Выбери любимый жанр
Мир литературы

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
Сергей2018-11-27
Не книга, а полная чушь! Хорошо, что чит
К книге
Lynxlynx2018-11-27
Читать такие книги полезно для расширени
К книге
Leonika2016-11-07
Есть аналоги и покрасивее...
К книге
Важник2018-11-27
Какое-то смутное ощущение после прочтени
К книге
Aida2018-11-27
Не книга, а полная чушь! Хорошо, что чит
К книге
Книга Заборонені ігри - Автор Покальчук Юрко

Заборонені ігри - Покальчук Юрко

  • Жанр: Современная проза

  • Дата добавления: 2015-09-14

  • Кол-во страниц: 20

  • Поделиться в соц.сетях:

Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних просмотр данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕН! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту pbn.book@yandex.ru для удаления материала

О книге

«Заборонені ігри» – це книга про велике, справжнє, палке кохання юнака і вдвічі старшої жінки. Вони були шалено, божевільно закохані. Але люди їх не зрозуміли. Автор подає головних героїв хоча й безумовно позитивними, але живими, не зідеалізованими. Василько Вовк – тринадцятилітній хлопець-циган, красивий, сильний, з пронизливим поглядом, який, здається, виходить не з очей, а десь із глибини. Люба Попадюк – сформована жінка, Василькова вчителька, одружена з нелюбом і вже має восьмирічну дочку. Василь походить із древнього роду Вовків – племені, проклятого дияволом. Ситуація така: у кожному поколінні є хтось, хто несе хрест прокляття. З тринадцяти років ночами він стає вовком, а вдень є людиною. Якщо до повноліття (а це п’ятнадцять років) його не покохає жінка, не народить йому дитину і не покине заради нього родину, дім і все на світі – він помре. Ця тяжка ноша лягла на плечі Василька. Щоночі він тікав до лісу, скидав одяг – а далі не пам’ятав, що було – і лише зранку прокидався біля своєї одежі. Але Люба покохала його, його янгольську душу і тваринну чоловічі силу. Віддалася йому повністю, душею і тілом, бо не могла інакше.