Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 249

25 Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.

Приповiстi 14

1 Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.

2 Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.

3 В безумного в устах - бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.

4 Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.

5 Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.

6 Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.

7 Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.

8 Мудрість розумного - свою дорогу знати, дурнота ж безумних - збиватись із дороги.

9 Недоумки з гріха сьміються, а між праведними - ласкавість.

10 Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.

11 Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.

12 Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї.

13 І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.

14 Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх.

15 Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.

16 Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.

17 Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, - ненависний.

18 Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.

19 Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні - в воротях праведника.

20 Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.

21 Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.

22 Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.

23 З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.

24 Вінець мудрих - їх багацтво, а дурощі дурних - дурощами й остануть.

25 Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.

26 В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище.

27 Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.

28 Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві.

29 Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.

30 Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.

31 Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.

32 Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.

33 У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.

34 Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів.

35 Ласкавість у царя - до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.

Приповiстi 15

1 Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.

2 Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї.

3 Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають.

4 Лагідний язик - се дерево жизнї, а необузданий - пригноблює духа.

5 Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, - добрий розум має.

6 В дому в праведного - достаток добра, а в доходах безбожного - самий хиба розстрій.

7 Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.

8 Жертва безбожних - гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.

9 Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди - сей йому любий.

10 Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, - погибне.

11 І преисподня й ад явні Господеві, а надто - серця синів людських.

12 Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.

13 Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.

14 Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.

15 В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.

16 У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї.

17 Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.

18 Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.

19 Лїнивого дорога - мов тернєм встелена, дорога же праведних - гладка.

20 Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає.

21 Дурницї - радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою.

22 Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться.

23 Радість чоловікові - (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане - яке воно любе!

24 Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу.

25 Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить.

26 Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому.

27 Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.

28 Обдумує відказ праведного серце, уста же безбnt sжників вимітують зло.

29 Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає.

30 Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї.

31 Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими.

32 Хто відкидає упомин, - не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, - набуває розуму.

33 Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.

Приповiстi 16

1 Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.

2 Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.

3 На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.

4 Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника - на день його горя.

5 Всякий гордий серцем - гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.

6 Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.

7 Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.

8 Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.

9 Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.

10 В царських устах - слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.

11 Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.

12 Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.

13 Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.

14 Царська досада - се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.

15 В ясному поглядї царському - життє, й ласкавість його - мов довго дожиданий дощ.

16 Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.

17 Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.

18 Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку - надуте серце.

19 Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.

20 Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.

21 Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.

22 Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі.

23 Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.

24 Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.

25 Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї.

26 Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.

27 Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий.

28 Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.

29 Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;

30 Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство.