Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі - Страница 80

Деякі, правда, в цьому сумнівалися, але у тих, хто сумнівається єхидно запитували, з чого це раптом д'харіанські війська стали такими дисциплінованими, якщо не тому, що хтось навів порядок.

Натан, у високих чоботях, коричневих штанях і білій мереживній сорочці з високим, закриваючим Рада-Хань коміром, в розхристаному темно-зеленому камзолі і важкому коричневому плащі, що звисав мало не до підлоги, пройшов до невеликої стійки, на якій стояло декілька пляшок і глечиків. Величним жестом він відкинув плащ за спину і поставив ногу на підвищення. Натан любив вдягатися: за сотні років йому порядком набридли чорні балахони, які він носив у Палаці. Він постійно придумував собі нові наряди і називав це «валяти дурня».

Похмурий господар посміхнувся лише після того, як Натан присунув до нього срібну монету, зауваживши, що при такій високій ціні за нічліг в неї повинна входити і годівля. Господар потиснув плечима, але погодився.

Енн не встигла отямитися, а Натан вже щосили розписував господареві, що він купець, подорожує зі своєю коханкою, а дружина залишилася вдома наглядати за його дюжиною нащадків. Господар побажав дізнатися, чим саме торгує Натан.

Нахилившись до нього ближче, Натан, знизивши голос, повідомив, що для здоров'я господаря буде набагато корисніше, якщо він про це знати не буде.

На шинкаря ця заява зробило таке враження, що він тут же налив Натану кухоль за рахунок закладу. Натан підняв тост за заїжджий двір Тіноука і попрямував до сходів, звелівши господареві піднести кухлик і його «жінці». Усі, хто був в харчевні, проводжали його захопленими поглядами, дивуючись про себе, звідки взявся цей незнайомець.

Підібгавши губи, Енн подумки присягнулася собі надалі бути уважніше і не давати Натану можливості пояснювати, хто вони такі. Це дорожній щоденник відвернув її увагу. Їй не терпілося дізнатися, що там написано, але тут вона була налаштована досить скептично. Якщо щось пішло не так, щоденник цілком міг опинитися в руках однієї з сестер Тьми, яка здогадалася, що вони живі. Це була б справжня катастрофа і означало б, що Палац пророків вже в руках ворога.

У маленькій кімнатці стояли два вузьких ліжка, в дальньому кутку — умивальник з олов'яним тазиком на підставці, а біля вікна — квадратний стіл, на який Натан поставив гасову лампу, взяту з тумбочки біля дверей. Незабаром з'явився господар з вечерею: дві миски баранячого м'яса і півбуханки чорного хліба. Слідом за ним конюх втягнув їх речі. Коли господар і конюх пішли, Енн присунула стілець ближче до столу і сіла.

— Ну, — промовив Натан, — хіба ти не збираєшся прочитати мені нотацію?

— Ні, Натан, я втомилася.

— Я подумав, що так буде чесніше, враховуючи історію з глухонімим. — Натан махнув рукою і знову спохмурнів. — Я ношу цей нашийник з чотирьох років. Як би ти себе відчувала, якщо була б все життя в'язнем?

Енн подумала про себе, що, хоча Натан бачить в ній свою тюремщицю, вона була майже таким же в'язнем, як і він. Вона подивилася йому в очі.

— Я знаю, що ти мені не повіриш, Натан, але все-таки повторю: мені дуже шкода, що так виходить. Я сама страждаю від того, що доводиться тримати в полоні одного з дітей Творця, який не скоїв ніякого злочину, крім того, що народився на світ.

Після довгої паузи Натан відвів погляд і, зчепивши за спиною руки, почав крокувати по кімнаті. Дошки скрипіли під його чобітьми.

— Зовсім не те, до чого я звик, — заявив він, ні до кого не звертаючись, критично оглянувши обшарпані стіни і мізерну обстановку.

Відсунувши миску, Енн поклала щоденник на стіл і довго дивилася на нього, перш ніж відкрити і знайти запис.

— Так-так-так, — пробурмотіла Енн. — А вона вельми обережна. Це добре!

Натан заглянув їй через плече.

— Поглянь на почерк. — Енн ткнула пальцем в сторінку. — З якою силою вона тисне на стилос. Наша Верна, схоже, дуже сердита!

