Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 248

20 Очищене срібло - язик праведника, серце же безбожних - се покидь.

21 Праведного уста навчають-пасуть многих, а дурні й мруть, не набравшись розуму.

22 Господня благодать - вона богатим робить, і горя з собою не приносить.

23 Чинити зло - безумному забава, розумний же її у мудростї знаходить.

24 За що безбожного страх обнимає, те його не минЂое, а праведних бажаннє сповниться.

25 Як буря пронесесь, так безбожного, немов на сьвітї й не було, а праведний - мов би на вічних підвалинах.

26 Що оцет зубам а дим очам, те лїнивий тим, що послугуються ним.

27 Господень страх днїв причиняє, безбожного ж лїта скоротяться.

28 Дожиданнє праведних - радість, а надїя безбожних погибне.

29 Безвинному дорога Господня - твердиня, а страх беззаконникам.

30 Праведний по вік не схитнеться, безбожники ж не пожиють на землї.

31 Праведного уста родять мудрість, язик же злющий буде витятий.

32 Праведного уста знають, що добре й гарне, уста же безбожних добро на зло перевертають.

Приповiстi 11

1 Невірна вага - се гидота у Господа; вірна вгодна йому.

2 За гордощами приходить сором; де покора, там мудрість.

3 Щирим буде провідницею їх безвинність, а зрадливих погубить їх лукавість.

4 Богацтво не поможе в день гнїву, тільки правда спасе від смертї.

5 Правдивість рівняє праведному стежки його, безбожний же через свою безбожність гине.

6 Правдивого рятує з біди правда його, а беззаконників спіймає їх беззаконність.

7 Умре безбожний, мре з ним і надїя його, чого ждуть беззаконні, те з ними погибне.

8 Праведник спасеся з біди, а намість його попадає в неї безбожник.

9 Устами губить зрадник ближнього свого, та праведники рятуються своєю прозорністю.

10 Як праведним щастить, радується місто, а як безбожникам погибель, бувають веселощі.

11 Словами добрими праведників росте у гору город, а устами безбожників занепадає.

12 Недоумок висказує погорду ближньому свому, а розумний чоловік мовчить.

13 Хто переносчиком живе, той таємницю виявлює, а вірний чоловік таїть справу.

14 Де нема управи, там занепадає народ, де ж райцїв досить, там йому дїється добре.

15 Біди собі напитує, хто за другого дає поруку; хто ж ненавидить поруку, той безпечен.

16 Жона обичайна славу здобуває, а трудящі приходять до богацтва.

17 Милосердний чоловік чинить добро душі своїй, а жорстокий замучує тїло своє.

18 Безбожний робить роботу безнадїйну-непевну; хто ж сїє правду, тому певна нагорода.

19 Праведність веде до життя, а хто простує до злого, простує до смертї.

20 Гидота Господу переворотні серцем, але любі йому, хто в невинностї ходить.

21 Можна заручити, що ледачий не уйде кари, а рід праведного буде захований.

22 Що в рилї у свинї золотий колець, те краса в женщини безумної.

23 Бажаннє праведних - одно лиш добро, дожиданнє безбожних - гнїв.

24 Той сипле щедро, й йому ще прибуває, а другий на міру скупий, та й все біднїшає.

25 Добродїйна душа буде насичена; хто щедро надїляє, й сам надїлен буде.

26 Хто приховує вроджай, того клянуть люде, а на голову продаючого - благословеннє.

27 Хто дбає про добро, той знаходить ласкавість, а хто шукає зла, до того воно й приходить.

28 Хто лиш на статки вповає, той упадає, а праведні, як лист, зазеленїють.

29 Хто розстроює домівку свою, одержить в наслїддє вітер; і дурний буде рабом мудрого.

30 Доробок праведного - дерево жизнї, й мудрий пригортає серця.

31 Така відплата праведникові (вже) на землї, а тим більше безбожному й грішникові.

Приповiстi 12

1 Хто любить науку, той любить знаннє, хто ж гнївен за докір, той безрозумен.

2 Добрящий знайде в Господа ласку, а чоловіка підступного він осудить.

3 Не скріпить себе чоловік безбожеством, а корінь праведних не схитнеться.

4 Жена честивая - вінець чоловікові, ледача ж - мов та гниль у костях його.

5 Думки у праведних - про те, що правда, а задуми безбожних - зрада.

6 Безбожних слова - укладаннє засїдок, щоб кров пролити, уста ж праведних - щоб рятувати їх.

7 Доторкнись, нещастє безбожних - а вже й нема їх, а дім праведних стоїть.

8 О скілько розумний чоловік, хвалять його, а переворотний серцем буде в погордї.

9 Лучше бути собі простим і заробляти на себе, нїж величати себе знатним, а не мати хлїба.

10 Праведний журиться й про життє скотини своєї, серце ж безбожних жорстоке.

11 Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має.

12 Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь прав

13 Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди.

14 Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому.

15 Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради.

16 Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.

17 Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана.

18 Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює.

19 Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину.

20 Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує.

21 Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно.

22 Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.

23 Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту.

24 Трудящого рука доробиться пановання, а лїнива буде підданою.

25 Туга в серцї придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє.

26 Праведний показує ближньому свойму дорогу, а дорога безбожних веде його на манівцї.

27 Лїнивому свого влову не жарити, а добро людини роботящої має велику цїну.

28 На дорозї правди - життє, й нема на її стежцї смертї.

Приповiстi 13

1 Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.

2 Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників - зло.

3 Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.

4 Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.

5 Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.

6 Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.

7 Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий.

8 Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує.

9 Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає.

10 Між гордими - одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою - у тих мудрість.

11 Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його.

12 Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє - се дерево жизнї.

13 Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату.

14 Наука мудрого - се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї.

15 Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна.

16 Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.

17 Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець - ратунок.

18 Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі.

19 Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.

20 Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, - зледачіє.

21 За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду.

22 Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.

23 Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.

24 Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.