Історія української літератури. Том 6 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 79

1 На боці: келиху.

2 Родом.

3 Йде репутація.

А выражаєт то гды так вш. кж. м. як и их мл. другій тоєж генеалогій братя вм. на каждом пляцу церкве Христовы Всходнеи и догмат онои ревнителми ся показовати и блаженнЂйших патріархов всходних поклонниками и послушными становите рачите". Наступає оповідання, як цей князь Четвертинський приймав у своїм маєтку, містечку Животові, патр. Феофана, коли він їхав з Києва на волоську границю, разом з усіма владиками і Сагайдачним, що проводив його "з полком немалым рыцерства".

"Штож єще реку? И то иж Бог вседержитель, всЂх добр давца, вш. кж. мл. обдаровати рачил розумом высоким, ростропностью теж и розсудком поважны, и полетій оздобами. A дЂлным во всем будучи єстесь сторож прав, свобод и волностей, и сторожем Короны и першим вструтом 1 Татаринови, сЂдячи в портЂ 2 Украины и яко в чело непріателеви засаженый.

Находит ся и иных много цнот и дЂлностей рицерских, которыи вш.кж.мл. не толко в отчизнЂ, але и в чужоземных панствах з великою фамиліи своєи славою доказовал. А не див! зацных станов потомкове не идут(ь) єно тором предков своих — о чом я нынЂ понехавши на иный час собЂ заховую. А тераз не от речи розумЂю ту продков вш. кж. мл. цноты, валки и дЂлности вкратцЂ припомянути. Цнота бовЂм не может быти затлумачена, але всюды сіяєт яко ст.Хризостом мовит 3.

1 Відпором, польське.

2 В воротях.

3 Пропускаю цю цитату з Золотоустого, того ж змісту грецькою мовою.

Нехай мя жаден в том не посужаєт(ь), же о воєнных дЂймах нешто наткну! Маю пред собою Давида пророка, который свЂтлых и добрых мужов бои и мужства описывал, маю и монахов: Іоанна Зонара и иных, которыє тоє ж в своих книгах мають. То теды о продках вш.кж.мл. покладаю: лЂтописцы росскіи свЂдчат и память людская подаючая от рода в род з уст не выходит, же продкове вш. кж. мл. кровь за вЂру и за отчизну проливали.

СвЂдчат окопы Луцкіи, на которых з Татары мужнє біючися з дому вш. кж. млсти полеглыи опочивают.

СвЂдчат дикій поля Татарскіи за рЂками Пслою и Сулою мужества Святополкове Четвертенских на он час, гды ся князь великі(и) Литовскій Вітулт выправил был против Тамерланови.

На которой експедицій продков вш. кж. мл. было три браты з людми и хоругвями своими, котрыи мужно билися з поганством, a гды юж перемагати великая моц поганская почала и войско уступовало, нЂкоторій з продкуючих заволал: утЂкайте и вы Четвертенскіи! А старші(й) з посродку них Іван Четвертенскій указавши на кутас рекл: А то гдЂ подЂю? был бовЂм той звычай, же толко княжата и зацныи рыцереве и досвЂдченыи на конь з кутасом всЂдали. И мовил: зезволяю рачей умерети, нЂжли сердце немужноє указати. Где видячи, же юж час пришол живот свой крваве положити, братію свою упоминал сердца им додаючи и миле ся з ними жегнаючи росказал сурмачови або Исходу пЂснь собЂ заграти. И так в оном жалобном заграню охотне, як оный нЂколи великій богатыр троанскій Ектор, где наболшій непріятелскіи был гур 1 з двома братома своими скочивши разил непріятеля. Тамже славне самотреть полегл, собЂ небо и домови своєму славу несмертелную єднаючи 2.

Нуж Сокалскіи могилы умЂли бы заправды повЂдЂти гдЂ продков вш. кж. мл. за гетманства ясне освЂцоного кж. Острозского, великого оного несмертелнои памяти Константина, килка княжат Четвертенских живот свой за отчизну положило. При ЯгеллЂ теж короли полском много доказовали на войнах з Крижаками. А в коротце рекши: завше в том цном гнЂздЂ бывали люде мужныи и дЂлныи, мужеве великій, в радЂ щирыи, в вЂрЂ святой православной сталыи. Якож през всЂ вЂка жаден ся не нашол в том дому вЂры сноєи отступником, хоть в НЂмецких, Волоских и Гешпанских краинах бывали. ВЂрою и цнотою ся тЂшачи кролем паном своим вЂрне служили, а за высокими ся преложенствы не уганяли. Ач в правдЂ многіи з дому того и на високих — рады, о бок панскій 3 — достоєнствах годни сЂдЂти, але на ліосЂ от Бога собЂ дарованом переставали и тым ся контентовали.

1 Полк.

2 Звертаю увагу на цей гарно розповіджений епізод, зачерпнений, очевидно, з усних оповідань Четвертинських, як і усі інші генеалогічні деталі новіших часів.

3 Королівської прибічної ради (сенату).

В том дому за знаменитыи свои заслуги на розных войнах отправованыи от наяснЂйших кролев полских: Казимира и Александра и от СвЂдригайла и от иных княжат літовских данины мают(ь) як привілея о том свЂдчат и метріки літовскіи. Ач вправдЂ дом кж. Четвертенских по розных внутрных войнах княжат росских, а потом за наступеням Літвы задержал ся в Волынской земли при своєм удЂлЂ, а маєтности свои великій мЂл почавши от Луцка з повЂтом Пинским вдолж, а вшир з Чарторійским граничачи. То, мовлю, и болш над то, бы дЂло тоє моєи вокаціи и предсявзятся было — припомянул бым; леч зоставую то часови волнЂйшому. Леч любо тераз люб инного заводу — зацности фамілій и дЂлности княжат Четвертенских выличати досыть, разумЂю, на том бы было, як нЂкоторыи оратор рымскій учинил; одного з Гракхусов дЂлности и зацность выславовати предсявзявши, а в многом събраню людей знаменитых на феатрум вступивши болш не рекл єно то: Выславовати уроженьє твоє и дЂлность реч быти розуммЂю збытнюю. Вся абовЂм реч посп.Рымская вЂдаєт, же ты з дому зацного Гракхусов идеш. Тым вырекши слова зступил з феатрум и отишол 1.

Тоє ж бы и тому цному домови речи. ВЂдают(ь) всЂ, же кнж. Четвертенскіи з дому княжат кієвских идут, и гербу княжат росских по сей день уживают: богатыра оздобного на коню на подобіє ст. мученика Георгіа, а он окрутного пробожаєт копЂєю смока. Што значит(ь) народу Росского мужство великоє, же з найокрутнЂйшим своим непріателем мужнє и смЂло валчит и оного поражаєт. Єст(ь) и другій а той старожитный (которого яко мнЂмаю, снать за балвохвалства до крещеніа уживано) герб: воин нагій з шаблею на кони без сЂдла. Што значит завше готовый и прудкій преважный и сердечный народ Росскій до войны; и же в жадной зброй и тарчи 2 уфности не покладаєт; и же о богатство ані о строй бынамнЂй не дбаєт, золотом теж и сребром погоржаєт, цноту, мужство и славу добрую за накоштовнЂйшій строй собЂ прекладаючи.

1 Схема гадок, може, не зовсім ясна. Автор каже, що він потрапив би, коли б цим спеціально зайнявся, далеко більше розповісти в похвалу Четвертинських; міг би то зробити при вільнішім часі. Але досить вичерпати цю тему неможливо, така вона безконечна і зайва, тому що й так усім звісно родовитість і заслуги цього дому, так як дому Гракхів у Римі.

2 Щит.

А о овом зась убраном, смока убиваючом розумЂю, иж юж окрестившися монархове и княжата росскіи таковым ся почали печатати гербом, показуючи, иж як правовЂрныи христіане в правую вЂру и в цноты святыи убраныи и узброєни будучи, двоякую войну точат: єдну з непріятелем душным, которого през смока выображают, который на царевну тоєст(ь) душу царя небесного валчит 1, а другую з видимым, би найсрожшим 2 своим непріятелем точат(ь).

Найдуєть ся еще высоце знаменитая святая цнота, а тая єсть, иж вш. кж. млст. будучи благочестивым и побожным, любиш, кохаєшся, чтиш и шануєш стан духовный. В чом наслЂдуєш оных припомненых монархов россійских, продков своих. И они абовЂм при дЂлЂ своєм рицерском церкви будовали, духовный стан розмножали, часто их навЂжали, о збавеню 3 своєм радячи ся и пытаючи. И до себе их взывали з великою честю и покорою оным ся завжды ставячи a ялмужными 4 их утЂшаючи.

А поглдядаючи и далЂй, многіи а праве незличоныи зацности в особ вш. кнж. мл. найдуются. Для которых тая зацная зацного учителя книга вш. кнж. зацности офЂрована и дедикована быти сужена ест(ь). Єсть заправды и то межи иньшими не посполитая, иж 5 вш.кнж.мл. прирожоный свой славенскій діалект або язык любиш и выславуєш и силу єго разумЂючи радо книги того діалекту читаєш и многих до читаня и коханья ся в нем побужати рачиш.

1 Натяк на легенду про Георгія, як він убиває змія, що мав пожерти царівну.

2 Найлютішим, полонізм.

3 Спасіння, пол.

4 Милостиня, пол.

5 В друк.: юж.

И слушне! маєт бовЂм язык славенскій таковую в собЂ силу и зацность, же языку грецкому якобы природне съгласуєт и власности єго съчиняєтся, и в переклад свой приличне и нЂяко природне он берет и пріймуєт, в подобныи спадки склоненій и съчиненія падаючи. Венц и найзвязнЂйшеє сложноє грецкоє слово подобным также звязным и сложным по славенску выложити єст(ь) можно, чого иншым жадным анЂ латінским не доказати языком. Чого доводом єсть, же латінскіи переводники таковыи слова обширне з околичностями на свой прекладают язык: многими околичностями ширити мусят. Отколь беспечнЂйшая єсть речь и увЂреннЂйшая філософію и теологію словенским языком писати из грецкого переводити, нЂжли латінским. Который оскудный єсть, же так реку, — до трудных, высоких и богословных речій не доволный и недостаточный. Для того ж в книгах латінских барзо много слов ся грецких находит, и гдыбы смо з книг языка латінского хотЂли всЂ грецкіи выбрати слова, стал бы ся як єдин от иных. И недармо главный и мудрый вЂков наших політік и історік глубокій в книзЂ под именем Мачузского выданой, язык латінскі(й) до ученои конскои єдноходы, а грецкій до прироженои ровнаєт.