Советская классическая проза - Страница 24

В эту книгу вошли юмористические и сатирические рассказы Леонида Ленча, в которых автор обличает и высмеивает пошляков, хищников-браконьеров, приспособленцев-бюрократов и других нарушителей этических норм нашего общества, людей безответственных, равнодушных ко всему на свете, кроме собственной персоны. С присущим ему мягким, добрым юмором Л. Ленч пишет также и о хороших людях, об их ошибках и промахах. Второй раздел книги составляют «Рассказы из моей жизни». Здесь читатель найдет новеллы драматического, а иногда трагического звучания. Основаны они на подлинных жизненных фактах, но это именно рассказы, а не мемуары — каждый со своим законченным сюжетом, со своей темой. Дореволюционная русская действительность, первые годы после революции — таково время действия этого нового цикла рассказов Л. Ленча.

Документальные рассказы о милиции.

Наконец-то с трудом пробилась к выходу Анфиса, выбралась из душного, тесного коридора военкомата и перевела дыхание. В день приема в райцентр народ наезжает со всех сел и станиц, каждый норовит обойти другого, особенно устраивают сутолоку те, что из горных сел попали в райцентр по случаю. Да и как им не стараться, когда строго-настрого домашние велели обежать все магазины, и соседа попробуй не уважь да еще не прозевай последний автобус: не всякий рискнет остаться в расчете на койку в гостинице, поди командированных пристраивают.

В книге рассказывается о том, как работники следственных органов с помощью милиции расследуют сложные дела об убийствах, хищениях и других правонарушениях.

Написанная на документальных материалах, эта книга повествует о сложной и трудной работе следственных органов прокуратуры и милиции. Хищения, взяточничество, пьянство, тунеядство и конечно же правовая воспитательная работа с теми, кто стал на путь правонарушения, — об этом написал вторую книгу юрист Василенко И. И.

Повесть об одном из пионеров космонавтики, советском изобретателе и ученом Ф. А. Цандере. Им был впервые создан удивительный по своему совершенству проект межпланетного космического корабля, на многие десятилетия обогнавший время. Книга адресована школьникам среднего и старшего возраста.

Рассказы о дальневосточных пограничниках 30-х годов, о том, как верно и стойко несли они свою нелегкую службу на сторожевых катерах. Для среднего и старшего школьного возраста.

Сборник «Бунт на борту» был последней книгой, которую Михаил Ефимович Зуев-Ордынец подготовил к печати… В конце декабря 1967 года талантливого писателя не стало.

В сборник известного советского писателя П. Нилина вошли произведения о милиции — повести «Жестокость», «Испытательный срок» и рассказ «Последняя кража».

Для среднего и старшего возраста.

Олександр Терентійович Гончар (Олесь Гончар) (3 квітня 1918, Ломівка — 14 липня 1995, Київ) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Людське життя. Воно як свічка: дмухнув вітер, і — вгасла. Тільки ж одна од першої до останньої хвилини присвічувала людям до праці, побіля неї майстрували колиску, розчісували косу, писали вірші. Інша підпалила сусідові стріху. А ще інша — прокуріла десь у глухім кутку і здиміла, не віддавши нікому жодного променя.

  Олександр Терентійович Гончар (Олесь Гончар) (3 квітня 1918, Ломівка — 14 липня 1995, Київ) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Сторожке, крутолобе зайшло, стало перед учителями, прикрившись недоброю скривленою осмішкою. "Ану, що ви мені зробите?" В щілинах очей виклик, з губів не сходить посмішка, напружена й мовби далека. В усій постаті зухвальство, удавана веселість, бравада самозахисту. А під цим вдаваним вловлюється прихований біль, насторога, нервове жування чогось найгіршого. Звідки, з яких блукань, з яких горювань принесло воно сюди свою упередженість і цей упертий затаєний спротив?  

Олександр Терентійович Гончар (Олесь Гончар) (3 квітня 1918, Ломівка — 14 липня 1995, Київ) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли «Собор» різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності.

"Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п'є: як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє." Талмуд. Трактат Авот. Творчість В. Підмогильного продовжує традиції української класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, співчуття до неї. Роман "Місто" - найвидатніший твір письменника, який і нині читається з чималим інтересом. В романі «Місто» Валер'ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку. Твір не був подібний до традиційної народницької прози 19 століття, бо автор орієнтувався на європейський роман 19-початку 20 століття, засвоївши традицію романістики Оноре де Бальзака, Гі де Мопассана, Анатоля Франса, Джека Лондона, а також вітчизняну — Агатангела Кримського, Володимира Винниченка. "Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло? " А. Франс. Таїс...

Повесть в двух частях, представляющая биографию великого украинского поэта - автора "Кобзаря" Тараса Григорьевича Шевченко: крепостное детство и юношество, приезд в Петербург, встречи с К.Брюлловым и В. А. Жуковским, которые выкупили его у хозяина; обучение в петербургской Академии художеств; тяготы творчества и горячее участие в обсуждениях судьбы России... "И ждали люди его песен и тайком говорили о воле".

Життя прожити — не поле перейти… Та інколи прожити й рік не так легко людині, якщо вона лише вступає з юнацьких крій у життя, в широкий світ. На долю Платона Гайворона випало багато випробувань. Після смерті матері на його руках зосталися сестра і менший брат. Платон змушений залишити навчання в академії, розлучитися з коханою дівчиною Наталкою. Руйнуються плани і мрії, виношені в гарячій, неспокійній душі. Та Платон мужньо шукає своєї дороги в житті.Любов. Якщо вона справжня, то завжди тяжка і складна. Відчула це на собі і Степка — дівчина горда, безкомпромісна. Кохання Степки — одна з основних сюжетних ліній твору.«На білому світі» — роман про наших сучасників, про велику любов, без якої нема справжнього щастя людині, без якої була б біднішою і наша земля.