Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 250

31 Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.

32 Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати.

33 У полу кидається жереб, та випад його від - Господа.

Приповiстi 17

1 Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.

2 Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.

3 У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.

4 На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.

5 Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.

6 Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.

7 Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.

8 Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.

9 Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.

10 Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.

11 Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.

12 Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.

13 Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.

14 Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.

15 Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.

16 Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.

17 Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.

18 Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.

19 Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.

20 Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.

21 Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.

22 Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.

23 Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.

24 В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.

25 Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.

26 Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.

27 Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.

28 І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.

Приповiстi 18

1 Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.

2 Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.

3 З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором.

4 Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік.

5 Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.

6 Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.

7 Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.

8 Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.

9 Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.

10 Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.

11 Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.

12 Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.

13 Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.

14 Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?

15 Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.

16 Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.

17 Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу.

18 Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.

19 Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку.

20 Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.

21 Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти рее плоди його.

22 Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.

23 Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.

24 Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.

Приповiстi 19

1 Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.

2 Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.

3 Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.

4 Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.

5 Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.

6 Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.

7 Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.

8 Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий - находить добро.

9 Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав - погибне.

10 Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї - старшованнє над князями.

11 Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його - вирозумілість на проступки.

12 Царський гнїв - як би рик лева, а його ласкавість - мов роса на зелень.

13 Дурний син - гризота отцеві, а сварлива жінка - мов вода крізь кришу текуча.

14 І дом і майно - спадщина по родител?вЏх, а розумная жона - від Господа.

15 Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.

16 Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.

17 Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.

18 Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.

19 Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.

20 Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.

21 Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.

22 Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.

23 Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.

24 Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.

25 Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного - він ще порозумнїє.

26 Хто батька нехтує й матїр проганяє, - той син ледачий й безчесний.

27 Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.

28 Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.

29 На зрадливих готові суди, а на тїло безумних - удари.

Приповiстi 20

1 Вино - зрадник; напитки - буйність; хто на них надиться - безумний.

2 Царська грізьба - як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.

3 Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.

4 Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.

5 В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.

6 Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?

7 Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.

8 Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.

9 Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого?

10 Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві.

11 Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.

12 Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.