкривати між ними проходи. Скіпетр лише підсилює їх.

--- Я, коли ми мандрували в пошуках інгредієнтів до зілля часу, я вже чув про щось подібне. Найм, старий морфін, казав що цариця Ная, має книгу, з допомогою якої хотіла збільшити свої володіння, та натомість, стала примарою, як і всі її піддані.

--- Так. Ти, чарівнику, вірно мислиш. Саме про цю книгу, я тобі і розповідаю. Ная не мала скіпетра тому і зазнала поразки. Я, своєю владою, легко перенесу тебе в Містерію, аби було на те, твоє бажання.