ГулІвер В РаботІ - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 7

  Раннє літо, парки,

  Кульки, солодка вата

  День народження брата...

  Щастя дворове сусіда Антона -

  Весь день на озері, о дев'ятій - удома.

  Хто вкрав мій час?

  І довкола - все стало сірим раптом...

  Куди ж подівся бриз,

  Морський пісок,

  Веранда з виноградом і той

  Поцілунок із градом емоцій -

  Мені треба повернутись!

  Хочу залишитись

  Там, де немає сліз,

  І де сміялися ми -

  Під шквалом літніх гроз...

  Розкажи

  Свої сни,

  Поділися зі мною мріями...

  Стань собою

  І відкрий

  У дитинство двері - до спогадів.

  Мені часто сниться тиша!

  Вона одна

  Блукає у дворах,

  З пам'яті зниклих!

  І здається тоді,

  Що справа навіть

  Не в п'ятиповерхівках непофарбованих!

  Ми старші за...

  Вище на сажні даху

  Тех замків мрій -

  Їх веж...

  Так неприємно ближче,

  Так холодні з нами...

  І сни

  Перестали бути кольоровими

  І пахнуть сталлю!

  Знати б - як їх залишити...

  Де ж

  Просиджувати нам повіки наші?

  Де ці Ермітажі ?

  І де друг Мишко?

  І хто тепер

  Розкаже про Цоя

  І його відлига?

  Клубки пліток бабусь

  З авоськами,

  Безсмертне "Авось" наше,

  Сорочка Костика незмінна,

  З Турції

  Затурканий жартами хвостик,

  Затяжки перші,

  Фургони, паркани...

  Відчуття передчуття чуда,

  Його здійснення простудне -

  Звідкись

  З купи незвіданого -

  З розказаного дитинством,

  Дай озирнутися!

  Небеса чорнильні

  Пилом зірок закликають

  Втекти,

  Таїнству мрій,

  Окрім неминучості,

  Змішаних почуттів колишніх...

  І час навряд чи змінить

  Ті плями прагнень -

  Осягнути неосяжне

  Бранцем,

  Так і не стати поза ним -

  Зрадницьки дорослим,

  Корисливим...

  І є, значить, сенс

  У пошуку сенсу...

  Розкажи

  Свої сни,

  Поділися зі мною мріями...

  Стань собою

  І відкрий