Енн знову подивилася на запис. Вона прекрасно розуміла, що мала на увазі Верна.

— Як вона, мабуть, мене ненавидить, — прошепотіла Енн. Очі її наповнилися сльозами, і рядки розпливлися.

— Ну і що? — Натан випростався. — Я теж тебе ненавиджу, але ти анітрохи не переживаєш з цього приводу.

— Правда, Натан? Ти дійсно мене ненавидиш?

Він тільки хмикнув:

— Хіба я не казав тобі, що цей твій план — повне божевілля?

— Після сніданку ще жодного разу.

— Так ось, вважай, що я повторив — і це чиста правда, чи знаєш.

Енн покліпала, щоб струсити з він сльози, і знову перевела погляд на щоденник.

— Ти доклав чимало зусиль, Натан, щоб зробити реальною потрібну гілку, бо прекрасно розумів, що станеться, якщо пророцтво попрямує по помилковому шляху. І тобі так само прекрасно відомо, як легко невірно витлумачити пророцтво.

— Так кому буде користь, якщо тебе приб'ють через твій дурний план? І мене з тобою заодно! Мені дуже хочеться дожити до мого тисячного дня народження, чи знаєш. А ти нас обох угробиш!

Енн встала і ласкаво поклала долоню йому на плече.

— Тоді скажи мені, що б ти зробив на моєму місці, Натан? Пророцтва тобі відомі. І ти знаєш, що нам загрожує. Ти сам мене попередив про це.

Так скажи, що зробив би ти на моєму місці?

Чарівник довго дивився на неї. Блиск в його очах зник. Широкою долонею він накрив її руку.

— Те ж саме, Енн. Те ж саме. Це наш єдиний шанс. Але мені від цього не легше — адже я знаю, на яку небезпеку ти говориш.

— Я розумію, Натан. Вони тут? В Ейдіндрілі?

— Один — так, — спокійно відповів він, стиснувши її пальці. — Другий буде там до нашого приїзду. Я бачив це в пророцтві. — Він помовчав. — Енн, епоха, в яку ми живемо, дуже тісно пов'язана з пророцтвами. Війни притягують їх до себе як магніт. Відгалуження йдуть у всіх напрямках. І кожне має бути витлумачено абсолютно правильно. Якщо ми підемо по хибному шляху хоча б в одному, то прийдемо до катастрофи. Гірше того — подекуди є прогалини, і я не знаю, що слід зробити. Крім того, необхідно і деяких інших людей направити по вірному шляху, а ми ніяк не можемо на них впливати.

Енн, не знаходячи слів, лише мовчки кивнула і знову сіла до столу. Натан взяв другий стілець, влаштувався поруч, відламав шматок хліба і почав жувати, спостерігаючи, як стилос бігає по папері.

Закривши журнал, Енн прибрала його в потайну кишеню своєї сірої сукні.

— Сподіваюся, вона досить кмітлива, щоб виправдати твою довіру, — Пробурмотів з набитим ротом Натан.

— Ми вчили її так добре, як тільки могли, Натан. Ми відіслали її з Палацу на двадцять років, щоб вона навчилася жити своїм розумом. Ми зробили все, що в наших силах. І тепер просто зобов'язані в неї вірити. — Енн поцілувала палець, де багато років носила перстень аббатиси. — Творець, дай сили і їй!

Натан підсунув до себе миску з бараниною.

— Мені потрібен меч, — заявив він.

— Ти чарівник, повністю володіє своїм даром, — вигнула брову Енн. Навіщо, в ім'я Творіння, тобі знадобився ще й меч?

Він подивився на неї, як на божевільну.

— Та тому що з мечем біля стегна я буду виглядати ще надзвичайно!

29

— Будь ласка… — Прошепотіла Катрін.

А Річард м'яко торкнувся її щоки. Їх очі зустрілися, і він, як звичайно, відчув неможливість першому відвести погляд. Тепла жіноча рука у нього на талії будила в ньому майже непереборне бажання. Він відчайдушно намагався викликати в пам'яті образ Келен, щоб не піддатися пориву притиснути Катрін до грудей і не сказати «так». Все його тіло прагнуло до цього.