Запізнілий цвіт валінурії - Григоренко Анатолий Кириллович - Страница 10

— До ваших послуг — дані з монографії Жакліна Стікса “Горизонту віку”. 1980-ті роки… Транспорт: ракети з ядерними двигунами, космічні станції з універсальними лабораторіями для дослідження космосу, висадження групових експедицій на Марс та планети сонячної системи, міста в космічному просторі…

Засоби зв’язку: машинний переклад, персональна радіоапаратура, відеозв’язок…

Енергетика: термоядерні реактори, ефективні електричні акумулятори для транспорту, перші кроки у використанні променевої енергії Сонця, спорудження геліостанцій, акумулююча енергія вітру, морських хвиль, глибинного тепла Землі (геоТЕС), термічний розклад води з метою одержання водню як пального, створення паливних електрохімічних генераторів, розвиток електрохімії.

Технологія: широке впровадження комп’ютерної техніки, роботизація, створення роботів другого і третього покоління, впровадження гнучких технологічних ліній…

Біологія, хімія: прискорений розвиток біофізики та біоніки, розшифрування мови дельфінів, екзобіологія, біороботизація, будівництво потужних біофабрик для забезпечення населення продуктами харчування, генноінженерна технологія…

Політика: глобальні воєнні конфлікти ворогуючих систем, мілітаризація космосу одними державами і постійна напружена боротьба з ними інших, зоряні війни…

Робот замовк.

— Все? — запитав Осей.

— Це найосновніші проблеми, які стояли перед людством того періоду, — відказав робот.

— Як бачите, — звернувся до залу Осей, — у ті часи людині було не до себе. Енергія синтезу ядра, машинний переклад, кібернетичні машини, роботизація, висадження на Марс, створення космічних лабораторій, гравітаційні хвилі, генноінженерна технологія, мілітаризація космосу, зоряні війни… Що завгодно, крім людини як такої. Отже, ми не можемо гарантувати, що наші гості зможуть незаперечно прийняти норми нашого життя, нашої поведінки, які грунтуються на єдиних принципах космічної моралі, космічного розуму. Не таємниця, що всі вчинки людини, хоче вона того чи ні, вимірюються уявленнями про світ, а вони за п’ятсот років змінилися докорінно. Іншими словами, наші гості надто земні, вони просто не зрозуміють нас, а будь-яке непорозуміння болісно сприйметься як ними, так і нами…

Осей замовк. У залі запала тиша. Всі дивилися на Гарта, мовбито намагалися прочитати на його обличчі відповідь на болюче запитання: як діяти в даній ситуації?

— А що тут довго думати, — зважився Дельф. Йому, певно, не терпілося ближче познайомитися із своєю незвичайною знахідкою. — Минуле минуло. Було воно гарним чи поганим — нині немає ніякого значення. Потрібно діяти.

— Правильно, — підтримало його кілька голосів. — Прибульців треба негайно оживити.

— Зрештою, ми вчинимо антигуманно, залишивши їх у морозильнику, — підбадьорений підтримкою, пожвавився Дельф.

— Іноді, юначе, життя може бути гірше смерті, — зауважив Рос-Життя, до якого треба пристосуватися.

— Одначе…

— Одначе… — перебив Дельфа старенький дідусь, який до цього сидів мовчки, з неослабним інтересом дослухаючись до розмови, — не треба гарячкувати. Подумати справді є над чим. — Він осудливо глянув на Дельфа і вийшов за кафедру.

Гарт поступився йому місцем.

— Хто такий? — пошепки запитав Дельф в Осея.

— Максим Вуд. Культурфілософ. Відомий своїми І трактами з основ космічної моралі.

— Хотілося б звернути вашу увагу ось на що, — почав старий. — Людство існує п’ятсот тисяч років, а можливо, і більше. Історія ж інтелектуального розвитку нараховує близько семи тисяч років. Весь цей період людство існувало як окремі ворогуючі племена, раси, народності, держави. Ідея єдності ніколи не була домінуючою силою. Окремі народи не задумувалися над своєю відповідальністю перед іншими, а, навпаки, намагалися підкорити або знищити їх і на цьому побудувати своє благополуччя, свою свободу. І тільки п’ятсот років тому, в епоху бурхливого розвитку техніки, перших піонерів освоєння космічного простору, освоєння енергії атома та масового виробництва атомної зброї, нерозумних доктрин мілітаризації космосу та зоряних воєн, людство стало перед альтернативою: або об’єднатися і жити в мирі та дружбі на правах загальної рівності, або бути самознищеним. Це сприяло докорінним змінам способу мислення і було початком великої революції, яка л торкнулася насамперед психічних струн індивідуума, перевернула його світогляд, примусила відчути в собі внутрішню свободу дій у межах певних загальновизнаних моральних та етичних норм. Це було початком новітньої історії людства.

— Вибачте, — озвався Осей. — Виходить, що саме розвиток техніки підвів людей до нового розуміння ідеї свободи?

— Не тільки. Розвиток техніки і масове виробництво атомної зброї — лише одна з передумов, що привели до поширення та втілення в життя ідей, за які боролися найкращі сили людства в усі періоди історичного поступу. Ці ідеї були відомі здавен. Згадайте, наприклад, Спартака, Компанеллу, великих філософів, учених та мислителів середньовіччя і пізніших часів. Усі вони шукали шляхів реалізації основних принципів демократії та гуманізму. Іноді це їм вдавалося. Грецький поліс, Велика Римська імперія— не що інше, як своєрідні форми втілення ідей свободи, хоч, правда, як це не парадоксально, за допомогою рабства. Тут, мабуть, все залежить від певних моральних і етичних настанов. Інститут рабства визнавався навіть такими філософами-гуманістами, як Арістотель і Платон. Словом, перш ніж правильно сформулювати поняття свободи, людству довелося пройти надзвичайно тернистими шляхами власного невігластва… Але повернімося до прибульців. Очевидно, справу доведеться мати з людьми, які прийшли з тих часів, коли наші пращури вперше в історії почали втілювати ті принципи і форми свободи, які стали визначальними для нас. Наша космічна цивілізація визнає свободу для всіх і для кожного зокрема. Ту свободу, яка спрямовує людину в русло благородних діянь на благо суспільства і перекреслює свободу хаосу і анархії. Саме таку повну внутрішню свободу індивідуума ми й визнаємо, і в цьому наша спільність із прибульцями. Хвилює інше. В ті далекі часи для одної категорії людей ці критерії були усвідомленою необхідністю, вони боролися за них, боролися за людину майбутнього, людину внутрішньо вільну, розкуту, чесну, благородну, свідому свого покликання. Але була й інша категорія — міщани. Філософія міщанина зводилася до свободи паразитичного споживання матеріальних, культурних і духовних благ.

— Так би мовити, свобода інтелектуального паразитизму? — почулася репліка.

— Якщо хочете, так.

— І ви певні, що саме таких людей підсунув нам випадок? — запитав Гарт.

— Ні, не певен, як не певні й ви. Але якщо це так, то, гадаю, не солодко доведеться їм у нас. Таким людям просто нічого буде робити.

— Але ж може бути і навпаки?

— Саме про це я й хотів сказати. Припускаємо, що ми маємо справу з людьми, котрі не тільки поділяють з нами основні принципи сучасної моралі, а й самі належать до тих, хто колись, у далекому минулому, закладав їх. Із такими буде простіше. Крім того, по них ми зможемо перевірити й себе. Порівнюючи з минулим, ми зробили докорінний поворот до кращого, хоч і не можемо бути гарантованими в безпомилковості наших перетворень. Нині ж трапляється нагода перевірити, чи правильно ми розвиваємо кращі традиції наших пращурів. Виходячи з таких міркувань, ми зобов’язані оживити їх. Нам потрібна правда і тільки правда. Насамперед правда про себе. Нам потрібне люстро, в яке б ми могли подивитися самі на себе. Я також приєднуюся до висловленої тут думки, що ми не маємо права не закінчити експеримент, розпочатий нашими пращурами.

Виступ Вуда стривожив присутніх. Залою прокотилося пожвавлення. Вчений пішов з кафедри і попрямував до столу. Дельф похнюплено опустив голову. Либонь, йому було прикро за себе, за свої неаргументовані висновки. Вуд сів біля нього і поклав на плече свою легку висохлу руку.

— Не журіться. Молодість завжди поспішна з висновками. Інколи треба дивитися не тільки на зовнішній бік справи. Важлива суть.